Предмет політологічноі науки та основні етапи розвитку світовоі політичноі думки — №5

Прогресивна політична думка отримала в XVIII ст. поширення й на протилежному від Англії й Франції березі океану — на атлантичному узбережжі

Північної Америки. Підвищений інтерес до політичної теорії був обумовлений інтенсивним розвитком капіталістичних відносин й у зв’язку із цим загостренням економічних і політичних суперечностей між колонією та метрополією, а також посиленням міжкласових антагонізмів. Наслідком посилення як внутрішніх, так і зовнішніх суперечностей була війна за незалежність 1775-1783 рр. По суті це була буржуазно-демократична, антиколоніальна революція.

Одним із найвизначніших американських політичних і суспільних діячів періоду боротьби за незалежність був Томас Пейн (1737-1809 рр.), відомий своїм політичним трактатом «Здоровий глузд» і памфлетом «Права людини».

Він вважав, що держава є результатом розвитку суспільства, а завданням уряду є забезпечення безпеки, прав і свобод громадян. Реалізацію демократичного ідеалу Т. Пейн вбачав у запровадженні загального виборчого права, широкому народному представництві, збереженні обмеженої приватної власності.

Однією з найяскравіших особистостей у літописі визвольної боротьби американського народу за демократію був Томас Джефферсон (1743-1826 рр.). Він став автором великого революційного документа тієї епохи — Декларації незалежності Сполучених Штатів Америки (прийнята 4 липня 1776 року). Основні положення Декларації: всі люди мають рівні природжені права на життя, свободу, власність, на щастя й безпеку; народ — джерело влади і йому належить суверенітет, уряд — слуга народу; всі державні влади повинні діяти в інтересах народу, і якщо вони порушують ці інтереси, народ має право відмовитися від небажаного йому уряду; поділ влади. Насправді, це була перша Декларація прав людини.

2.4. Основні напрямки розвитку політичної думки у XX столітті.

Перша половина XIX ст. характеризується зміцненням буржуазних прав і свобод, прийняттям відповідних кодексів і конституцій. Активізується діяльність політичних партій. Виникає сучасна представницька держава у формі конституційної монархії або республіки.

На початку XIX ст. проблеми науки про політику, політичну владу й політичні відносини знайшли відображення в працях відомого німецького філософа Георга Гегеля (1770-1831 р.). Політичні питання функціонування держави й права перебували в центрі уваги Гегеля на всіх етапах творчої еволюції його поглядів. У найбільш повному і систематизованому вигляді вони були викладені в одному із найбільш значних здобутків історії політичних навчань «Філософії права» (1820 р.). Основне завдання філософії права, відповідно до Гегеля, — наукове пізнання держави й права, а не вказівка на те, якими вони повинні бути.

Основні положення політичної концепції Гегеля:

По-перше, держава того часу — це конституційна монархія, що володіє сильною бюрократичною виконавчою владою, урівноваженою участю громадян в управлінні.

По-друге, правова й інституціональна структура держави перебуває в процесі змін, обумовлених пристосуванням теоретичних передумов до традиційних умов.

По-третє, політичне життя кожної епохи формується й визначається домінантними духовними та матеріальними цінностями даної епохи, його культурою і цивілізацією.

Стосовно конкретно-історичного аспекту гегелівського навчання варто звернути увагу на те, що в умовах напівфеодальної Німеччини Гегель, при всій помірності й компромісності його поглядів посідав історично прогресивні позиції, обґрунтовував необхідність суспільних перетворень, був прихильником конституційної монархії й законності, буржуазних прав і свобод, приватної власності та свободи домовленостей.

Політичне вчення Гегеля вплинуло на подальшу історію політичної думки. Його філософія давала доволі широкий простір для обґрунтування як консервативних, реакційних, так і критичних, опозиційних поглядів. Це було наочно продемонстровано в наступній історії гегельянства й трактувань його вчення з різних ідейно-теоретичних позицій.

