Виробничі шуми та вібрація — №1

Лабораторна робота № 4

Тема заняття: Виробничі шуми та вібрації.

Мета роботи:

1. Ознайомлення з вимогами, які пред’являються до виробничих шумів та виробничої вібрації робочих місць.

2. Навчитися користуватися вимірювачем шуму та вібрації.

3. Вивчити методику визначення шуму та вібрації.

4. Навчитися оцінювати виробничі шуми та вібрації у відповідності до нормативних вимог.

Студент повинен знати:

Характеристику та нормування параметрів виробничих шумів та вібрації, їх вплив на самопочуття людини, методику визначення виробничих шумів та виробничої вібрації.

Студент повинен уміти:

Користуватися приладами для вимірювання виробничих шумів та вібрації. Проводити досліди та визначати відповідність встановлених показників виробничих шумів та виробничих вібрації, їх нормативним значенням. Надавати характеристику впливу параметрів виробничих шумів та вібрації на можливе самопочуття людини.

Зміст завдання:

1. При дослідженні виробничих шумів та вібрації необхідно попередньо засвоїти теоретичний матеріал з даного питання, а також ознайомитися з будовою приладів та методиками їх використання.

2. Дати задовільні відповіді на контрольні запитання.

3. Початок виконання лабораторної роботи пов’язаний з відповідним оформленням матеріалів дослідів. При цьому слід попередньо записати в матеріали звіту тему роботи, мету, завдання, та визначити особистий варіант завдання.

4. Виконання лабораторних досліджень провести у відповідності до запропонованої послідовності виконання роботи.

— визначити, за допомогою шумоміра, фактичне значення виробничих шумів та вібрації;

— результати дослідів занести до відповідних протоколів (таблиць) дослідження та порівняти фактичні значення виробничих шумів та вібрації з їх нормативними значеннями;

— зробити висновки щодо можливого сприйняття виробничих шумів та вібрації працюючими в дослідній зоні.

(Отримання варіанту завдання, його реєстрація, консультація з питань даної теми, тестування та загальна оцінка знань здійснюється викладачем при виконанні роботи в межах аудиторії).

Методичні рекомендації:

Методичні рекомендації надають стислу інформацію стосовно теоретичної складової (самостійної) роботи, наводять послідовність проведення дослідів та встановлюють форму протоколу лабораторних досліджень, що досягається виконанням наступних пунктів:

— характеристика параметрів виробничих шумів та вібрації;

— санітарно-гігієнічні нормування виробничих шумів та вібрації;

— прилади;

— методика виконання лабораторних досліджень;

— звіт про результати досліджень.

1. Характеристика параметрів виробничих шумів та вібрації:

Виробничі шуми.

Шум — це безладне сполучення різних по частоті і силі звуків, що заважають людські діяльності і викликають неприємні відчуття.

Тривалий вплив шуму на організм людини приводить до головного болю, безсонню, ослабленню уваги, розладові центральної нервової і серцево-судинної систем, зниженню секреції шлунка, до часткової або повної втрати слуху. Підвищений рівень шуму, крім того, при виконанні деяких робіт приводить до зниження продуктивності праці. У зв’язку з цим зниження рівня шуму, захист від нього людей — дуже важлива задача.

Джерелами шуму можуть бути вібруючі, коливні тіла, які викликають звукові хвилі, що поширюються у твердих, рідких і газоподібних середовищах. Переміщаючи в повітрі, вони викликають періодичне підвищення або зниження тиску в порівнянні з атмосферним. Різниця між миттєвим значенням повного тиску і середнім тиском називається звуковим тиском. Вухо людини здатне реагувати на зміни тиску в інтервалі від 2*10-5 до 2*102 Па. Ці величини називаються відповідно нижнім і верхнім граничним тиском.

Так як верхній поріг чутливості в мільйони разів перевершує нижній, практичне використання абсолютних величин звукових тисків такого великого ряду дуже незручно (неможливо побудувати прилад з такою великою шкалою рівноцінних розподілів, та й оперувати великими цифрами важко). У зв’язку з цим на практиці прийнято оцінювати звуковий тиск не в абсолютних величинах, а в їхніх логарифмічних рівнях, що визначаються по формулі:

L = 20Lg (р/р0),

Де р — фактичний звуковий тиск від джерела звуку, Па;

Р0 — нижнє граничне значення звукового тиску, Па.

За одиницю виміру рівня звукового тиску прийнятий бел (Б). На практиці застосовується більш дрібна одиниця децибел (дБ).

Розкладання шуму на його складові тони з визначенням їхньої величини на окремих частотах називається спектральним аналізом шуму і досягається шумомірами за допомогою набору відповідних фільтрів, що виділяють тільки ту частину звуків, що характеризується заданим інтервалом частот. Спектр шуму необхідно знати при визначенні джерел шуму і розробці заходів захисту.

На практиці вимір рівнів шуму ведуть не на кожній окремій частоті, а в деяких смугах (інтервалах) частот: в октавних смугах, напівоктавних і третьоктавных. Октавні смуги характеризуються тим, що в них верхня границя частоти (fв) у 2 рази більше нижньої (fн), тобто fв/fн = 2. У напівоктавних смугах це співвідношення дорівнює Виробничі шуми та вібрація, а в третьоктавных — Виробничі шуми та вібрація. Для зручності і порівнянності вимірів границі всіх смуг частот стандартизовані, а самі смуги вимірів характеризуються не граничними частотами, а їхній середньогеометричними величинами, обумовленими вираженням Виробничі шуми та вібрація.

