Характеристика сировини — частина 4

При дозріванні риби змінюється консистенція м’язової тканини: вона деформується, стає більш еластичною. Дозріла риба набуває нових властивостей і якості. Вона втрачає колір, запах і смак сирої риби, жир перерозподіляється в тканинах, м’зи легко відділяються від кісток, стають соковитими, ніжними, смачними. Процес дозрівання більш повно перебігає в слабко-, середньосоленої та жирної риби.

Оптимальна температура дозрівання риби близько 0° С, з її підвищенням швидкість реакції зростає. Продукт отримують кращої якості, якщо у риби немає контакту з киснем повітря (щільно закупорені заливні бочки), у цьому випадку менш окислюється жир. При тривалому зберіганні солена риба перезріває, в результаті погіршуються її органолептичні та фізико-хімічні показники. Крім того, у тузлуку накопичуються ферменти, які виділяє мікрофлора, у тому числі і гнійна, що призводить до появи гнильного запаху, м’язи стають в’ялиими, консистенція мазкою.

Вади соленої риби.

Вади соленої риби виникають в результаті використання для соління сировини з глибоким автолітичним процесом або пониженої якості, порушення технологічного режиму соління і зберігання, використання непридатної тари та пакувальних матеріалів і т. д.

Вади соленої риби умовно можна розділити на виправні і невиправні. Слід враховувати, що усяка виправна вада може стати невиправною.

Сирість – непросоленість м’яса – характеризується наявністю смаку і запаху сирої риби, сукровиці в зябрах та крові, що не згорнулася навколо хребта. Для виправлення необхідно рибу досолити.

Лопанець – риба з тріснутим черевцем. Дефект виникає часто при солінні риби з переповненим кишечником або розриву черевної стінки, що втратила щільність від автолізу або в результаті пресування під час складання в тару. У м’якої риби дефект неусувний, велика риба підлягає розробці на баличок, тушку, філе та ін.

Рвань – механічні розриви риби, що утворюються при недбалій та грубій її обробці. Дефект можна усунути під час обробки.

Нашарування білих плям виникає, головним чином, при використанні баластовими солями (кальцію і магнію) кухонної солі. На поверхні риби з’являються білі плями нерозчинного молочнокислого кальцію. Вада усувається зачисткою, обробкою, миттям риби. Для її попередження необхідно використовувати для соління кондиційну сіль.

Скисання тузлуку виникає під впливом кислотоутворюючої мікрофлори, що міститься в процесі зберігання при високій температурі. В початковій стадії спостерігають помутніння розчину, потім він стає в’язким, тягучим, з’являється кислуватий запах. Риба покривається сірим слизом, м’язи стають пухкі і дрябкі. В початковій стадії ваду виправляють промиванням риби свіжим міцним розчином солі та заливають продукт новим розсолом. Якщо вада проникла в зябра – їх видаляють, а рибу після промивання негайно реалізують. Риба при прокисанні тузлуку зберіганню не підлягає.

Загар – дефект, що виникає при порушенні технологічного процесу, затримці просолювання, зберіганні при високій температурі, слабкому солінні і т. ін. Ваду визначають за наявністю потемніння або почервоніння тканин навколо хребта в результаті розкладання крові спинної артерії. При загарі погіршується смак риби, знижується її сортність.

Затяжка – ознака початкової стадії псування риби – з’являється у випадках, коли риба почала псуватися раніше, ніж проявилася консервуюча дія солі. Для попередження вади необхідно направляти для соління свіжу, доброякісну рибу та додержуватись технології виробництва

Омилення – вада соленої риби, що зберігається без тузлуку. Характеризується наявністю на поверхні риби мутного, в’язкого, слизистого нашарування, схожого на шар мила з неприємним запахом в результаті розвитку слизоутворюючої мікрофлори. Вада виникає у випадку зберігання соленої риби при підвищеній температурі. При цьому на поверхні риби з’являється волога (роса) і утворюється розчин з малою концентрацією солі, що слугує добрим середовищем для розвитку мікрофлори. Спочатку нашарування утворюється тільки на поверхні риби, потім проникає в глибину м’яса. При початковій стадії вада може бути усунена промиванням риби міцним розсолом, досолюванням і зберіганням при низьких температурах. Таку рибу потрібно негайно реалізувати.

Окислення жиру – поява жовтого нашарування (іржі) на поверхні риби, а потім і в м’язах. Вада утворюється в результаті окислення жиру киснем повітря і найбільш помітно проявляється у жирних риб, особливо при зберіганні в приміщенні з високою температурою та вологістю повітря. Риба набуває неприємного запаху і гіркуватого смаку.

