Приклад 8:

(3)

Формули, наступні одна за одною і не розділені текстом, розділяють комою.

Переносити формули на наступний рядок допускається тільки на знак виконуваних операцій (=, +, –, ×, ≥, ≤), причому знак на початку наступного рядка повторюють. При перенесенні формули на знаку множення застосовують знак «×».

У документах, що видаються недрукарським способом, формули можуть бути виконані машинописним, машинним способами або креслярським шрифтом заввишки не менше 2,5 мм. Застосування машинописних і рукописних символів в одній формулі не допускається.

Формули, на які надалі робляться посилання в тексті, можна нумерувати двома способами:

– арабськими цифрами в межах кожного розділу. Номер формули повинен складатися з номера розділу і порядкового номера формули, розділених крапкою:

Приклад 9:

, (3.3)

– наскрізною нумерацією арабськими цифрами:

Приклад 10:

. (3)

Номер формули беруть в круглих дужках і розміщують у правого краю сторінки на рівні формули.

Посилання в тексті на порядкові номери формул дають в дужках, наприклад, «…у формулі (4.3)…».

Формули, поміщені в додатках, повинні нумеруватися окремою нумерацією арабськими цифрами в межах кожного додатку з додаванням перед кожною цифрою позначення додатку, наприклад, формула (В.1).

Порядок викладу в документах математичних рівнянь такий же, як і формул.

3.2.4 Примітки

Примітки приводяться в документах, якщо необхідні пояснення або довідкові дані до змісту тексту, таблиць або графічного матеріалу.

Примітки не повинні містити вимог.

Примітки слід поміщати безпосередньо після текстового, графічного матеріалу або в таблиці, до яких відносяться ці примітки, і друкувати з прописної букви з абзацу. Якщо примітка одна, то після слова «Примітка» ставиться тире і примітка друкується теж з прописної букви. Одну примітку не нумерують. Декілька приміток нумерують по порядку арабськими цифрами (приклад 11). Примітку до таблиці поміщають в кінці таблиці над лінією, що позначає закінчення таблиці.

Приклад 11:

Примітка – ___________________________________

_____________________________________________

Примітки

1. ______________________________________________

2. ______________________________________________

3.2.5 Посилання

У текстовому документі допускаються посилання на даний документ, стандарти, технічні умови і інші документи за умови, що вони повністю і однозначно визначають відповідні вимоги і не викликають утруднень в користуванні документом.

Посилатися слід на документ в цілому або на його розділи і додатки. Посилання на підрозділи, пункти, таблиці і ілюстрації не допускаються, за винятком підрозділів, пунктів, таблиць і ілюстрацій даного документа.

Посилання на використану літературу і інші документи оформляють згідно ГОСТ 7.1-76. Їх слід брати в квадратні дужки, в яких арабською цифрою проставляється порядковий номер літературного джерела, приведеного в списку використаної літератури в кінці документа (приклад 12).

У разі посилання на стандарти і технічні умови указують лише їх позначення.

Приклад 12:

1. Схема складена відповідно до роботи [19].

2. Приймемо φ=0,35 (табл.8 [24]).

3. Аналіз проводять згідно з ГОСТ 3624.

При посиланнях на рисунки, таблиці або сторінки документа їх слід записувати скорочено і брати в круглі дужки, наприклад: (рис. 6); (табл. 9); (стор.82); «…прилад (рис.7) нескладний…».

В тому випадку, якщо рисунок або таблиця значно віддалені від того тексту, де вони згадуються, при посиланні додається слово «дивись», яке записується скорочено «див.».

Приклад 13:

Згідно схемі напряму переробки сировини (див. рис. 2) 20000 кг молока прямує на виробництво кисломолочних продуктів.

Машина Р3-АВЖ-245 (див. рис. 4.3) призначена для подрібнювання жиру-сирцю, витоплювання жиру, передачі жирової маси на наступні операції.

Посилання, що приводяться в тексті, на цифрові або літерні позначення обладнання на апаратурно-технологічній та інших схемах, наприклад, при описі технологічного процесу виробництва продукту, не слід брати в дужки або лапки.

Приклад 14:

Молоко пастеризується і охолоджується на пластинчастій пастеризаційно-охолоджувальній установці 7, а потім прямує в резервуар 12.

Приготування фаршу здійснюється на кутері 2. Наповнення оболонок фаршем проводять на автоматі 10.

3.2.6 Оформлення ілюстрацій

До ілюстрацій відносяться схеми, креслення, ескізи, графіки, діаграми, фотографії та ін.

Ілюстрації доповнюють текстовий матеріал, і кількість їх повинна бути достатньою для того, щоб додати висловлюваному тексту документа ясність і конкретність.

