Самостійна робота № 2
Тема : Закон України “Про охорону праці”
Огляд теми:
Дана тема належить до більш розширеного самостійного опрацювання слухачами Лекційного курсу з даної дисципліни — тема лекції «Правові питання охорони праці».
При розгляді теми слід вивчати міжгалузевий нормативний акт, що має загально державну дію, а саме; «Закон України “Про охорону праці”», що був прийнятий Верховною Радою України 14 жовтня 1992 р. з внесеними змінами ВР від 2 вересня 2008 року N 345-VI.
Завдання:
Самостійне опрацювання слухачами Закону України “Про охорону праці” повинно враховувати всебічне та детальне уявлення основних положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, регулюванні відносини між працюючими та власником підприємства, питання безпеки, гігієни праці та навколишнього середовища.
При опрацюванні змісту Закону України “Про охорону праці” матеріали самостійної роботи слід надати в конспективному вигляді з окремим розглядом кожної складової (Розділу) Закону.
Розглянути перший розділ ЗУ “Про охорону праці” “Загальні положення”
— вказати дії Закону України “про охорону праці”;
— проробити основні принципи державної політики в галузі охорони праці;
— навести прилади втілення в життя основних принципів державної політики в галузях охорони праці;
Розглянути другий розділ ЗУ “Про охорону праці” “Гарантії прав громадян на охорону праці”.
— вказати які права гарантує держава робітникам, працюючим в шкідливих та небезпечних умовах праці;
— вказати на які види соціального захисту має право робітник у разі ушкодження здоров’я;
— охорона праці жінок, неповнолітніх, інвалідів.
Розглянути третій розділ ЗУ “Про охорону праці” “Організація охорони праці на виробництві”.
— створення СУОП на виробництві
— створення служби охорони праці на виробництві
— навчання та інструктажі з охорони праці
— джерела фінансування заходів з охорони праці
— звітність про стан охорони праці на виробництві
— планування робіт з охорони праці
Розглянути четвертий розділ ЗУ “Про охорону праці” “Стимулювання охорони праці”
— розглянути систему економічного стимулювання охорони праці
— навести приклади морального стимулювання охорони праці
— навести приклади матеріального стимулювання охорони праці
Розглянути п’ятий розділ ЗУ “Про охорону праці” “Нормативно-правові акти з охорони праці”
— ССБТ
— зміст ССБТ, класифікація стандартів згідно з ГОСТом, створення ДНАОП
— вимоги, які надаються в СН
— розглянути систему кодування для міжгалузевих нормативних актів
— розглянути структуру назначень галузевих нормативних актів з охорони праці
— порядок розробки та зміст інструкції з охорони праці.
Розглянути шостий розділ ЗУ “Про охорону праці” “Державне управління охорони праці”
— вказати органи державного управління охороною праці
— компетенція органів державного управління охорони праці
Розглянути сьомий розділ ЗУ “про охорону праці” “Державний нагляд і громадський контроль
За охороною праці”
— органи, які здійснюють зовнішній нагляд і контроль
— права та обов’язки посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці
— види внутрішнього нагляду та контролю за охороною праці на підприємствах
— громадський контроль
Розглянути восьмий розділ ЗУ “Про охорону праці” “Відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону праці”
— порядок накладання адміністративної відповідальності за порушення законодавства з охорони праці
— порядок накладання дисциплінарної відповідальності за порушення законодавства з охорони праці
— порядок накладання матеріальної відповідальності за порушення законодавства з охорони праці
— порядок накладання кримінальної відповідальності за порушення законодавства з охорони праці
Зміст:
Зміст Закону України “Про охорону праці” надається в формі оригіналу документа.
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про охорону праці
Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення понять і термінів
Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Роботодавець — власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.
Працівник — особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов’язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).
Стаття 2. Сфера дії Закону
Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.
Стаття 3. Законодавство про охорону праці
Законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору.
Стаття 4. Державна політика в галузі охорони праці
Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.
Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:
Пріоритету життя і здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;
Підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;
Комплексного розв’язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;
Соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
Встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;
Адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров’я та психологічного стану;
Використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;
Інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;
Забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об’єднань громадян, що розв’язують проблеми охорони здоров’я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;
Використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.
Розділ II
ГАРАНТІЇ ПРАВ НА ОХОРОНУ ПРАЦІ
Стаття 5. Права на охорону праці під час укладання трудового договору
Умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.
Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров’я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.
Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров’я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.
Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Стаття 6. Права працівників на охорону праці під час роботи
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов’язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.
За період простою з причин, передбачених частиною другою цієї статті, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.
Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.
Працівника, який за станом здоров’я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.
На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.
Стаття 7. Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці
Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
У разі роз’їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.
Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.
Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.
Стаття 8. Забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами
На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами.
Роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.
У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов’язаний замінити їх за свій рахунок. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець зобов’язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором.
Реферати :