При проникненні іржі в товщу м’яса продукт вважають непридатним і навіть небезпечним для використання в їжу, тому що в процесі прогіркання утворюються альдегіди (енігодроновий і т. д.), що мають токсичний вплив на нервову систему.

На початковій стадії, коли іржа не проникла в товщу м’яса, вада може бути частково усунена промиванням риби розсолом, хоча це не призупиняє подальшого розвитку процесу. Вада виникає при контакті риби з киснем повітря, тому її можна призупинити, якщо рибу зберігати в розсолі герметичної тари при щільній укладці, низькій температурі та невисокій вологості.

Фуксин – вада виникає на поверхні міцносоленої риби при зберіганні без тузлуку в умовах підвищеної температури в результаті розвитку галофільної мікрофлори, котра в процесі життєдіяльності виділяє пігмент жовтого кольору (фуксин).

При сильному ураженні риба стає дрябкою, з неприємним запахом, що нагадує аміачний. Вада частково виправна при витримці риби в оцтовому розчині, що містить 4-5% кислоти. Для профілактики солену рибу зберігають в тузлуці в охолоджених приміщеннях.

Затхлість – наявність плісняви в зябрах та черевній порожнині соленої риби, що зберігається без тузлуку. Ваду можна видалити ретельним промиванням риби, видаленням зябер, зачисткою уражених ділянок.

Неправильна обробка – вада може бути усунена додатковою обробкою.

Пролежні – утворюються при бочковому посолі риби в результаті поганого перемішування з сіллю, при цьому зберігається притаманне рибі-сирцю яскраво-сріблясте забарвлення тканин з одночасовою появою ознак загару навколо хребта і в місцях під променями. Вада неусувна.

Стрибун – вада соленої риби, що зберігається без тузлука. Стрибун – личинка сирної мухи довжиною до 1см, білого кольору, з гладеньким тілом, що складається з члеників, пересувається стрибками. Муха відкладає яйця частіше під зяброву кришку, луску, черевну порожнину і різноманітні щілини. Через 3 доби з яєць виходять личинки. Рибу, уражену стрибуном тільки на поверхні, без ушкодження м’язової тканини, після промивання в тузлуці дозволяється реалізувати. При сильному ураженні бракується. Для профілактики вади необхідно зберігати рибу при низьких температурах в чистих примішеннях, що вентилюються, проводити заходи з боротьби з мухами.

Зварювання – розшаровування тканин риби при зберіганні поза складськими приміщеннями, без укриття, під дією сонячних променів. Таку рибу після промивання в тузлуці негайно реалізують, при глибоких змінах вибраковують.

Окислення – так на практиці називають рибу з помітними ознаками гниття (м’ясо блідого кольору з гнильним запахом). Таку рибу в реалізацію не випускають.

Оцінка якості солеНОї риби. Солену рибу виготовляють згідно технологічних інструкцій та відповідно до вимог стандарту (ГОСТ 7448-55). За способами обробки солену рибу випускають: нерозбирану, зяброву, потрошену з головою та без голови, у вигляді різноманітних пластів, сшшо-баличка, шматка, боковника та ін.

За зовнішнім виглядом, консистенцією, смаком і запахом рибу підрозділяють на два сорти. До першого сорту відносять солену рибу, що відповідає таким показникам: риба усіх розмірів, різної вгодованості, без ушкоджень, чиста, при міцному посолі дещо каламутна, з слабким жовтуватим відтінком на поверхні і на поперечних розрізах, у необробленої риби черевце злегка ослаблене, луска може бути дещо збита. Обробка правильна, або з невисокими відхиленнями. Консистенція соковита або щільна. Запах нормальний, властивий соленій рибі даного виду без ознак вад.

До другого сорту відносять рибу з невеликими зовнішніми ушкодженнями, частково побиту, з тьмяним лусковим покриттям та пожовтінням на поверхні та розрізах, які не проникли у м’ясо, черевце ослаблене, збитість луски не нормується. Обробка правильна (можуть бути невеликі відхилення), консистенція соковита або щільна, допускається жорстка або ослаблена, але не дрябка. Запах слабкокислуватий в зябрах, або слабкий запах жиру, що окислився на поверхні, а також незначний присмак мулу. Вміст солі в рибі першого сорту коливається в межах 6-12 %, другого 6- 17 %, наявність лопанцю у необроблених риб не допускається.

