2. Для гасіння пожеж різних класів порошкові і комбіновані вогнегасники повинні мати відповідні заряди: для класу А — порошок АВС(Е); для класів В, С та (Е) — ВС(Е) або АВС (Е) і для класу Б — Д.
3. Позначення знаків: „++» — вогнегасники, рекомендовані до оснащення об’єктів; „+» — вогнегасники, застосування яких дозволяється в разі відсутності рекомендованих вогнегасників та за наявності відповідного обґрунтування; „—» — вогнегасники, котрі не допускаються для оснащення об’єктів.
Вибираючи вогнегасники необхідно врахувати відповідність його температурних меж використання кліматичним умовам експлуатації приміщень, будівель та споруд.
Приміщення з ЕОМ, телефонних станцій, музеїв, архівів тощо рекомендується оснащувати вуглекислотними вогнегасниками, які не допускають псування обладнання під час їх застосування. Визначення кількості таких вогнегасників та їх місткості необхідно проводити з урахуванням гранично допустимої концентрації СО2 в приміщенні.
Виробничі приміщення категорії Д, а також такі, що містять негорючі речовини й матеріали, можуть не оснащуватися вогнегасниками, якщо їх площа не перевищує 100 м2. Приміщення, обладнані автоматичними стаціонарними установками пожежогасіння, забезпечуються вогнегасниками на 50% від їх розрахункової кількості.
Відстань від можливого осередку пожежі до місця розташування вогнегасника не повинна перевищувати 20 м для громадських будівель та споруд; 30 ж — для приміщень категорій А, Б, В (горючі гази та рідини); 40 м — для приміщень категорій В, Г; 70 м — для приміщень категорій Д.
Приклади визначення типу та необхідної кількості вогнегасників.
Приклад 1. Механічний цех, в якому встановлені верстати займає площу 3200 м2.
Оскільки в цеху здійснюється механічне оброблення металів у холодному стані то приміщення цеху належить до категорії Д за вибухопожежною та пожежною небезпекою. В цеху можливе займання електродвигунів верстатів, тому клас можливої пожежі буде Е. Виходячи з площі цеху та даних табл. 8.22 визначаємо, що для захисту механічного цеху необхідно встановити в ньому чотири вуглекислотні або стільки ж порошкових вогнегасників місткістю 5 л. Беручи до уваги те, що осередками можливої пожежі є електродвигуни верстатів вибираємо в кінцевому рахунку чотири вуглекислотні вогнегасники типу ВВ-5. Відстань між вогнегасниками та місцем можливого займання становить не більше 70 м.
Приклад 2. Складальний цех меблевої фабрики займає площу 720 м2.
Так як в приміщенні цеху знаходяться тверді горючі матеріали (дерев’яні заготовки, з яких складають меблі), то воно належить до категорії В. Клас можливої пожежі — А. На основі табл. 8.22 випливає, що для захисту даного цеху потрібно не менше чотирьох пінних вогнегасників місткістю 10 л. Рівноцінний захист забезпечується також чотирма порошковими вогнегасниками місткістю 5 л. Відстань між вогнегасниками та місцем можливого займання не повинна перевищувати 40 м.
Приклад 3. Склад ЛЗР площею 290 м2.
Категорія приміщення складу ЛЗР — А, а клас можливої пожежі — В. Враховуючи наявність великої кількості ЛЗР, а відтак значні розміри осередку можливої пожежі доцільно встановлювати у даному приміщенні пересувний повітряно-пінний вогнегасник ВПП-100. При цьому не порушується вимога стосовно того, що відстань від можливого осередку пожежі до місця розташування вогнегасника не повинна перевищувати 30 м.
Приклад 4. Дільниця комп’ютерного складання видавництва займає площу 320 м2. Категорія приміщення — В, оскільки в ньому знаходяться тверді горючі матеріали (папір, полімерні плівки). Клас можливої пожежі — А. Згідно даних таблиці 8.22 приміщення, що розглядається рекомендується оснастити двома пінними вогнегасниками місткістю 10 л, або двома порошковими вогнегасниками місткістю 5 л. Однак з огляду на мінімальне псування комп’ютерної техніки під час гасіння пожежі бажано для захисту приміщення дільниці встановити в ньому два вуглекислотні вогнегасники типу ВВ-5.
Довідковий матеріал
1. Алексеев М. В., Демидов П. Г., Ройтман М. Я., Тарасов-Агалаков Н. А./ Основи пожарной безопасности. — М., 1971. — 248 с.
2. Виноградов Б. В. Безопасность труда и производственная санитария в машиностроении — М, 1963. — 264 с.
3. ГОСТ 12.1.004-91. ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования.
4. ГОСТ 12.1.010-76. ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования.
5. ГОСТ 12.1.044-89. ССБТ. Пожаровзрывоопасность веществ. и материалов. Номенклатура показателей и методи их определения.
6. ДБН В.2.5-13-98. Інженерне обладнання будинків і споруд. Пожежна автоматика будинків і споруд.
7. ДСТУ 2272-93. Пожежна безпека. Терміни та визначення.
8. ДНАОП 1.9.40-1.01-96. Правила охорони праці для підприємств та організацій поліграфічної промисловості — К., 1999. — 380 с.
9. Жидецький В. Ц., Джигирей В. С, Мельников О. В. Основи охорони праці. Навчальний посібник. — Вид. 4-е, доп. — Львів, 2000. — 350 с.
10. Жидецкий В. Ц., Джигирей В, С, Мельников А. В. Основи охраны труда. Учебник. — Изд. 2-е, доп. — Львов, 2000. — 351 с.
11. Методичний посібник з питань експлуатації та застосування вогнегасників./ Л. А. Присяжнюк та ін. — К., 1998. — 152 с.
Питання для закріплення і самоконтролю
1. Як визначити витрати води на внутрішнє та зовнішнє пожежегасіння?
2. Що таке недоторканий (необхідний) запас води та гасіння пожежі? Дайте характеристику складовим.
3. Що таке первинні засоби пожежегасіння? Назвіть їх.
4. У який колір фарбують пожежний інвентар?
5. У який колір фарбують пожежний інструмент?
6. На які типи поділяються вогнегасники в залежності від речовин, що входять до заряду?
7. Дайте основні характеристики переносних та пересувних вогнегасників?
Реферати :