Ілюстрації можуть бути розташовані як по тексту документа (безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці), так і в додатках. Ілюстрації повинні бути виконані відповідно до вимог стандартів ЄСКД чорною тушшю або олівцем безпосередньо на аркушах документа, акуратно, уникаючи «продавлювання паперу», або на окремих аркушах (кальці, щільному білому папері і так далі), вставляючи їх в записку на вільне, не зайняте текстом біле поле сторінки, або за допомогою комп’ютерних пристроїв.

Ілюстрації, за винятком ілюстрацій додатків, в тексті документа рекомендується позначати одним терміном «Рисунок» і розміщувати по ходу викладу тексту так, щоб їх можна було розглядати без повороту документа. Якщо це неможливо, то рисунки на сторінці розміщують так, щоб, розглядаючи їх, документ потрібно було б повернути за годинниковою стрілкою.

Рисунки нумеруються послідовно в межах розділу арабськими цифрами. В цьому випадку номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою, наприклад: Рисунок 1.2 (другий рисунок першого розділу).

Допускається нумерувати ілюстрації крізною нумерацією. Якщо рисунок один, то він позначається «Рисунок 1».

Ілюстрації кожного додатку позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатку. Наприклад: Рисунок А.3.

Ілюстрації, при необхідності, можуть мати найменування і пояснювальні дані (підрисунковий текст), відповідні змісту ілюстрації.

Приклад 15:

Рисунок 3.10 – Апаратурно-технологічна схема процесу сушіння:
1 – нагрівач; 2 – випарна установка; 3 – сушильна установка.

При посиланнях на ілюстрації слід писати «… відповідно до рисунку2…» при крізній нумерації і «… відповідно до рисунка 1.2…» при нумерації в межах розділу.

При посиланні в тексті на окремі елементи обладнання (отвори, лази, трубопроводи і ін.) їх позначають прописними буквами українського (російського) алфавіту.

Поле ілюстрацій не слід перенавантажувати написами і позначеннями: все, що можливо, краще перенести в підрисунковий текст або основний текст записки.

При викреслюванні графіків осі абсцис і осі ординат проводять суцільними, одинарними лініями, завтовшки 0,3…0,4 мм. Всі графіки, як правило, повинні мати координатну сітку. Відстань між сусідніми лініями сітки не менше 5мм; товщина ліній сітки витримується приблизно рівній половині товщини ліній вісів координат. Без сітки допускаються графіки, на осях координат яких немає числових значень. У цих випадках вісі і закінчують стрілками. Кількість числових значень по вісях координат (з рівномірною шкалою) слід скорочувати з таким розрахунком, щоб вони не знаходилися дуже близько один від одного і не ускладнювали користування графіком.

Рекомендується уникати графіків з великими вільними ділянками сітки, не зайнятими кривими або написами.

Написи на осях абсцис і ординат повинні бути гранично короткими. У написі указують назву і одиницю вимірювань відкладеної величини.

Криві графіка викреслюють точно, за допомогою креслярських інструментів. Товщина ліній приблизно рівна товщині ліній вісів координат.

3.2.7 Оформлення додатків

Матеріал, що доповнює текст документа, допускається поміщати в додатках. Додатками можуть бути, наприклад, графічний матеріал, таблиці великого формату, розрахунки, описи апаратури і приладів, описи алгоритмів і програм завдань, що вирішуються на ЕОМ і т. д.

Додаток оформлюють як продовження даного документа на подальших його аркушах або випускають у вигляді самостійного документа.

Додатки можуть бути обов’язковими і інформаційними. Інформаційні додатки можуть бути рекомендованого або довідкового характеру.

У тексті документа на всі додатки повинні бути посилання. Ступінь обов’язковості додатків при посиланнях не указується. Додатки розташовують в порядку посилань на них в тексті документа. Кожний додаток слід починати з нової сторінки з вказівкою вгорі посередині сторінки слова «Додаток» і його позначення, а під ним в дужках для обов’язкового застосування пишуть слово «обов’язковий», а для інформаційного – «рекомендований» або «довідковий». Додаток повинен мати заголовок, який записують симетрично щодо тексту з прописної букви окремим рядком.

Згідно ДСТУ 3008-95 додатки позначають заголовними буквами українського алфавіту, починаючи з А за винятком букв Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь (якщо документ оформляється російською мовою, то для позначення додатків використовуються заголовні букви російського алфавіту за виключенням Ё, З, Й, О, Ц, Ч, Ъ, Ы, Ь). Після слова «Додаток» слідує буква, що позначає його послідовність. Якщо в документі один додаток, він позначається «Додаток А».

Додатки виконують на аркушах формату А4. Допускається оформляти додаток на аркушах формату А3, А4×3, А4×4, А2 и А1 по ГОСТ 2.301-68.

Текст кожного додатку, при необхідності, може бути розділений на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, які нумерують в межах кожного додатку. Перед номером ставиться позначення цього додатка, наприклад, «Додаток А.1».