Проби соленої риби (ГОСТ 7631-55) для зовнішнього огляду вибирають після оцінки тари та маркірування. Розтинають 5% тарних місць усієї партії. У випадку неоднорідної якості риби пред’являється право на розкриття більшої кількості місць.

Після перевірки стану та маркірування тари визначають якість тузлука. Доброякісний тузлук – прозорий, без запаху кислоти та ознак ціноутворення. Тузлук скислий – слизький на дотик, мутний, з ціноутворенням.

При відсутності хімічного аналізу з місць заготівлі риби та наявності сумнівів в якості або суперечності в оцінці відбирають середню пробу з різних місць розкритої тари для дослідження в лабораторії (по декілька екземплярів риби). Для хімічних досліджень складають середній зразок в порядку, описаному в розділі, присвяченому охолодженій або мороженій рибі.

При зовнішньому огляді соленої риби визначають і масу тіла, довжину, консистенцію (прощупують м’ясисті частини тіла), запах (вводять ніж або дерев’яну шпильку в різні частини тіла з наступнимим обнюхуванням). В сумнівних випадках запах соленої риби перевіряють пробою варки, смак – в тонких скибках, вирізаних з м’ясистих частин риби, колір – на поперечному розрізі в найбільш товстій частині риби.

Хімічні та фізичні дослідження проводять згідно ГОСТ 7636-55.

Пряне соління. Обробляють рибу для консервування сумішшю солі і прянощів (перець, кориця, гвоздика, лавровий лист, коріандр, укроп, тмин, аніс та ін.).

При проникненні в тканини риби прянощів і цукру утворюється специфічний смак і приємний ароматичний запах. Оскільки доза солі при прямому солінні невелика (9 %) і її консервуюча дія недостатня, до посолочної суміші додають антисептик – натрій бензойнокислий. Для пряного соління найбільш часто використовуються дрібні види риби (кілька, хамса, ряпушка, оселедці та ін), ніжне м’ясо котрих швидко просолюється і добре дозріває. Перед використанням в їжу солену рибу вимочують.

Існують різноманітні рецепти пряного соління, в складі котрих вагому роль відіграє цукор (кількість його коливається від 0,5 до 10 %). Цукор надає рибі солодкуватого присмаку, пом’якшує та послаблює відчуття солоності, охороняє тканини риби від зайвого набухання та посилює консервуючу дію солі. Крім того, в процесі дозріван-ня риби частина цукру бродить з утворенням органічних кислот. Кисле середовище, що утворюється, сприяє активації процессів дозрівання, розм’якшенню тканин, запобігає розвитку гнильної та іншої мікрофлори. Риба при прямому солінні набуває м’якої (маслянистої) ніжної консистенції.

При цьому виді соління органолитичні та фізико-хімічні зміни перебігають так само, як і в соленої риби, але завдяки поєднанню прянощів утворюються найрізноманітні відчуття запаху і смаку.

Продукцію пряного соління випускають в бочках, жерстяних і скляних банках. Приготовленою пряною сумішшю з сіллю пересипають рибу, викладену в ряди, як і при звичайному сухому солінні і витримують для дозрівання при температурі, близько 0° С. У випадку недостатньої кількості тузлуку, що утворюється в бочках, рибу заливають пряним розчином (в гарячу воду додають прянощі і кип’ятять 20-25 хв., після чого охолоджують і фільтрують). Рибу пряного соління слід зберігати при температурі – 3-5° С, не допускаючи її замерзання. Отримана продукція порівняно нестійка (строк зберігання 1 міс.).

На сорти рибу пряного соління не підрозділяють. Вона повинна відповідати наступним вимогам (ГОСТ 6756-57). Поверхня чиста, без пожовтінь, допускається на рибі і в заливці осад пластівців білкових речовин, консистенція ніжна, соковита, м’ясо дозріле, смак і запах приємні, без водячих присмаків. Вміст солі 7-12%. Допускається незначне ушкодження черевця.

Маринування риби. Спосіб консервування, що вирізняється тим, що, крім солі, цукру та прянощів, додають оцтову кислоту, яка має добрі антисептичні властивості. Кислота змінює змінює рН в кислу сторону, активізує протеолітичні ферменти, що значно прискорює процес дозрівання. М’ясо риби стає білуватого кольору, ніжної консистенції, із специфічним кислуватим смаком, запахом і ароматом.

Для отримання маринованої риби використовують, в основному, солений, попередньо вимочений напівфабрикат. Існує два способи маринування: холодний та гарячий.

Для холодних маринадів використовують свіжу або солену рибу, для гарячих – попередньо зварену, обжарену або копчену. Для холодного маринування рибу попередньо витримують в оцтовому розчині або без витримки. В першому випадку цілу або оброблену рибу витримують протягом 30-40 год. В розчині, що містить 2- 6 % солі, при співвідношенні рідини до маси продукту 2:1. Після цьому рибу викладають в бочку, пересипають прягіощами (перець, гвоздика, коріандр, лавровий лист, аніс, тмин, цукор) та заливають до покриття оцтовим розчином. В іншому випадку рибу складають в бочку та заливають пряним оцтовим розчином, що містить 3-4 % оцтової кислоти. Маринована риба, порівняно з пряним солінням, найбільш стійка при зберіганні. При температурі від +2 до -6° С її можна зберігати протягом 4 міс. Мариновану рибу на сорти не розділяють. Вона повинна відповідати вимогам стандарту (ГОСТ 1084-55): має м’яку, соковиту, з деякою пухкістю консистенцію, ніжне та дещо побіліле м’ясо, смак і запах приємно-кислуватий. Поверхня риби нетьмяна і без пожовтіння. Допускають невеликі механічні ушкодження шкіри і злегка лопнуте черевце, наявність білкового нашарування на поверхні; окремі екземпляри риби добре відокремлюються один від одного без ушкодження шкіри. Вміст оцтової кислоти не повинен перебільшувати 0,8-1,2 % (залежно від виду риби).

Пряну і мариновану рибу приймають, відбирають проби та оглядають аналогічно соленій рибі (ГОСТ 7631-55). Хімічні та фізичні дослідження проводять згідно вимогам ГОСТ 7636-55.

Приготування пресервів. Пресерви – герметичне упакована в банки солена, пряна або маринована риба. Як тару використовують банки залізні, скляні або з полімерних матеріалів, що дозволені Міністерством охорони здоров’я України. Пресерви готують із свіжої, мороженої, та посоленої риби. Принципової різниці в способах отримання різних видів немає. Вміст солі в продукті не повинен перебільшувати 9-10 %.

Технологічний процес приготування пресервів складається із таких операцій: мийка, обробка та сортування риби-сирця, приготування посолочної суміші (пряної, маринованої), залежно від рецептури. Рибу вкладають в банки, змішуючи кожен шар з посолочною сумішшю, що складається з солі, запашного перцю, лаврового листа, гвоздики, кориці, коріандра, мускатного горіха. Іноді рибу заливають пряно-соленою заливкою і витримують 12-24 год. При температурі 0° С, після чого герметичне закривають кришкою та зберігають при температурі від 0 до 8 °С протягом 1-2 міс для повного дозрівання продукту. Строк зберігання пресервів не перебільшує 6 міс.

Застосування різних добавок дозволяє випускати пресерви практично в найбільшому асортименті, з різними смаковими якостями, а попередня обробка і фасування в дрібну тару робить продукт привабливим для споживання.

Якість пресервів оцінюють аналогічно соленій, маринованій і пряній рибі. При зовнішньому огляді банок звертають увагу на маркірування і наявність ознак бомбажу за рахунок газів, що утворюються в результаті псування продукту.

Пресерви пряного соління мають приємний смак, притаманний дозрілій рибі, аромат прянощів, ніжну соковиту консистенцію (допускається з лопнутим черевцем але без випадання кишечника).

В готових пресервах міститься 75-90 % риби та відповідно 25-10 % тузлуку, 6-9 % кухонної солі, не більш 1г/кг натрію бензойно-кислого. Не допускаються сторонні домішки, крім поодиноких лусочок.

Консервування ікри солінням.

Ікра з ікринками (зерном) в природній плівці називається ястиком. їкорну продукцію готують із зерна, відділенного від плівки або з цілих ястиків. Для виробництва ікри з зерна використовують рибу, у котрої розмір ікринок не менше 0,1см.

У деяких видів риб (щука та ін.) ікра часто уражена гельмінтами, тому перед солінням пробиту ікру промивають гарячою (80° С) водою. Для зберігання смакових якостей продукту, кількість солі в ікрі не повинна перебільшувати 5 %, шо не гарантує попередження мікробіологічних та ферментативних процесів. Для посилення консер-вуючої дії в ікру додають антисептики гексаметилентетрамін (0,2 %) або триполіфосфат (0,15 %).