У XIX ст. сформувалося марксистське політичне вчення, яке вплинуло не тільки на розвиток теорії, але й на долі багатьох народів. Засновниками марксизму були Карл Маркс (1818-1883 рр.) і Фрідріх Енгельс (1820-1895 рр.).

Понад півтора сторіччя не вщухають суперечки навколо теоретичної спадщини К. Маркса й Ф. Енгельса. На відміну від гегельянства, марксизм виступає не тільки як напрямок теоретичної думки, але і як впливова течія соціально-політичної думки, тісно пов’язана з масовими суспільними рухами XIX і XX ст. На думку низки політологів, марксистська концепція політики в її класичному вигляді виступила «мостом», який забезпечує наступність між класичними концепціями минулого й сучасними її інтерпретаціями. Багато сучасних концепцій політики формувалися під безпосереднім впливом марксизму або в боротьбі з ним. Основні політологічні концепції марксизму:

Матеріалістичне розуміння історії. Основний принцип цієї концепції — визнання первинності суспільного буття й вторинності суспільної свідомості. Зі складної сукупності суспільних явищ марксизм вирізняє матеріальні відносини, які визначають ідеологічні суспільні відносини. В основу цього визнання покладено той простий і природний факт, що люди, перш ніж займатися наукою, політикою, філософією, релігією й т. п., мають їсти, пити, одягатися, мати житло й т. д. У процесі виробництва матеріальних благ вони вступають у певні, від їхньої волі незалежні виробничі відносини, які становлять матеріальну основу, реальний базис суспільства, на якому піднімається ідеологічна й політична надбудова суспільства.

Класовий підхід до всіх явищ, що відбувають у суспільстві. Наприклад, обумовленість факту існування політичної надбудови наявністю соціальних класів, визначеність форми держави процесами взаємодії класів, залежність напрямків і методів діяльності апарату держави від співвідношення класових сил і т. д.

3. Вчення про диктатуру пролетаріату. К. Маркс і Ф. Енгельс обґрунтовували необхідність завоювання політичної влади пролетаріатом для побудови нового суспільства

Політологічні концепції марксизму знайшли відображення в теоретичній і практичній діяльності В. Леніна (1870—1924 рр.). У ленінських роботах особлива увага приділена походженню, суті й майбутньому держави, питанням диктатури пролетаріату як влади робітничого класу. У політологічній спадщині Леніна значне місце належить також вченню про політичну партію. Він розробив теоретичні основи й створив політичну партію, що зуміла взяти в руки політичну владу в державі та довгий час залишалася єдиною правлячою партією.

Особлива роль у розвитку політичної науки належить німецькому соціологові Максу Веберу (1864-1920 рр.). Як і класики марксизму, М. Вебер вважав, що політика — це галузь суспільних відносин, яка стосується влади або впливу на розподіл влади, чи то між державами, чи то усередині держави між групами людей, яких вона в собі містить. Однак веберовський підхід відрізняється від марксизму акцентуванням уваги на соціокультурних факторах політичного розвитку (цінностях, віруваннях, ідеалах і т, д.). Під впливом М. Вебера в політичній науці склалося стале переконання про демократію як специфічну західну цінність, нерозривно пов’язану із протестантською етикою, духом індивідуалізму, культурою консенсусу.

Найбільш істотна ідея веберівської концепції політики полягає в тому, що політика є особливим видом людської діяльності. З одного боку, вона представляє собою апарат легітимного панування, а з іншого — специфічну професійну діяльність, що зачіпає все громадське життя. Все суспільство й всі люди, залежно від свого місцезнаходження в ньому, поділяються на три категорії: перша — політики за нагодою (рядові виборці); друга — політики за сумісництвом (партійні активісти); третя — професіонали. Значний внесок був зроблений М. Вебером у розвиток теорій влади, бюрократії, лідерства. Цей матеріал буде розглянутий у відповідних темах.

