Вивчення методів хімічної безпеки харчових продуктів

Вивчення методів хімічної безпеки харчових продуктів.

Завдання 1. Ознайомитися з природними хімічними небезпечними чинниками харчових продуктів.

Хімічна безпека харчових продуктів

Хімічна безпека Обумовлюється відсутністю або нормуванням вмісту в харчовій продукції шкідливих хімічних речовин. До небезпечних хімічних чинників відноситься величезна кількість речовин різної природи та походження. Чіткої суворої класифікації їх поки що немає. Проте, частіше за все, їх поділяють за походженням на дві групи: Природні та додані. До Природних Відносяться ті речовини, що утворюються в продукції природним шляхом та під впливом технологічних процесів обробки, транспортування і зберігання. Представниками цієї групи є Мікотоксини, рослинні отрути, токсини риби та молюсків, алергени, продукти розпаду білків і окислення жирів Та багато інших. Доданими Є речовини, що навмисно вводяться до складу продукції або ненавмисно потрапляють до неї через забруднення з навколишнього середовища, таропакувальних матеріалів, з технологічного обладнання та іншими шляхами. До них відносяться Пестициди, нітрати і нітрити, токсичні елементи, антибіотики і гормональні препарати, харчові добавки, дезінфікувальні засоби, отрутохімікати проти шкідників, хімікати для водоочищення, захисні покриття та фарби, мастила Тощо.

Природні хімічні небезпечні чинники харчових продуктів

Як уже зазначалося вище, продуктами метаболізму багатьох (понад 300) мікроскопічних пліснявих грибів є сильно отруйні речовини — мікотоксини До найбільш поширених мікотоксинів відносяться афлотоксини, патулін, фузаріото-ксини, зеараленон, дезоксиниваленон, бутенолід, охротоксин, Т-2 токсин та інші. Вони утворюються в сировині та харчових продуктах, які уражаються пліснявами: зерні та продуктах його переробки, плодах та овочах, м’ясі і м’ясних продуктах, молочних, рибних та інших. Вони є стійкими і залишаються в харчових продуктах під час їхньої технологічної обробки та тривалого зберігання. Крім токсичної дії більшість мікотоксинів виявляють канцерогенну, мутагенну та тератогенну дію. Канцерогенна Дія полягає в стимулюванні розвитку злоякісних пухлин. Мутагенна — В порушенні генетичної інформації через ушкодження структури ДНК. Тератогенна — В аномальному розвитку плоду у вагітних жінок.

Афлотоксини — Так називаються мікотоксини деяких штамів грибів та інших. Вони переважно розвиваються на зернових культурах, а також на горіхоплідних, особливо арахісу. В залежності від продуцента розрізняють декілька типів афлотоксинів: В1; В2, С, С2, Мі тощо. Афлотоксини накопичуються в зерні під час його вирощування та зберігання, є надзвичайно стійкими, а тому являють небезпеку і в продуктах переробки зерна: борошні, крупах, макаронних виробах, хлібі тощо.

При споживанні таких продуктів спостерігаються різноманітні тяжкі ураження внутрішніх органів: печінки, нирок, шлунку, кишечнику, легенів. Особливо тяжкі наслідки отруєння афлотоксинами виявляються у дітей.

Фузаріотоксини Продукуються грибками, які також розвиваються переважно на злакових культурах. Продукти переробки такого зерна (борошно і крупи) і харчові продукти, вироблені з них, мають галюциногенну дію, порушують діяльність шлунково-кишкового тракту, обумовлюють некротичні зміни в м’язових тканинах. Тривале вживання таких продуктів призводить до важких психічних розладів, анемії, втрати працездатності.

Патулін — це токсин, який утворюється в свіжих плодах та овочах, що уражені грибами. Основним його продуцентом є збудник коричневої гнилі плодів. Токсин досить стійкий до дії технологічних факторів, а тому при переробці він потрапляє з ураженої сировини до складу готової продукції. Саме з цієї причини запліснявіла сировина повинна бути відбракована, а решта перевірена на присутність патуліну тому, що навіть за відсутності видимих колоній плісняв токсин може бути присутнім. Для виявлення і кількісного визначення токсину застосовують метод тонкошарової хроматографії.

Зеараленон — токсин мікроскопічних грибів, які розвиваються переважно на качанах та зерні кукурудзи. Відрізняється високою термостійкістю, здатністю зберігатися без руйнації тривалий час. Вживання продуктів з кукурудзи, ураженої пліснявою (зернопродукти, крупи, борошно, консерви, олія), супроводжується важкими захворюваннями внутрішніх органів (печінки, нирок, травного шляху). Зеараленон виявляє також чітко виражену тератогенну, канцерогенну та мутагенну дію.

До групи природних небезпечних чинників відносяться Отруйні речовини рослин і тварин. Ці речовини мають різну хімічну природу, тому ступінь їхньої токсичності і характер токсичної дії суттєво відрізняються. Одні з них можуть бути смертельно небезпечні, інші викликають лише тимчасові розлади функцій організму людини. Вони можуть утворюватися як у самій сировині або продуктах з неї, так і в різноманітних шкідливих домішках, що потрапляють до їх складу під час вирощування, зберігання та переробки. Серед рослинних отрут найбільш поширеними є Глікозіди та їх похідні, соланіни, гліко-протеїди, гемаглютеніни Та інші.

Глікозіди — це сполуки, що утворені цукрами (пентози і гексози) з речовинами невуглеводної природи (фенольні сполуки, алкалоїди, альдегіди). Деякі з них містять в своєму складі залишок синильної кислоти. Так, у ядрі кісточкових плодів (вишня, черешня, абрикоси, сливи, мигдаль, алича) міститься ціаногенний глікозід Амігдалін. При тривалому зберіганні або під дією фермента ем^льсина в організмі людини він руйнується з виділенням вільної синильної кислоти. В бобах білої квасолі міститься Ліномарін, Який також є ціаногенним глікозідом.

Соланіни або глікоалкалоїди Є похідними цукрів і складних гетероциклів стероїдної природи. Вони накопичуються в паростках та позеленілих бульбах картоплі, в шкірці зелених томатів та баклажанів. У картоплі зустрічаються декілька ізомерних форм: а-, Р-, у- соланіни. Особливо їх багато в паростках (до 0,5—1%). Токсичною дозою для дорослої людини є 0,02—0,03 %. При зберіганні та термічній обробці соланіни руйнуються.

В зелених томатах містяться, які також відносяться до груп соланінів. При отруєнні соланінами спостерігаються захворювання крові, слизових оболонок, некротичні явища внутрішніх органів.

Лектіни Похідні цукрів і складних білків (глікопротеїди). Вони зустрічаються майже у всіх бобових культурах (соя, квасоля, боби) в арахісі, олійному насінні (рапс, бавовник, кліщовина). їх токсична дія виявляється в зниженні захисної властивості слизових оболонок шлунку і кишечнику, внаслідок чого в кров’яне русло потрапляють чужерідні сполуки, що викликають алергічну реакцію організму. При термічній обробці вони руйнуються і їхня токсичність зникає. В квасолі і бобах поряд з лектінами містяться Гемаглютеніни — речовини білкової природи, які викликають аглютинацію — з’єднування в агрегати червоних кров’яних тілець.

Алергени — це переважно білкові речовини, які для організму людини чужерідні. Через порушення у деяких осіб процесів травлення і всмоктування вони можуть потрапляти в кров’яне русло в нерозщепленому вигляді і спричиняти Аліментарну (харчову) алергію. Найчастіше алергічну реакцію викликають яєчні білки, молочні продукти, риба та молюски (особливо креветки), томати і томатопродукти, цитрусові, баштанні, полуниця, шоколад та інші продукти. Прояви алергії залежать не тільки від виду і кількості спожитих продуктів, а й від індивідуальних особливостей людини, її віку, стану здоров’я, рівня імунітету тощо.

Характерними проявами аліментарної алергії у більшості осіб є сльозоточивість, головний біль, дерматити, розлади шлунку, нежить. В окремих випадках, особливо у дітей, прояви алергії можуть бути надзвичайно бурхливими, з важкими набряками, ураженням дихальної, серцево-судинної системи і навіть з летальними наслідками.

У сировині тваринного походження отруйними речовинами частіше за все бувають Токсичні білки, їх похідні, аміни, продукти окислення жирів Та інші метаболіти. Так, у деяких видах риби, молюсків, ракоподібних містяться сильнотоксичні білки. При зберіганні м’ясних, рибних, яєчних і молочних продуктів під впливом гнильної мікрофлори утворюються Поліпептиди, аміни та їх похідні, Які можуть бути причиною харчових отруєнь. До таких сполук відносяться Птомаїни (путресцин, кадаверін), гістамін, індол, скатол Та інші.