Готовий продукт зберігають при температурі від 0 до -3° С. Для збільшення сталості просолену ікру зневоднюють пресуванням. Зменшення кількості вологи дозволяє зберігати її без охолодження (відкидна ікра).

Солять ікру двома способами:

Á  сухим – пробите зерно змішують з сіллю, а тузлук, що утворився, негайно видаляють (зерниста ікра);

Á  мокрим – ікру поміщають в насичений розчин солі і витримують при перемішуванні деякий час (паюсна ікра).

Ястики консервують сухим або змішаним солінням. При сухому солінні їх витримують для дозрівання 30-35 діб і реалізують, при змішанному – варять або коптять.

Зернисту ікру готують із зерна будь-якої жирності, паюсну і ястики – із зерна підвищеної жирності. Якщо за своїм походженням ікра містить мало жиру – ястики отримують в період неповного дозрівання ікри (жирова ікра), коли у внутрішніх органах риби накопичується багато жиру.

Приготування зернистої ікри осетрових. Рибу ретельно миють і виймають ястики, пробивають вручну. Отримане зерно промивають холодною водою для видалення домішок крові, судин, і дрібих частин плівки. Декілька хвилин залишають для стікання вологи, після чого солять дрібою сіллю з розрахунком, щоб готовий продукт містив 3-5 % солі. Ікру та сіль ретельно перемішують протягом 1-3,5 хв. до появи щільної оболонки в тузлуці, що виділився. Потім ікру помішають в ємкість з перфорованим дном (сито) на 2-5 хв. для стікання тузлуку, та розфасовують у банки. Ікру зберігають при температурі від 0 до 3° С не більше 2 міс., а якщо до ікри додати антисептик – до 4 міс. Зернисту ікру ділять на вищий, перший і другий сорти. Зерниста ікра повинна бути одного виду риби і соління, однорідною за розміром, рівномірного світло- або темно-сірого кольору з жовтуватим відтінком, сухорозсипчастою, без сторонніх присмаків і запахів.

Приготування паюсної ікри лососевих. Зерно після промивання в холодній воді і промивці ястиків солять в насиченому розчині кухонної солі при температурі не вище 10° С протягом 6-18 хв., залежно від щільності зерна. Потім поміщають в сітчасту ємкість на 2-8 год. для стоку тузлуку і додають антисептики (0,2 %), рослинну олію (0,6 %), гліцерин (0,015 %) для попередження злипання ікринок, а потім розфасовують в банки.

Приготування соленої ікри щуки. Пробите зерно двічі промивають гарячою (80° С) водою у співвідношенні 1:1 в ємкості з перфорованим дном, постійно перемішуючи. Ікру перемішують з дрібною сіллю (9-10 %) протягом 5-10 хв. Після стікання залишків тузлуку ікру фасують в банки.

Паюсна ікра підрозділяється на виший, перший і другий сорти. Вона повинна бути однорідною, темного кольору, середньої м’якості, з приємним смаком і ароматом, рівномірної солоності.

Вміст води не більше 40 %, солі 5-7 %. Сторонні домішки не дозволяються. В першому сорті допускаються незначні присмаки гіркоти, в другому сорті – строкатість кольору, м’яка або тверда консистенція, гіркота або мулистий присмак.

Пастеризована ікра. Посолену сухим способом ікру, розфасовану в жерстяні банки по 220 г або скляні по 350 г герметичне закривають і пастеризують при 70 °С протягом 2-4 год.

Вади ікри.

Гострота – поява слабкого кислуватого присмаку.

Скисання Гострий, відштовхуючий кислий смак і запах. Обидві вади з’являються при несвоєчасній обробці ікри, порушенні технологічного процесу і строків зберігання.

Гіркота Наявність гіркого пекучого смаку як наслідок окисного псування жирів. Вада виникає при зберіганні в умовах підвищеної температури або використанні солі з високим вмістом магнію і кальцію.

Запах мулуНаявність неприємного запаху з болотяним затхлим, пліснявим відтінком.

Ікорна плівка – з’являється при довготривалому зберіганні ікри в умовах підвищеної температури. Дефект виправний, якщо бочку на 5-10 діб перевернути уверх днищем.

Пліснява нашарування різного кольору з неприємним затхлим запахом. З’являється вада при порушенні технологічного процесу і санітарних умов зберігання.

Консервування риби в’яленням

В’ялена риба і балики – смачні, з тонким, своєрідним ароматом і високою поживною цінністю продукти, отримані шляхом повільного зневоднення помірно посоленної риби при температурі не вище + 20° С.

При в’яленні в рибі протікають складні фізичні та біохімічні процеси (дозрівання), значно змінюючі її зовнішній вигляд і смак. Це дозволяє використовувати її в їжу без додаткової кулінарної обробки. Для в’ялення використовують свіжу або морожену рибу. В’ялення здійснюють в природних умовах, процес протікає під дією сонячного світла, свіжого повітря і тепла. Кращі умови створюються весною, коли температура повітря невисока, а повітря чисте і збагачене озоном. Найбільш популярні в’ялені продукти – вобла, лящ, тараня, плітка, сазан, вусач, жерех та ін. У рибі зменшується вміст вологи, м’язи стискаються й ущільнюються. Під дією тканинних ферментів білки розщеплюються до амінокислот і азоту.

Процес автолізу практично припиняється при досягненні вмісту вологи в м’язах менше 34 %. Одночасно відбуваються глибокі гідролітичні й окисні процеси в жирі, який із місць скупчення проникає в м’язи, у результаті чого м’ясо набуває бурштинового кольору, стає напівпрозорим, маслянистим, що злегка просвічує. Жир на поверхні риби перетворюється в еластичну плівку. У процесі окислювання жиру в рибі накопичуються перекиси й альдегіди, що сприяють появі специфічних ароматів. Тому характерним показником оцінки ступеня дозрівання в’яленої риби є альдегідне число, що не перевищує 15-20 мг.

Аромат дозрілого в’яленого продукту виникає в результаті утворення летких речовин (ацетону, альдегідів, фурфуролу та ін.). Сонячна радіація й ультрафіолетові промені сприяють більш глибокому перебігу процесу дозрівання, пригніченню мікрофлори на поверхні риби й окисленню жиру. В’ялена риба дозріває не тільки при виготовленні, але й у процесі зберігання. В’ялення вважається закінченим, якщо риба стає щільною, має загострену спинку, бурштиновий жир, щільну рожево-жовтого кольору ікру, без запаху і смаку сирої риби, специфічний ніжний смак і запах, властивий в’яленій рибі.

Tagged with: , , , , , , , ,
Posted in Загальні технології харчових виробництв
фоторюкзак
Перелік предметів:
  1. Інформаційні технологіі в галузі
  2. Інформаційні технологіі в системах якості стандартизаціісертифікаціі
  3. Історія української культури
  4. Бухоблік у ресторанному господарстві
  5. Діловодство
  6. Мікропроцесорні системи управління технологічними процесами
  7. Науково-практичні основи технологіі молока і молочних продуктів
  8. Науково-практичні основи технологіі м’яса і м’ясних продуктів
  9. Організація обслуговування у підприємствах ресторанного господарства
  10. Основи наукових досліджень та технічноі творчості
  11. Основи охорони праці
  12. Основи підприємницькоі діяльності та агробізнесу
  13. Політологія
  14. Технологічне обладнання для молочноі промисловості
  15. Технологічне обладнання для м’ясноі промисловості
  16. Технологічний семінар
  17. Технологія зберігання консервування та переробки молока
  18. Технологія зберігання консервування та переробки м’яса
  19. Технологія продукціі підприємств ресторанного господарства
  20. Технохімічний контроль
  21. Технохімічний контроль
  22. Управління якістю продукціі ресторанного господарства
  23. Вища математика 3к.1с
  24. Вступ до фаху 4к.2с.
  25. Загальні технології харчових виробництв
  26. Загальна технологія харчових виробництв 4к.2с.
  27. Мікробіологія молока і молочних продуктів 3к.1с
  28. Математичні моделі в розрахунках на еом
  29. Методи контролю харчових виробництв
  30. Основи фізіології та гігієни харчування 3к.1с
  31. Отримання доброякісного молока 3к.1с
  32. Прикладна механіка
  33. Прикладна механіка 4к.2с.
  34. Теоретичні основи технології харчових виробництв
  35. Технологія зберігання, консервування та переробки м’яса
  36. Фізика
  37. Харчові та дієтичні добавки
  38. Фізичне виховання 3к.1с

На русском

  1. Методы контроля пищевых производств
  2. Общая технология пищевых производств
  3. Теоретические основы технологий пищевых производств
  4. Технология хранения, консервирования и переработки мяса
LiveInternet

Интернет реклама УБС