2. Термінологічний словник:

Аристократія – найбільш привілейований стан або найвища родова знать у рабовласницькому і феодальному суспільствах, а також форма державного управління, за якої аристократії належить уся повнота влади в країні; на сучасному етапі – узагальнююча назва представників панівних класів і станів, а також духовної еліти суспільства.

Біхевіоризм — підхід у політології, який базується на вивченні політичної поведінки. Виник і активно розвивався у політичній науці в 30 — 50-ті рр. XX ст. як — реакція на незадоволеність історичним та інституціональним підходами, які характеризувалися безсистемністю. Його основоположниками вважаються американські політологи Ч. Мерріам і Г. Лассуелл. Його суть полягає у вивченні політики шляхом конкретного дослідження різноманітної поведінки окремих осіб і груп, а не інституцій. Конституціональні начала біхевіоризму:

1) політика має особистісний вимір, групові дії людей так чи інакше співвідносяться з поведінкою окремих осіб, що і є об’єктом дослідження;

2) домінантні мотиви людської поведінки — психологічні мотиви, вони можуть мати й індивідуальну природу;

3) політичні явища вимірюються кількісно, це дає можливість політологам застосовувати математику.

Метод — спосіб пізнання явищ природи та суспільного життя.

Олігархія – політичне та економічне панування, влада, правління невеликої групи людей, а також сама правляча група.

Просвітництво – ідейно-політична течія часів переходу суспільства від феодалізму до капіталізму. Просвітництво відображало інтереси народжуваної буржуазії й народних мас.

Політика – сфера людської діяльності, що пов’язана з відносинами між суспільними групами, партіями, державами з приводу завоювання, утримання, використання влади. Охоплює як певні настанови й цілі, якими суб’єкти керуються у своїх справах, так і практичну діяльність щодо їх реалізації.

Поліс – перша в історії людства громадянська община, що виникла у Стародавній Греції в часи архаїки. Це своєрідний громадянський колектив, який згодом безпосередньо перетворюється на державу. Полісна організація суспільства спиралася на економічний і політичний суверенітет общини

Вільних власників та виробників – громадян полісу.

3. Література:

Енциклопедія політичної думки. – К., 2000.

Політологія: Підручник //За загальною редакцією проф. Кременя В. Г., проф. Горлача М. І. — Харків «Єдинорог», 2001.

Tagged with: , , , , ,
Posted in Політологія
Перелік предметів:
  1. Інформаційні технологіі в галузі
  2. Інформаційні технологіі в системах якості стандартизаціісертифікаціі
  3. Історія української культури
  4. Бухоблік у ресторанному господарстві
  5. Діловодство
  6. Мікропроцесорні системи управління технологічними процесами
  7. Науково-практичні основи технологіі молока і молочних продуктів
  8. Науково-практичні основи технологіі м’яса і м’ясних продуктів
  9. Організація обслуговування у підприємствах ресторанного господарства
  10. Основи наукових досліджень та технічноі творчості
  11. Основи охорони праці
  12. Основи підприємницькоі діяльності та агробізнесу
  13. Політологія
  14. Технологічне обладнання для молочноі промисловості
  15. Технологічне обладнання для м’ясноі промисловості
  16. Технологічний семінар
  17. Технологія зберігання консервування та переробки молока
  18. Технологія зберігання консервування та переробки м’яса
  19. Технологія продукціі підприємств ресторанного господарства
  20. Технохімічний контроль
  21. Технохімічний контроль
  22. Управління якістю продукціі ресторанного господарства
  23. Вища математика 3к.1с
  24. Вступ до фаху 4к.2с.
  25. Загальні технології харчових виробництв
  26. Загальна технологія харчових виробництв 4к.2с.
  27. Мікробіологія молока і молочних продуктів 3к.1с
  28. Математичні моделі в розрахунках на еом
  29. Методи контролю харчових виробництв
  30. Основи фізіології та гігієни харчування 3к.1с
  31. Отримання доброякісного молока 3к.1с
  32. Прикладна механіка
  33. Прикладна механіка 4к.2с.
  34. Теоретичні основи технології харчових виробництв
  35. