Види підприємств переробки худоби — частина 1

Види підприємств переробки худоби. Зберігання м’яса

Види підприємств переробної галузі технологічного процесу забою та первинної переробки худоби. Зберігання мЯса та мЯсопродуктів.

1. Характеристика сучасного стану м’ясопереробної галузі та перспективи її розвитку.

2.Технологічні процеси забою та первинної переробки і худоби. (КРХ, свиней, птиці)

3.Обробка кишок та харчових субпродуктів.

4.Холодильна обробка і зберігання м’яса та м’ясопродуктів.

Мета: Ознайомити студентів Із технологією виробництва вище зазначеного продукту, навчити самостійно викреслювати апаратурно-технологічні схеми, робити висновки та пропозиції, щодо покращення якості виробленої продукції згідно нормативне — технологічної документації (ГОСТи, ТУ), з тим, що гідно конкурувати та ринку споживача XXI століття.

Основною сировиною для виробництва м’ясних виробів є м’ясо сільськогосподарських І диких тварин: великої рогатої худоби (буйволи, олені, яки, верблюди), свиней, коней, овець, кіз та птиці (кури, гуси, качки та ін.).

До м’ясної сировини відносять яловичину, свинину та м’ясо поросят, баранину та козлятину, конину, верблюдяче м’ясо та ін. Розрізняють м’ясо гаряче — з температурою 37 °С, остиг­ле — 12…14, охолоджене — 0…4, морожене — 6 °С та раз морожене ( дефростоване).

У м’ясі в середньому містяться, %: білки — 9,5…25, жир — 12.„15, вуглеводи — до 10, мінеральні речовини — 1,5 та вода — 67…82. Вихід м’яса на кістках в середньому становить близько 70 % від живої ваги тварини, м’ясної туші — 47…49, жирової -4…6 % . За угодованістю м’ясо поділяють на 1-у та 2-у категорії, а також за сортами залежно від частини туші тварини. До субпродуктів належить: лівер (серце, печінка, легені, діафрагма із селезінкою), голови, вим’я, шлунок, м’ясна обрізі, кров та ін.; до 1-ї категорії — печінка, язик, нирки, мозок, серце, до 2-ї — шлунки, стравоходиводи, голови, ноги, губи, вуха. Свинячий жир поділяють на зовнішній (шпик) та. внутрішній (нутряк).

1. Характеристика товарних якостей забійних Тварин

Основною сировиною для виробництва м’яса в Україні є велика рогата худоба /свині. Невелику частку займають вівці, а також кози, коні і кролики. На якість м’яса впливає порода, стать, вік, вгодованість, умови відгодівлі і утримання тварин, стан їх перед забоєм.

М’ясна продуктивність худоби характеризується кількістю і якістю м’яса, а також інших продуктів, які одержують при забої тварин. Продуктивність худоби визначають живою, приймальною і забійною масами, а також забійним виходом.

Жива маса залежить від умов відгодівлі, утримання худоби, віку і породи.

Якщо тварин приймають не пізніше 2 г од після доставки, то роблять знижку з живої маси на місткість харчового каналу в розмірі 3%. При доставці тварин автомобільним транспортом на відстань від 50 до 100 км розмір зниж­ки зменшується на 1,5%, а на відстані понад 100 км зовсім не роблять знижку.

У другій половині тільності додаткову знижку підвищують на 10%.

При доставці забрудненої худоби приймальник може підвищувати знижку до 1% з живої маси на кожну голову.

Забійна маса худоби — це маса свіжої (ще теплої) туші після повного її оброблення, що включає субпродукти та жир-сирець.

Забійний вихід — це відношення забійної маси туші до приймальної живої маси худоби, виражене в процентах.

Для контролю роботи забійних пунктів і м’ясопереробних підприємств встановлені норми виходу м’яса, жиру, субпродуктів, жиру-сирцю. Норма виходу яловичини становить, %: з вищої категорії вгодованості — 49,3; серед­ньої — 46,3; нижче середньої — 42,8; худої — 39,4; свинини в шкурі з першої категорії вгодованості — 67,5; другої і четвертої — 67,4 і третьої — 72,8; свинини без шкури — з другої категорії вгодованості — 59,4; третьої — 65,7 і четвертої

— 59,1. Норми виходу оброблених харчових субпродуктів складають, % до маси м’яса: для великої рогатої худоби — І категорії — 6,98; II категорії —13,52; дрібної рогатої худоби — І категорії — 6,0; II категорії — 3,58; свиней —

I  категорії — 4,43; II категорії— 11,77. Норми виходу жиру-сирцю передбаченів таких розмірах, % до маси м’яса: яловичина І категорії — 6,6; яловичина II категорії — 3,5; яловичина нестандартна — 1,2; свинина в шкурі І кат. — 5,2;

II  кат. — 5,3; III кат. — 2,5; IV кат. — 7,0; свинина без шкури II кат. — 7,2; III кат. — 10,0; IV кат. — 7,0.