Токсичні речовини різної природи можуть бути і результатом агресивних технологічних процесів. Є вагомі докази того, що при використанні іонізуючих випромінювань, високочастотних полів, ультразвукової обробки, високотемпературних режимів, обробки білкової сировини лугами та агресивними окислювачами в харчових продуктах утворюються небезпечні для людського організму сполуки. Так, при миттєвій стерилізації молока нагріванням до 140°С в ньому утворюється Оксиметилфурфурол Та Продукти його конденсації. Теплова обробка білкової сировини в лужному середовищі призводить до рацимізації амінокислот та утворенню їх Токсичних дімерів.

При нагріванні жировмісної і білкової сировини або термічній обробці в олії відбувається утворення і накопичення продуктів окислення та полімеризації жирів: Гідрокси-, епокси-та пероксисполук. При копченні димовими методами в м’ясних та рибних продуктах синтезуються поліциклічні Ароматичні вуглеводні: бензпірени, бензантрацени, похідні фенант-рена, хрізена, Які є чужерідними для організму людини, мають чітко виражену канцерогенну та мутагенну дію.

Більш різноманітною і чисельною є група Доданих Небезпечних хімічних чинників: Пестицидів, нітратів, токсичних елементів, антибіотиків, харчових добавок Тощо.

Питання для самоперевірки.

1. Що створює фізичну небезпеку сировині і продуктам та шляхи її усунення?

2. Дайте визначення поняття "харчова добавка".

3. Назвіть цілі використання харчових добавок.

4. Наведіть класифікацію харчових добавок за різними ознаками.

5. Охарактеризуйте систему міжнародної та європейської кодифікації харчових добавок.

6. Які критерії використовують при оцінці безпеки харчових добавок?

7. У чому полягає санітарно-епідеміологічна експертиза харчових добавок?

Реферати

Реферати :

Вам буде цікаво:

Tagged with: , , , , , ,
Posted in Теоретичні основи технології харчових виробництв
Перелік предметів:
  1. Інформаційні технологіі в галузі
  2. Інформаційні технологіі в системах якості стандартизаціісертифікаціі
  3. Історія української культури
  4. Бухоблік у ресторанному господарстві
  5. Діловодство
  6. Мікропроцесорні системи управління технологічними процесами
  7. Науково-практичні основи технологіі молока і молочних продуктів
  8. Науково-практичні основи технологіі м’яса і м’ясних продуктів
  9. Організація обслуговування у підприємствах ресторанного господарства
  10. Основи наукових досліджень та технічноі творчості
  11. Основи охорони праці
  12. Основи підприємницькоі діяльності та агробізнесу
  13. Політологія
  14. Технологічне обладнання для молочноі промисловості
  15. Технологічне обладнання для м’ясноі промисловості
  16. Технологічний семінар
  17. Технологія зберігання консервування та переробки молока
  18. Технологія зберігання консервування та переробки м’яса
  19. Технологія продукціі підприємств ресторанного господарства
  20. Технохімічний контроль
  21. Технохімічний контроль
  22. Управління якістю продукціі ресторанного господарства
  23. Вища математика 3к.1с
  24. Вступ до фаху 4к.2с.
  25. Загальні технології харчових виробництв
  26. Загальна технологія харчових виробництв 4к.2с.
  27. Мікробіологія молока і молочних продуктів 3к.1с
  28. Математичні моделі в розрахунках на еом
  29. Методи контролю харчових виробництв
  30. Основи фізіології та гігієни харчування 3к.1с
  31. Отримання доброякісного молока 3к.1с
  32. Прикладна механіка
  33. Прикладна механіка 4к.2с.
  34. Теоретичні основи технології харчових виробництв
  35. Технологія зберігання, консервування та переробки м’яса
  36. Фізика
  37. Харчові та дієтичні добавки
  38. Фізичне виховання 3к.1с

На русском

  1. Методы контроля пищевых производств
  2. Общая технология пищевых производств
  3. Теоретические основы технологий пищевых производств
  4. Технология хранения, консервирования и переработки мяса
LiveInternet