Гранично припустимі рівні шуму встановлені ГОСТ 12.1.003—83 «ССБТ. Шум. Загальні вимоги безпеки» в октавних смугах частот для стандартного ряду средньогеометричних частот: 63; 125; 500—8000 Гц. Установлені також припустимі рівні звуку для орієнтованої оцінки шуму, що вимірюються по шкалі шумоміра. Ця шкала імітує загальну чутливість вуха людини по всьому діапазону частот. Дана характеристика мається у всіх шумомірах. Величина рівня звуку, обмірюваного по цій шкалі, позначається в дБ. Витяг із ГОСТ 12.1.003—83 по гранично допустимих рівнях шуму приведено в табл. 1.

Класифікація основних засобів і методів захисту від шуму встановлена ГОСТ 12.1.029—80. Основна частина звукових хвиль багаторазово відбиває від стін, стелі приміщення, виконаних зі звичайних будівельних матеріалів (бетон, цегла, блоки і т. д.). У результаті цього загальний рівень шуму в приміщенні зростає на 5—15 дБ. Застосування спеціальних звуковбирних матеріалів і пристроїв при облицюванні стін і стелі дає зниження шуму на 6—8дБ. Найбільший ефект забезпечують матеріали пористі, пухкі, з пухирцевою структурою, з малою питомою вагою (мінеральна вата, мати із супертонкого скловолокна, дрібнофракційный керамзит і ін.). До визначених меж звуковбирні властивості матеріалів залежать від їхньої товщини, від наявності повітряного проміжку між шаром матеріалу і стіною. На практиці товщина звуковбирних матеріалів складає 20—200 мм.

Звукоізолюючі перегородки, що відокремлюють гучне приміщення від зони перебування людей, можуть послабити шум у сусідніх приміщеннях на 30—40 дБ. Кращі звукоізолюючі властивості властиві двошаровим перегородкам з повітряним проміжком або з проміжком, заповненим звуковбирним матеріалом. Звукоізоляція зростає, якщо перегородку просто облицювати звуковбирним матеріалом. Звукова енергія проникає за перешкоду при гарній герметизації в основному за рахунок її вібрації під дією звукових хвиль. Тому більш тверді, масивні перегородки краще захищають від шуму.

Виробничі вібрації.

Під вібрацією розуміють коливання окремих крапок або цілої механічної системи щодо яких-небудь первісних положень. Вібрацію викликають динамічні навантаження, що впливають на окремі деталі або на машину в цілому (рух по нерівностях дороги, удари ножів, бичів у збиральних машинах нерівномірне завантаження машини, неточна взаємодія деталей, їхня неврівноваженість і т. д.).

Tagged with: , , , , , , ,
Posted in Основи охорони праці
фоторюкзак
Перелік предметів:
  1. Інформаційні технологіі в галузі
  2. Інформаційні технологіі в системах якості стандартизаціісертифікаціі
  3. Історія української культури
  4. Бухоблік у ресторанному господарстві
  5. Діловодство
  6. Мікропроцесорні системи управління технологічними процесами
  7. Науково-практичні основи технологіі молока і молочних продуктів
  8. Науково-практичні основи технологіі м’яса і м’ясних продуктів
  9. Організація обслуговування у підприємствах ресторанного господарства
  10. Основи наукових досліджень та технічноі творчості
  11. Основи охорони праці
  12. Основи підприємницькоі діяльності та агробізнесу
  13. Політологія
  14. Технологічне обладнання для молочноі промисловості
  15. Технологічне обладнання для м’ясноі промисловості
  16. Технологічний семінар
  17. Технологія зберігання консервування та переробки молока
  18. Технологія зберігання консервування та переробки м’яса
  19. Технологія продукціі підприємств ресторанного господарства
  20. Технохімічний контроль
  21. Технохімічний контроль
  22. Управління якістю продукціі ресторанного господарства
  23. Вища математика 3к.1с
  24. Вступ до фаху 4к.2с.
  25. Загальні технології харчових виробництв
  26. Загальна технологія харчових виробництв 4к.2с.
  27. Мікробіологія молока і молочних продуктів 3к.1с
  28. Математичні моделі в розрахунках на еом
  29. Методи контролю харчових виробництв
  30. Основи фізіології та гігієни харчування 3к.1с
  31. Отримання доброякісного молока 3к.1с
  32. Прикладна механіка
  33. Прикладна механіка 4к.2с.
  34. Теоретичні основи технології харчових виробництв
  35. Технологія зберігання, консервування та переробки м’яса
  36. Фізика
  37. Харчові та дієтичні добавки
  38. Фізичне виховання 3к.1с

На русском

  1. Методы контроля пищевых производств
  2. Общая технология пищевых производств
  3. Теоретические основы технологий пищевых производств
  4. Технология хранения, консервирования и переработки мяса
LiveInternet

Интернет реклама УБС