Залежно від віку і статі велику рогату худобу ділять на чотири групи: І — доросла худоба (корови, воли, бугаї, телиці старші 3 років) і корови-первістки з приймальною масою менше 350 кг; II — корови-первістки у віці до 3 років, з приймальною масою 350 кг і більше; III — молодняк — тварини у віці від 3 м-ців до 3 років; IV — телята у віці від 14 днів до 3 місяців.

За вгодованістю вікові групи тварин ділять на І ї II категорії. Існує суттєва різниця між І категорією бугаїв і решти видів, а також між І II категоріями тварин. Молодняк залежно від приймальної живої маси ділять на чотири кла­си: відбірний — 450 кг і більше, перший — 400—450 кг, другий — 350—400 кг, третій — 300—350 кг. Молодняк відбірний, першого і другого класів відносять до І категорії, молодняк третього класу ділять на І II категорії. Телята І категорії

молочники, мають задовільно розвинуті м’язи, остисті відростки хребців не виступають, жива маса не менше ЗО кг. До II категорії відносять телят, які одержували підкормку, у яких м’язи розвинуті гірше, остисті відростки хребців трохи виступають.

Свині характеризуються плодовитістю, скороспілістю, високим забійним виходом, раціональним використанням кормів. За продуктивними ознаками свиней ділять на три основні типи: сальний, беконний і м’ясо-сальний (уні­версальний).

Залежно від живої маси, віку і товщини сала свиней за вгодованістю ділять на п’ять категорій.

До І категорії відносять свиней віком до 8 місяців, живою масою 80—105 кг, відгодованих у спеціалізованому господарстві, білої масті, без пігментованих плям.

До II категорії — свиней, крім свиноматок, живою масою 60—130 кг, з товщиною сала 1,5—4 см, а також підсвинків живою масою від 20 до 60 кг, з товщиною сала не менше 1 см. Для III категорії свиней важливим показником є товщина сала — 4,1 см і більше. Кнурів і свиноматок живою масою понад 130 кг відносять до IV категорії, а поросят-молочників живою масою 4—8 кг, у яких не виступають ребра і остисті відростки хребців, — до V категорії.

Вівці. Залежно від переважної продуктивності всі породи ділять на тонко­рунні, напівтонкорунні, м’ясо-сальні та інші.

На якість м’яса також суттєво впливає стать дорослих тварин, вік, характер відгодівлі і особливості утримання.

2. Первинна переробка худоби

Первинна обробка худоби, тобто її забій і розбирання туш здійснюється на забійних пунктах споживчої кооперації, бойнях і м’ясокомбінатах. На якість м’яса і стійкість його при зберіганні впливають стан тварин перед забоєм і технологія їх первинної обробки.

Худобу, яка поступає на забій, спочатку оглядає ветеринарний лікар. З метою звільнення харчового каналу тварин від вмісту проводять голодну вит­римку тварин. Це зумовлено тим, що переповнений шлунок і кишечник тва­рин можуть розриватись під час нутрівки і забруднювати м’ясо та субпродук­ти. Тривалість голодної дозабійної витримки повинна складати для телят не менше 6 год, свиней — 12, великої і дрібної рогатої худоби, а також коней — 24 год. Поїння припиняють за 3—4 год до забою, щоб зберегти соковитість м’яса і полегшити знімання шкури.

Обробка великої рогатої худоби складається з таких операцій: оглушення, забій і знекровлення тварин, відділення голови, нижніх кінцівок і внутрішніх органів (нутрівки), розчленування туші, зачищення півтуш, ветеринарна і то­варознавча оцінка з маркуванням.

Для надання відповідного товарного вигляду м’ясу, підвищення його стійкості при зберіганні туші зачищають від побитостей, абсцесів, згустків крові, бахромок, забруднень. При мокрому зачищенні з внутрішньої поверхні півтуш виділяють теплою водою забруднення, згустки крові, а зовнішню поверхню, якщо вона забруднена, промивають.

Підготовлені півтуші піддають ветеринарно-санітарній і товарознавчій оцінці, після чого їх маркують відповідними клеймами і направляють на холодильну обробку.

Свиней перед забоєм миють, а потім оглушують електричним струмом.

Туші беконних свиней після знекровлення шпарять у воді при температурі 62—64° С або пароповітряною сумішшю, видаляють щетину і обсмалюють з метою видалення залишків щетини і волосся. Потім їх промивають холодною водою, зачищають епідерміс і знову промивають. Із свинячих туш II і III категорій, які направляють у реалізацію, частково (крупонування) або повністю знімають шкуру. Крупон — це найцінніша спинно-бокова частина шкури.

