Теоретичні основи консервування харчових продуктів

ТЕоретичні основи консервування харчових продуктів.

1. Основні поняття, призначення та принципи консервування.

2. Класифікація методів консервування.

А) фізичні методи, пастеризація, стерилізація.

Б) низькотемпературні методи консервування.

Термін "консервування" Походить від латинського слова Попередження руйнування, псування та збереження об’єкта в незмінному вигляді. Тобто, в широкому розумінні цей термін означає збереження об’єкту без змін і втрат. Більшість видів продовольчої сировини — плодоовочева, молочна, м’ясна, рибна, яєчна — швидко псуються. Вони не можуть зберігатися більш-менш тривалий час в звичайних умовах. Щоб уникнути, псування, їх необхідно піддавати спеціальній обробці — Консервуванню.

Процес консервування — взаємопов’язана сукупність технологічних операцій, під час яких вихідна сировина послідовно перетворюється в консервовану продукцію. В основу будь-якого процесу покладено певний метод консервування.

Метод консервування — це спосіб реалізації принципу консервування, тобто спосіб забезпечення стійкості або продовження термінів зберігання харчових продуктів.

Принцип консервуванняЦе вибір того чи іншого консервуючого фактора або поєднання декількох факторів, які забезпечують попередження псування та втрати продукції.

Консервуючий фактор — певна дія, зміна умов, речовина або їх комбінація, що забезпечує збереження харчової сировини та продукції тривалий час.

Виходячи з визначення терміна, Основним функціональним Призначенням Консервування є збереження продовольчої сировини і харчових продуктів тривалий час без втрат і змін властивостей. Але не завжди методи консервування дозволяють зберігати вихідну сировину без суттєвих змін її початкових властивостей. Протягом історичного розвитку харчових технологій були знайдені та набули поширення такі методи консервування, при використанні яких отримують консервовану продукцію з іншими, ніж у вихідної сировини, властивостями. Наприклад, квашені, сушені плоди та овочі, солоні та копчені м’ясо і риба, стерилізовані м’ясні, рибні, молочні, плодоовочеві консерви, сушені молочні та яєчні продукти, вино, сири, ковбасні вироби тощо. Такі методи консервування частіше називають Переробкою Сировини.

Переробка або оброблення — це методи консервування продовольчої сировини і харчових продуктів, які дають можливість отримати стійку при зберіганні продукцію з якісно новими характеристиками, ніж у вихідної сировини. Таким чином, Додатковим функціональним призначенням Консервування є розширення асортименту та формування нових якісних характеристик продукції.

Консервування як спосіб подовжування термінів зберігання сировини і харчової продукції виконує і важливе Соціальне призначення. Завдяки різноманітним методам консервування більш раціонально, використовуються продовольчі ресурси, розширюється асортимент харчових продуктів, забезпечується можливість створення страхових резервів на випадок надзвичайних ситуацій (стихійних лих, неврожаю, воєнних конфліктів тощо), гарантоване постачання продовольства спецконтингентам споживачів (армія, флот, геологи, мандрівники) та в важкодоступні місцевості (ліси, гори, пустелі). Крім того, суттєвою перевагою багатьох консервованих харчових продуктів є те, що вони готові до споживання без додаткової кулінарної обробки. Це дозволяє споживачеві економити час на приготування їжі. Ці особливості у поєднанні з високою харчовою цінністю, стійкістю та тривалістю в зберіганні, зручним пакуванням та іншими перевагами роблять консерви незамінними продуктами харчування.

В основу будь-якого методу консервування покладено певний принцип. За схемою, запропонованою проф. Я. Я. Нікітинським, яка стала класичною, розрізняють три принципи консервування: Біоз, анабіоз та абіоз.

