Тема 6. Сучасні методи кодування EAN для м’ясопродуктів.
Уперше штрихові коди EAN з’явилися 1977 року з утворенням Європейської Асоціації Товарної Нумерації EAN і прийняттям нею відповідних стандартів.
Мета їх запровадження – підвищення ефективності процесів руху товарів, надання послуг та обмін діловою інформацією.
Створена система виявилася настільки ефективною, що нині вона прийнята у 80 країнах світу, а в розвинених країнах Європи, США та Японії кількість маркірованих кодами EAN товарів досягає 100 відсотків [1-3].
Харчові продукти в Україні упаковують у паперові, плівкові, полімерні, скляні та металеві матеріали. Але виробництво, приймання, складування, зберігання та реалізація упакованих товарів значно стримуються через відсутність їх системного представлення.
Сучасні маркетингові моделі управління виробництвом потребують швидкої інформації та її обробки щодо певного продукту. Зробити це можна за допомогою широкого впровадження комп’ютерної техніки і відповідного програмного забезпечення. Застосування штрихових кодів дає змогу здійснювати автоматичну ідентифікацію харчових продуктів на етапах приймання, складування, зберігання і реалізації.
Найбільшого поширення для ідентифікації упаковок для харчових продуктів набули штрихові коди EAN-13, EAN-8, які будують за правилами EAN (European Article Nun-ibering). При цьому кожному товару присвоюють номер, який складається з 13 або 8 цифр. Вони однозначно ідентифікують певний товар – адже жоден інший, який реалізується у міжнародній торгівлі, не може мати такий номер.
Перші дві цифри коду вказують на державу, звідки завезено продукт, інші п’ять – це підприємство-виготовлювач, наступні п’ять – назва товару, його споживчі властивості, розміри, маса, колір. Остання цифра – контрольна, яку використовують для перевірки правильності зчитування штрихів оптично-зчитувальним пристроєм (сканером). Можливий також варіант, коли для коду держави-виготовлювача відводять три знаки, а для підприємства – чотири. Товари з незначними розмірами можуть мати скорочений код з восьми цифр.
Для упаковки харчових продуктів застосовують широкий асортимент матеріалів, який і визначає методи нанесення штрихового коду підприємством на упаковку. Нині визначилися в основному два напрямки.
Перший – це нанесення штрихового коду на спеціальну етикетку, яку потім наклеюють на упаковку. Такий напрямок виправданий при нанесенні штрихових кодів малими серіями до 1000 упаковок, для чого використовують спеціальне обладнання на основі термоперевідних друкуючих пристроїв. Другий напрямок – нанесення штрихового коду різними поліграфічними способами друку. Для цього виготовляють спеціальний плівковий оригінал – макет штрихового коду для подальшого поліграфічного процесу – друку на упаковці. Цей метод придатний для товарів, які виготовляють великими серіями [4-5].
Рекомендована література для вивчення теми:
Алехина Л. Т, Большаков А. С., Горбатов В. П.Технология мяса и мясопродуктов / Под ред. Рогова Н. А. – М.:Агропромиздат, 1998. – 576 с. Соколов А. А. и др. Технология мяса и мясопродуктов. – М. – Пищевая промышленность, 1970. – 740 с. Заяс Ю. Ф. Качество мяса и мясопродуктов. – М.: Легкая и пищевая промышленность, 1981. – 480 с. Рогов Н. А., Забашта А. Г. и др. Общая технология мяса и мясопродуктов. – М.: Колос, 2000. – 367 с. Власенко В. В., середа Л. П., Бойко М. Ф., Гаврилюк М. Д. Технологія продуктів забою тварин. – Вінниця, РВВ ВАТ „Віноблдрукарня”, 1999. – 177 с.
Контрольніпитання та завдання.
Що уявляють собою штрихові коди EAN? В чому переваги введення штрихкодів? Наведіть розшифрування 13 цифр штрихкоду EAN. Які матеріали застосовують для упаковки харчових продуктів і як від цього залежить метод нанесення штрихового коду?. Охарактеризуйте методи нанесення штрихового коду підприємством на упаковку. Перелічьте переваги використання штрихкодів при реалізації м’ясопродуктів. Опишіть сучасні методи кодування для м’ясних товарів.