Дрібну рогату худобу перед забоєм не оглушують. При сухому зачищенні нирки і жир навколо них не відділяють, а туші не розпилюють на півтуші.

Для статистичної звітності перерахунок закупленого м’яса в живу масу проводиться за такими коефіцієнтами: яловичина і конина І категорії — 1,8, другої — 1,9; баранина і козлятина І категорії — 2,1, другої — 2,2; свинина жирна — 1,35, м’ясна — 1,55; м’ясо кроликів І категорії — 2,0, другої — 2,1; м’ясо нутрій — 1,9; м’ясо птиці — 1,24. Якщо при закупках м’яса не приводиться його категорія, то прийнято враховувати коефіцієнти, які встановлені для м’я­са І категорії.

Класифікація, товарна характеристика І маркування м’яса

М’ясо різних тварин характеризується відповідними споживними власти­востями і відрізняється за органолептичними показниками, морфологічним і хімічним складом. При визначенні споживних властивостей м’яса важливе значення мають стать, вік тварин, вгодованість, спосіб вирощування тощо.

М’ясо великої рогатої худоби Залежно від віку поділяють на телятину, віком від двох тижнів до трьох місяців, яловичину молодняку, віком від трьох місяців до трьох років і яловичину дорослої худоби, старшої трьох років.

М’ясо телят молочного періоду відносять до І категорії і воно найніжніше, світло-рожевого кольору з сіруватим відтінком і білим цупким внутрішнім жи­ром. У телятині остисті відростки спинних і поперекових хребців не виступа­ють. Від телят, які отримували підкормку, одержують м’ясо II категорії. Вона має менш задовільно розвинуті м’язи рожевого кольору, остисті відростки спинних і поперекових хребців трохи виступають. Телятина характеризується високими кулінарними якостями, легко засвоюється організмом, а тому її краще використовувати для дитячого і дієтичного харчування. Яловичина молодняку характеризується світло-червоним кольором, білим жиром, м’якою і ніжною м’язовою тканиною. Добре вгодовані молоді тварини мають підшкірні і внутрішні відкладання жиру, а на розрізі тазо-стегнової час­тини туші помітні міжм’язові прошарки жиру — "мармуровість". До І категорії відносять яловичину від відбірного молодняку з масою туші понад 230 кг, І класу — масою туші від 195 до 230 кг, II класу — масою туші від 168 до 195 кг і III класу — масою туші 168 кг і нижче. У яловичини молодняку І категорії м’язи розвинуті добре, лопатки без впадин, стегна непідтягнуті, остисті відростки хребців, сідничні горби і маклоки трохи виступають.

Яловичина молодняку II категорії має задовільно розвинуті м’язи, стегна — з впадинами, остисті відростки хребців, сідничні горби і маклоки помітно виступають.

В окрему групу виділяють яловичину від корів-первісток, масою туші від 165 кг і вище. Для І категорії вимоги аналогічні яловичині молодняку І категорії, але додатково передбачені жирові відкладання в основі хвоста і на верхній внутрішній стороні стегна.

Яловичину від дорослої худоби поділяють на м’ясо бугаїв і м’ясо корів, волів, телиць.

М’ясо бугаїв — темно-червоного кольору із синюватим відтінком. Воно жорстке, грубоволокнисте, липке, крупнозернисте з неприємним запахом, який зникає після тривалого зберігання. В реалізацію таке м’ясо не допускається, а використовується в ковбасному виробництві.

М’ясо корів має інтенсивно червоний колір, більш ніжну соковиту консис­тенцію, ніж м’ясо волів, свіжий, виражений аромат і "мармуровість". Особли­во ніжне, жирне і смачне м’ясо одержують від телиць.

М’ясо дуже старих тварин відрізняється темно-червоним кольором і жи­ром з жовтуватим відтінком. Тканини такого м’яса крупноволокнисті і грубі.

Яловичина І категорії від бугаїв характеризується добре розвинутими м’я­зами, випуклістю лопатково-шийної і тазостегнової частини і непомітністю остистих відростків хребців. У II категорії м’язи розвинуті задовільно, лопатки і маклоки виступають.

Яловичина І категорії від корів, волів і телиць старших трьох років має задо­вільно розвинуті м’язи; остисті відростки спинних і поперекових хребців, сідничні горби, маклоки виділяються не різко; підшкіряний жир покриває тушу від 8-го ребра до сідничних горбів. УII категорії м’язи розвинуті менш задовільно, остисті відростки хребців, сідничні горби і маклоки виступають, підшкіряний жир є у вигляді невеликих ділянок в області сідничних горбів, поперека і останніх ребер.

В реалізацію направляють яловичину у вигляді півтуш або четвертин (роз­ділена півтуша між 11 і 12 ребрами) без вирізки. М’ясо повинно бути свіжим, без стороннього запаху і ослизніння. Поверхня допускається від блідо-рожевого до темно-бордового кольору; жир білий, жовтуватий або жовтий. На півтушах і четвертинах не повинно бути залишків шкури, згустків крові, бахромок м’язової і жирової тканини, забруднень, крововиливів і побитостей.

Не допускається для реалізації, а використовується для промпереробки яловичина свіжа, але із зміненим забарвленням; із зачищеннями від побитостей, крововиливів, а також зривами підшкіряного жиру і м’язової тканини, які перевищують 15% поверхні півтуші і четвертини яловичини і 10% поверхні туші і півтуші телятини; з неправильним розчленуванням по хребту із залишком цілих або подрібнених хребців; підморожена і заморожена більше одного разу.

Свинина Характеризується рожево-червоним кольором різної інтенсивності, але окремі м’язи мають різні відтінки. Для свинини характерна м’якша консис­тенція порівняно з іншими видами м’яса. Поверхня розрізу тонко — або щільно-зерниста з чітко вираженою "мармуровістю". Сполучна тканина не така груба, як у яловичини і краще розварюється. Жирова тканина — молочно-білого ко­льору; підшкіряний жир — білий, іноді з рожевим відтінком.

Свинину поділяють за статтю, віком і вгодованістю. Виділяють м’ясо кнурів і свиноматок; м’ясо поросят-молочників з масою туші у теплому стані від 3 до 6 кг, підсвинків — масою від 12 до 39 кг у шкурі і від 10 до 34 кг без шкури.

З врахуванням вгодованості і якості свинину ділять на 5 категорій. До І категорії (беконної) відносять туші беконних свиней з добре розвинутою м’язовою тканиною, з масою туші у теплому стані від 53 до 72 кг у шкурі, товщиною сала над остистими відростками між 6—7 спинними хребцями від 1,5 до 3,5 см. Воно повинно бути розміщене рівномірним шаром по всій довжині півтуші, хоч допускається різниця в товщині сала на холці у найтовщій її частині і на попереку в найтоншій її частині в межах 1,5 см. На поперечному розрізі грудинки на рівні між шостим і сьомим ребрами повинно бути не менше двох прошарків м’язової тканини. Не допускається пігментація шкури, наявність кровопідтікань, травматичних пошкоджень, пухлин.

Tagged with: , , , , , ,
Posted in Загальні технології харчових виробництв
фоторюкзак
Перелік предметів:
  1. Інформаційні технологіі в галузі
  2. Інформаційні технологіі в системах якості стандартизаціісертифікаціі
  3. Історія української культури
  4. Бухоблік у ресторанному господарстві
  5. Діловодство
  6. Мікропроцесорні системи управління технологічними процесами
  7. Науково-практичні основи технологіі молока і молочних продуктів
  8. Науково-практичні основи технологіі м’яса і м’ясних продуктів
  9. Організація обслуговування у підприємствах ресторанного господарства
  10. Основи наукових досліджень та технічноі творчості
  11. Основи охорони праці
  12. Основи підприємницькоі діяльності та агробізнесу
  13. Політологія
  14. Технологічне обладнання для молочноі промисловості
  15. Технологічне обладнання для м’ясноі промисловості
  16. Технологічний семінар
  17. Технологія зберігання консервування та переробки молока
  18. Технологія зберігання консервування та переробки м’яса
  19. Технологія продукціі підприємств ресторанного господарства
  20. Технохімічний контроль
  21. Технохімічний контроль
  22. Управління якістю продукціі ресторанного господарства
  23. Вища математика 3к.1с
  24. Вступ до фаху 4к.2с.
  25. Загальні технології харчових виробництв
  26. Загальна технологія харчових виробництв 4к.2с.
  27. Мікробіологія молока і молочних продуктів 3к.1с
  28. Математичні моделі в розрахунках на еом
  29. Методи контролю харчових виробництв
  30. Основи фізіології та гігієни харчування 3к.1с
  31. Отримання доброякісного молока 3к.1с
  32. Прикладна механіка
  33. Прикладна механіка 4к.2с.
  34. Теоретичні основи технології харчових виробництв
  35. Технологія зберігання, консервування та переробки м’яса
  36. Фізика
  37. Харчові та дієтичні добавки
  38. Фізичне виховання 3к.1с

На русском

  1. Методы контроля пищевых производств
  2. Общая технология пищевых производств
  3. Теоретические основы технологий пищевых производств
  4. Технология хранения, консервирования и переработки мяса
LiveInternet

Интернет реклама УБС