Перший принцип — біозу Полягає в створенні умов для нормального перебігу процесів в живих біологічних об’єктах, наслідком яких є підтримання природного імунітету цих об’єктів до захворювань та ураження мікроорганізмами. За сприятливих умов зберігання деякі живі об’єкти (зерно, насіння, плоди, овочі, свіжі яйця, риба) здатні синтезувати специфічні речовини, які захищають їх від збудників хвороб, мікроорганізмів та шкідників.

На цьому принципі ґрунтуються методи тривалого зберігання свіжої продовольчої сировини та натуральних харчових продуктів. Відомо, що різні групи, види і навіть сорти сировини мають різну здатність до зберігання у свіжому вигляді. Деякі з них мають високий імунітет і зовсім не піддаються захворюванням та ураженню. Такі види і сорти сировини після тривалого зберігання в сприятливих умовах майже не змінюють своїх початкових властивостей. Цілеспрямована селекція та відбір таких імунних видів і сортів є важливим завданням агро — та зоотехнії.

Другий принцип — анабіозу Полягає у пригніченні або різкому скороченні життєдіяльності мікроорганізмів та гальмуванні ферментативних процесів під дією різноманітних консервуючих факторів. На цьому принципі засновані такі методи, як охолодження, заморожування, висушування, зберігання в модифікованому та регульованому газовому середовищі, квашення, маринування, спиртування, зацукрювання, соління та інші.

Деякі автори виокремлюють Принцип ценобіозу, Який базується на культивуванні корисної мікрофлори (дріжджі, молочнокисла, оцтовокисла та ін.), яка є ефективним антагоністом до збудників псування харчової сировини і продуктів. Найбільш поширеними методами консервування за цим принципом є бродіння, квашення, соління.

Третій принцип Абіозу Полягає в повному припиненні життєвих фізіологічних процесів та знищенні мікроорганізмів в сировині і продуктах харчування. Цей принцип покладено в основу таких поширених методів консервування, як стерилізація, ВЧ- та НВЧ-стерилізація, додавання хімічних консервантів — антисептиків, іонізуюча, ультразвукова та інші види стерилізації.

У харчовій промисловості переважне застосування мають методи, засновані на принципах анабіозу і абіозу. До них відносяться методи холодильної обробки, методи висушування, соління, квашення, копчення та термічної стерилізації. Більшість з цих методів ґрунтується на сукупності консервуючих факторів різних принципів. Наприклад, соління та квашення плодів і овочів є комбінацією факторів анабіозу і абіозу (одночасна дія солі, молочної кислоти та молочнокислої мікрофлори). Охолодження як метод консервування поєднує дію принципу біозу, анабіозу та абіозу. При знижених температурах уповільнюються процеси життєдіяльності, знижується активність ферментних систем, пригнічується розвиток мікрофлори, частина якої (мезо — та термофільні види) гине.

При використанні більшості методів консервування (за виключенням методів, заснованих на принципі біозу) властивості сировини чи харчової продукції суттєво змінюються в порівнянні з початковими. Зміни переважно відбуваються в бік їх погіршення: змінюється зовнішій вигляд, смак, аромат, колір; втрачається частина біологічно активних речовин (вітамінів, макро — та мікроелементів, незамінних аміно-та ненасичених жирних кислот), у деяких випадках знижується харчова цінність продукції. Крім того, процес консервування є необоротним. Втрачені вихідні властивості поновити повністю неможливо.

Проте головною перевагою, якої набувають консервовані продукти, є висока стійкість та тривалість зберігання, інколи навіть у несприятливих умовах.

Класифікація методів консервування

За довгу історію розвитку харчових технологій людство створило величезну кількість різноманітних методів зберігання харчової сировини і готових продуктів. У технологічній та товарознавчій науці існує декілька їх класифікацій. В зв’язку зі складністю та різноманітністю методів загальновизнаної універсальної класифікації нема. Між фахівцями досі відсутня єдина думка про правомірність віднесення до методів консервування тих, що полягають у створенні оптимальних умов для перебігу нормальних процесів життєдіяльності. Одні вважають їх методами зберігання, інші — методами консервування. Але, виходячи з визначення терміна "консервування",—поданого вище, саме їх, в першу чергу, логічно — вважати методами консервування.

