Сучасні політичні режими основні типи та проблеми іх трансформаціі — №3

Наявність певного політичного режиму, звісна річ, передбачає й наявність низки характерних особливостей взаємин держави і суспільства, що й дозволяє позначати цей режим у той чи інший спосіб. Вочевидь, зникнення цих ознак та заміна їх новими уможливлюють твердження про зміну політичних режимів. Якщо тоталітаризм зник, то зникли й ознаки, що його характеризували. Спробуємо під таким кутом зору поглянути на ситуацію в Україні. Задля цього слід здійснити дві операції: 1) вичленити ознаки тоталітаризму; 2) довести відсутність їх в Україні після 1991 р.

Аналіз рис української моделі політичного режиму наводить на такі характеристики, що детермінують тезу про розпад тоталітаризму: 1) розпад Радянського Союзу; 2) відсутність політичного терору та розгалуженої пенітенціарної системи; 3) відсутність монолітної, єдиної правлячої партії; 4) відсутність офіційної державної ідеології; 5) утверджується багатоукладна економіка, елементи ринкової системи; 6) ухвалення нової Конституції, де закріплено демократичні засади суспільного та державного життя, насамперед пріоритет прав і свобод особистості.

Здається, запропонований перелік аргументів практично не залишає сумнівів у тому, що тоталітарна влада в Україні після 1991 р. припинила існування. За таких передумов еволюція політичного режиму уявляється як прогресуюче розгортання демократії в очищеному від тоталітаризму політико-правовому просторі.

Конституційні здобутки не можуть вважатися самодостатніми показниками в доведенні існування не тоталітарного режиму. Адже вони значною мірою залежать від того, чи дотримуються правових приписів Основного Закону і влада, і громадяни. Згадаймо, що «сталінська» Конституція 1936 р. видь, ознакою тоталітаризму є не відсутність демократичних законів, а сама неможливість правлячої еліти перебувати в правовому полі нею ж написаних законів. На українському досвіді перших років незалежності бачимо, як спрацьовує це правило. Пріоритет не правових, неформальних, «тіньових» відносин як усередині політичної еліти, так і в її відносинах із суспільством поступово перетворюється на норму. Незаконні рішення й дії окремих державних органів і посадових осіб стають повсякденною практикою. Тому сам факт появи наприкінці 1996 р. довгоочікуваного Конституційного Суду навряд чи означає перелом у ситуації, що дісталась у спадок від радянських часів та п’яти років «розбудови держави». Саме тому дедалі частіше звучить сентенція про те, що в Україні тотальну зарегульованість суспільного життя заступила тотальна безвідповідальність чиновника. Але тотальна безвідповідальність чиновника — це закономірний вияв, логічний наслідок збереження тоталітарної влади над громадянами, непідконтрольності вимогам закону, непідзвітності суспільству, а від­так — чіткого розрізнення інтересів своїх і суспільних.

До суто об’єктивних характеристик режиму додається й низка суб’єктивних його ознак, що випливають із характеру діяльності державно-владних структур. Спостерігається періодичне посилення авторитарних та охлократичних тенденцій у їхній діяльності, що за умов граничної слабкості елементів демократії призводить до посилення тоталітаризму.

Вимальовується неототалітарний вектор еволюції політичного режиму сучасної України. Характер взаємодії держави і суспільства зазнав значних «кількісних» змін, але трансформація не набула «якісного» характеру, що засвідчило відсутність переходу до нового типу політичного режиму. Водночас сам факт наявності трансформації обумовив вивільнення певного, незначного і поки що не чільного сегмента у структурі політичного режиму, в якому почався розвиток демократичних елементів. Це дозволяє стверджувати, що, попри значну інерцію свого розвитку, неототалітарним перебуває в стані протиборства з демократичною альтернативою. «Перехідність» у цьому контексті означає радше невизначеність остаточного підсумку їхнього змагання, незавершеність, суперечливість і непослідовність самої трансформації режиму, а отже, його певну історичну самобутність.

«Перехідний період» став не стільки часом утвердження демократії, скільки етапом повільного та болісного розпаду тоталітаризму.

2. Термінологічний словник

Політичний режим – сукупність характерних для певного типу держави політичних відносин, засобів і методів, що використовуються органами влади сформованих відносин державної влади і суспільства, пануючих форм ідеології, соціальних і класових взаємовідносин, стану політичної культури суспільства

Тоталітаризм – це політичний режим, який характеризується повним контролем держави над усіма сферами людського життя, фактичною ліквідацією прав і свобод громадян, репресіями щодо опозиції та інакодумців.

Авторитаризм – політичний режим, який характеризується значною концентрацією влади в руках однієї особи або групи, а також обмеженням або звуженням політичних прав і свобод громадян.

Демократія – це правління народу, обране народом, для народу.

Диктатура – необмежене політичне панування за допомогою сили, примусу.

3. Рекомендована література

Політологія. Навчально-методичний комплекс. За ред. Кирилюка Ф. М.- К., 2008.

Політологія / За ред. О. В.Бабкіної, В. П.Горбатенка. — К.: Вид. центр «Академія» 2010.

Погорілий Д. Є. Політологія : кредитно-модульний курс : Навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури. Фірма «Інкос», 2008.

Піча В. М. Політологія. Конспект лекцій. /В. М.Піча. Н. М.Хома. – Львів: „Новий світ-2000”, „Альтаїр”, 2008.

Муляр В. І. Політологія. – К.,2002. Холод В. В. Політологія. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2006.

Холод В. В. Політологія. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2006.

Юрій М. Ф. Політологія : Підручник / М. Ф. Юрій. — К. : Дакор, КНТ, 2006.

Tagged with: , , , , , , ,
Posted in Політологія

Перелік предметів:
  1. Інформаційні технологіі в галузі
  2. Інформаційні технологіі в системах якості стандартизаціісертифікаціі
  3. Історія української культури
  4. Бухоблік у ресторанному господарстві
  5. Діловодство
  6. Мікропроцесорні системи управління технологічними процесами
  7. Науково-практичні основи технологіі молока і молочних продуктів
  8. Науково-практичні основи технологіі м’яса і м’ясних продуктів
  9. Організація обслуговування у підприємствах ресторанного господарства
  10. Основи наукових досліджень та технічноі творчості
  11. Основи охорони праці
  12. Основи підприємницькоі діяльності та агробізнесу
  13. Політологія
  14. Технологічне обладнання для молочноі промисловості
  15. Технологічне обладнання для м’ясноі промисловості
  16. Технологічний семінар
  17. Технологія зберігання консервування та переробки молока
  18. Технологія зберігання консервування та переробки м’яса
  19. Технологія продукціі підприємств ресторанного господарства
  20. Технохімічний контроль
  21. Технохімічний контроль
  22. Управління якістю продукціі ресторанного господарства
  23. Вища математика 3к.1с
  24. Вступ до фаху 4к.2с.
  25. Загальні технології харчових виробництв
  26. Загальна технологія харчових виробництв 4к.2с.
  27. Мікробіологія молока і молочних продуктів 3к.1с
  28. Математичні моделі в розрахунках на еом
  29. Методи контролю харчових виробництв
  30. Основи фізіології та гігієни харчування 3к.1с
  31. Отримання доброякісного молока 3к.1с
  32. Прикладна механіка
  33. Прикладна механіка 4к.2с.
  34. Теоретичні основи технології харчових виробництв
  35. Технологія зберігання, консервування та переробки м’яса
  36. Фізика
  37. Харчові та дієтичні добавки
  38. Фізичне виховання 3к.1с

На русском

  1. Методы контроля пищевых производств
  2. Общая технология пищевых производств
  3. Теоретические основы технологий пищевых производств
  4. Технология хранения, консервирования и переработки мяса
LiveInternet

Интернет реклама УБС