Однією із перших була запропонована класифікація проф. Я. Я. Нікітинського. Вона використовує в якості класифікаційного критерію Принцип консервування. Як уже зазначалося, за цим критерієм методи поділяються на три групи: Методи, Що ґрунтуються на Принципі біозу, на принципі анабіозу та на принципі абіозу. Останнім часом з групи анабіотичних методів виділяють групу методів, які базуються На принципі ценобіозу. Є багато методів, які використовують декілька принципів, тому ця класифікація не є суворою.

Теоретичні основи консервування харчових продуктів

За характером впливу На вихідний стан об’єкта існуючі методи можна об’єднати в дві групи — Методи подовження, вихідного стану (методи збереження) та Методи формування якісно нових об’єктів (методи переробки). До першої групи відносяться всі методи зберігання біологічно живих об’єктів, що полягають у створенні об’єкту оптимальних умов для перебігу процесів життєдіяльності. Консервуючими факторами в цих методах є фактори природного імунітету. До другої групи відносяться методи, при реалізації яких вихідні об’єкти, зберігаючи харчову цінність, суттєво змінюються і набувають стійкість при подальшому зберіганні (солоні, сушені, стерилізовані продукти тощо).

В залежності Від ступеня новизни та поширеності Методи консервування поділяють на Традиційні (консервування холодом, нагріванням, за допомогою солі, цукру та інші) і Нетрадиційні (обробка ультразвуком, ультрафіолетом, іонізуючими випромінюваннями, ультрафільтрацією, антисептиками, антибіотиками тощо).

Найбільш повною і досконалою є класифікація За природою консервуючих факторів. За цим критерієм методи поділяють на п’ять груп: Фізичні, фізико-хімічні, хімічні, біологічні та комбіновані. Кожна з цих груп поділяється на підгрупи, види та різновиди.

За Тривалістю дії консервуючого фактора Методи поділяють на Короткотермінові (охолодження, пастеризація, гаряче копчення, слабкий посол та ін.) та Довготермінові (заморожування, стерилізація, холодне копчення, міцний посол та ін.); За способом пакування — неупаковані, упаковані в негерметичну тару, упаковані в герметичну тару.

В XIX і XX ст. більшість традиційних методів консервування зазнали модифікації та модернізації, з’явилось багато принципово нових методів. Так, класичний метод термічного висушування був модернізований у метод сушіння в "киплячому" шарі, радіаційне, мікрохвильове, сублімаційне, вакуумне сушіння. Метод традиційного димового коптіння було модифіковано у "рідке", електростатичне, змішане коптіння. На базі звичайного методу двухфазового повільного заморожування розроблені інтенсивні методи швидкого та надшвидкого однофазового заморожування, глибокого кріогенного заморожування тощо.

Все більше поширюється тенденція до поєднання в одному методі переваг декількох принципів, методів або дії декількох консервуючих факторів (охолодження з подальшим зберіганням в штучній атмосфері, заморожування та вакуумне пакування, соління або маринування та пастеризація тощо).

До принципово нових, нетрадиційних, методів відносяться: консервування іонізуючими та ультрафіолетовими випроміненнями, ультразвуком, за допомогою знеплоджуючих фільтрів, антибіотиків та інші.

Сутність, стисла характеристика, переваги та недоліки фізичних і фізико-хімічних методів консервування

Як уже згадувалось, в практиці консервної промисловості України найбільшого поширення набули методи, засновані на зміні температури (температурні методи), на створенні підвищеного осмотичного тиску (осмотичні методи) та на використанні корисної мікрофлори (біотехнологічні методи). Кожна з цих груп включає декілька видів та різновидів методів. Кожен з них має свої особливості застосування, свої переваги і недоліки, свій вплив на споживчі характеристики кінцевої продукції.

Група Фізичних методів Включає як традиційні, так і нові, які поступово набувають поширення. До традиційних відносяться Температурні методи, В основу яких покладена консервуюча дія знижених (до 0°С і нижче) та підвищених (до 100°С і більше) температур.

Високотемпературні методи Ґрунтуються на пригніченні або повному знищенні вегетативних і спорових форм мікроорганізмів та інактивації ферментів. До них відносяться Пастеризація І Стерилізація. Низькотемпературні методи засновані на уповільненні біохімічних та пригніченні мікробіологічних процесів. Ця підгрупа включає декілька різновидів Охолодження Та Заморожування.

Пастеризація — це метод обробки продукції при температурі від 62 до 95—98°С. В залежності від температури та тривалості нагрівання відрізняють такі її різновиди: Тривала (нагрівання до 62—65°С, витримка при цій температурі 30 хв.), Короткотермінова (t 72—76°С, витримка 15-20 с), Швидка (T 82—85°С, витримка 3—5 с) та Миттєва (T 95—98°С, без витримки). В окремих випадках тривала і короткотермінова пастеризація може бути двохкратною. Після витримки при заданій температурі продукція швидко охолоджується, зберігається 12—24 год., а потім піддається повторній пастеризації. Такі режими дозволяють досягти більшої стійкості продукту при незначній руйнації біологічно активних речовин.

Пастеризація переважно використовується для продукції короткотермінового зберігання (молоко, вершки, пиво, соки, напої, солоні, квашені, мариновані продукти).

Стерилізація — метод обробки продукції при температурах понад 100°С. Значення температури і тривалості обробки залежать від багатьох факторів: виду продукції, її хімічного складу, ступеня мікробіологічного забруднення, термостійкості мікрофлори, способу стерилізації тощо. Температура нагрівання може коливатися від 100 до 150°С, а тривалість від десятків секунд до двох годин. Співвідношення цих характеристик режиму обробки зазначається у формулі стерилізації.

Різновидами стерилізації Є асептична Та Мікрохвильова. Ці модернізовані методи значно інтенсифікують процес стерилізації, дають можливість зробити його безперервним (поточним), зменшити руйнацію поживних та біологічно активних речовин. Асептична стерилізація Полягає в короткотерміновій обробці продукту при підвищених температурах (в діапазоні 130— 150°С) з наступним швидким охолодженням і фасуванням у стерильну тару за асептичних умов. Вона може здійснюватися в потоці, а тому використовується переважно для рідких та напіврідких продуктів.

Мікрохвильова стерилізація здійснюється за допомогою струму надвисоких (НВЧ) та ультрависоких частот (УВЧ). Під дією швидкої зміни полярності зовнішнього електромагнітного поля, яке створюється такими струмами, відбувається рух молекул або часток речовин продукту, внаслідок чого продукт швидко розігрівається по всьому об’єму. Такій обробці піддають продукцію, попередньо розфасовану в герметичну тару. Метод може використовуватися для продукції різних видів і агрегатного стану. Тривалість такої обробки складає 30—200 с. За цей час температура сягає 120—130°С.

Переваги високотемпературних методів консервування:

— відносна простота, доступність та ефективність обробки;

— інактивація власних ферментів сировини та ферментів мікрофлори;

— суттєве подовження термінів зберігання продукції через загибель вегетативної (а при стерилізації — і спорової) мікрофлори;

— підвищення засвоюваності продукту через денатурацію та гідротермічну деструкцію білків, крохмалю, пектинів тощо;

— ♦ досягнення кулінарної готовності продукції.

Недоліки цих методів:

— часткова (іноді значна) руйнація поживних та біологічно активних речовин — вітамінів, амінокислот, барвників, ароматичних речовини та ін.;

— зниження харчової цінності продукту за рахунок утворення меланоїдинів, карамелей та інших полімерних сполук, що погано засвоюються;

— необхідність індивідуального врахування впливу багатьох факторів при розрахунку режимів обробки для кожного виду продукції;

— необхідність поєднання цих методів з герметичним пакуванням для отримання довготривалої стійкості продукції при зберіганні.

Харчова та біологічна цінність пастеризованих продуктів вища, ніж у стерилізованих, але вони менш стійкі при зберіганні. Тому модернізація цих методів здійснюється у двох напрямах: підвищення стійкості пастеризованих продуктів та зменшення руйнівного впливу режимів стерилізації на цінність продукту. З цією метою пастеризацію поєднують з дією інших консервуючих факторів — додаванням антисептиків, антибіотиків, осмотично активних речовин та ін. Зменшення негативних наслідків стерилізації досягають різними шляхами інтенсифікації (прискорення) процесу: стерилізація в потоці, ротація та зменшення висоти банок.

На відміну від високотемпературних Методи низькотемпературного консервування Не інактивують ферментів та не знищують мікрофлору, а тільки створюють для них несприятливі умови. При підвищенні температури діяльність ферментів та мікроорганізмів відновлюється майже на початковому рівні. Руйнівний вплив цих методів на склад і властивості продукції незначний і тим менший, чим "м’якше" режими обробки. Тому така продукція майже не втрачає своїх вихідних властивостей, а відновлює їх після підвищення температури. Однак, поряд з позитивним, ця обставина має і негативний бік — консервуюча дія низьких температур зберігається тільки при збереженні низькотемпературного режиму.

Охолодження Полягає в зниженні температури продукту до 0—4°С та подальшому зберіганні в цьому температурному діапазоні. При навколонульових температурах біохімічні процеси в клітинах сировини і фізіологічні процеси в клітинах мікробів значно уповільнюються. Це пояснюється сукупною дією низки факторів: правилом Ареніуса-Ваит-Гофа, низькою активністю ферментів за межами температурного оптимуму, змінами структури та властивостей кліткових мембран та ін. Особливо чутливим до зниження температури є процес дихання. Завдяки цим факторам втрати маси та якості об’єктів консервування мінімальні.

Консервуюча дія охолодження залежить від природи сировини, її імунітету, швидкості охолодження та стабільності режиму зберігання. Чим вище імунітет, більше швидкість охолодження і стабільніше режим, тим краще і довше зберігається об’єкт. Однак деякі теплолюбні види рослинної сировини потребують помірного охолодження. Внаслідок різкого розбалансування обмінних процесів при швидкому охолодженні в них спостерігається явище "температурного шоку", яке призводить до відмирання клітин і захворювання сировини. В залежності від режиму та швидкості розрізняють Повільне, прискорене, швидке та надшвидке Охолодження.

Охолодження є найбільш ефективним короткотерміновим методом консервування. Воно максимально зберігає вихідні характеристики сировини: харчову та біологічну цінність, споживчі та технологічні властивості, сприяє дозріванню та іншим процесам життєдіяльності. Недоліком цього методу є відносно короткі терміни зберігання та відчутні втрати маси за рахунок випаровування вологи і дихання.

Для усунення цих недоліків при консервуванні певних видів сировини і харчової продукції використовується Переохолодження Або Підморожування, Які зводяться до зниження температури продукції до близькокріоскопічних значень. При температурі на межі заморожування вода не кристалізується, а тому руйнації оболонки клітин не відбувається. Проте її випаровування та активність біохімічних і мікробіологічних процесів різко знижується. Переохолодження можливе для об’єктів, які містять підвищені концентрації цукрів, солі та інших осмотично активних речовин, внаслідок

Чого температура замерзання клітинного соку на декілька градусів нижча нуля. До таких об’єктів відносяться високоцукристі плоди та овочі, насіннєві та кісточкові плоди зимових сортів, цибуля, часник, а також солоні або сухі продукти: квашені овочі, солона риба, ковбаси копчені та напівкопчені і т. ін.

Свіже м’ясо, птицю та рибу можна консервувати підморожуванням. При цьому методі об’єкт, охолоджують до температури 1—2°С в глибинних шарах. На поверхні такі об’єкти утворюють тонкий шар (1—2 см) підмороженого продукту. Тривалість зберігання в підмороженому стані подовжується в 2— 2,5 рази, а втрати маси зменшуються в 3—4 рази. Поверхня таких об’єктів стає досить жорсткою, що дозволяє їх штабелювати як заморожені продукти. За рахунок цього покращуються показники використання тари, транспортних засобів, сховищ. Але методи переохолодження та підморожування потребують ретельного контролювання та регулювання режимів обробки, зберігання та транспортування, тому що при незначному зниженні температури продукт повністю промерзає, а при підвищенні — відбувається конденсація вологи і швидке псування продукту.

Заморожування Є одним з найпоширеніших методів консервування. Сутність його полягає в тому, що при низьких від’ємних температурах більша частина вільної вологи продукту перетворюється на кригу, яка руйнує оболонки клітин. В результаті цього осмотичний тиск клітинного соку різко збільшується, а активність води і ферментів знижується. Всі ці фактори призводять до загибелі вегетативної форми мікрофлори, однак спорові форми остаються життєздатними. Біохімічні і фізіологічні процеси знижуються до такого рівня, коли вони на протязі досить тривалого часу не впливають на зміни маси і якості. Консервуюча та руйнівна дія заморожування на продукт значною мірою залежить від режиму обробки — температури та швидкості її зниження. Розрізняють повільне двохфазове, інтенсивне та швидке однофазове заморожування.

При Двохфазовому заморожуванні Продукт спочатку охолоджується до температури 2—4°С, а потім піддається заморожуванню до -8°С і нижче в товщі продукту. Повільне заморожування супроводжується утворенням крупних кристалів льоду, які деформують, а потім розривають клітинні оболонки. Після розморожування такі продукти втрачають свою форму, пружність, а також масу за рахунок витікання клітинного соку. Повільне утворення льоду відбувається при розсольному, льодосоляному та природньому заморожуванні. Використання штучного холоду в швидкоморозильних апаратах або камерах дає можливість Інтенсифікувати заморожування. Для дрібної або подрібненої продукції використовують заморожування в "киплячому" шарі (флюїдизація), для крупної сировини — заморожування при підвищеній циркуляції повітря.

Для Заморожування в "киплячому" Шарі через сировину продувається під тиском холодне повітря. Частинки шару переходять в завислий стан,, інтенсивно обмиваються потоком повітря і швидко охолоджуються до потрібної температури. Сировина залишається в розсипчастому стані, в клітинах утворюється багато дрібних кристалів льоду, вони не руйнують оболонки, тому такі продукти не втрачають сік після розморожування. Для швидкого охолодження та заморожування крупної за розміром сировини використовують спеціальні морозильні камери, в яких активно циркулює повітря з температурою від -30°С і нижче.

Останнім часом стали використовувати Надшвидке заморожування, Яке здійснюється за допомогою зріджених газів (вуглекислоти, фреонів, повітря та азоту). При зануренні, зрошуванні або розпорошенні рідких газів температура миттєво знижується, вода повністю заморожується у вигляді найдрібніших кристалів, а тому такі продукти добре зберігаються і відновлюють майже повністю свої початкові властивості. Поширення цього методу стримується високою вартістю обробки.

Малопоширеними залишаються і такі нові (нетрадиційні) фізичні методи, як консервування іонізуючими та ультрафіолетовими випромінюваннями, ультразвуком та за допомогою знеплоджуючих фільтрів [25]. П, ,;’ До групи Фізико-хімічних методів Консервування відно-| /бяться методи, що базуються на консервуючій дії зневоднення У Продукту та підвищеного осмотичного тиску. Першу підгрупу складають різноманітні Способи висушування (сушіння) Та концентрування. Внаслідок зменшення вмісту вологи в клітинному соку відбувається концентрування сухих речовин і утворюється підвищений осмотичний тиск. В умовах високого осмотичного тиску і нестачі вільної води спочатку уповільнюються, а потім припиняються біохімічні та фізіологічні процеси, інактивуються ферменти або суттєво знижується їх активність, відбувається відмирання мікробіальних клітин та утворення спорових форм. Після такої обробки стійкість продукції значно підвищується. Завдяки простоті, універсальності, доступності, низькій вартості та високій ефективності фізико-хімічні методи набули поширення і використовуються для консервування більшості видів продовольчої сировини як рослинного, так і тваринного походження.

Методи висушування (сушіння) Існують в багатьох різновидах (рис. 7.3). У залежності від виду сировини і способу сушіння остаточний вміст вологи в кінцевому продукті може складати від 3 до 25 %, але для більшості видів вологість становить 12—14 %. Ці методи використовують для підвищення термінів зберігання зерна, насіння, плодів, ягід, грибів, горіхів, прянощів, молока, яєць, м’яса, риби, концентратів, бульйонів, напоїв тощо.

Використана література:

1. П. П. Пивоваров, Д. Ю. Прасол. Теоретичні основи технології харчових виробництв. Х.: ХДУХТ, 2003. – с.89.

2. Общая технология пищевых производств /Под ред. Ковалевской Л. П. — М.: Колос, 1993. -384с.

Реферати

Реферати :

Вам буде цікаво:

Tagged with: , , , , , , , ,
Posted in Теоретичні основи технології харчових виробництв

Перелік предметів:
  1. Інформаційні технологіі в галузі
  2. Інформаційні технологіі в системах якості стандартизаціісертифікаціі
  3. Історія української культури
  4. Бухоблік у ресторанному господарстві
  5. Діловодство
  6. Мікропроцесорні системи управління технологічними процесами
  7. Науково-практичні основи технологіі молока і молочних продуктів
  8. Науково-практичні основи технологіі м’яса і м’ясних продуктів
  9. Організація обслуговування у підприємствах ресторанного господарства
  10. Основи наукових досліджень та технічноі творчості
  11. Основи охорони праці
  12. Основи підприємницькоі діяльності та агробізнесу
  13. Політологія
  14. Технологічне обладнання для молочноі промисловості
  15. Технологічне обладнання для м’ясноі промисловості
  16. Технологічний семінар
  17. Технологія зберігання консервування та переробки молока
  18. Технологія зберігання консервування та переробки м’яса
  19. Технологія продукціі підприємств ресторанного господарства
  20. Технохімічний контроль
  21. Технохімічний контроль
  22. Управління якістю продукціі ресторанного господарства
  23. Вища математика 3к.1с
  24. Вступ до фаху 4к.2с.
  25. Загальні технології харчових виробництв
  26. Загальна технологія харчових виробництв 4к.2с.
  27. Мікробіологія молока і молочних продуктів 3к.1с
  28. Математичні моделі в розрахунках на еом
  29. Методи контролю харчових виробництв
  30. Основи фізіології та гігієни харчування 3к.1с
  31. Отримання доброякісного молока 3к.1с
  32. Прикладна механіка
  33. Прикладна механіка 4к.2с.
  34. Теоретичні основи технології харчових виробництв
  35. Технологія зберігання, консервування та переробки м’яса
  36. Фізика
  37. Харчові та дієтичні добавки
  38. Фізичне виховання 3к.1с

На русском

  1. Методы контроля пищевых производств
  2. Общая технология пищевых производств
  3. Теоретические основы технологий пищевых производств
  4. Технология хранения, консервирования и переработки мяса
LiveInternet

Интернет реклама УБС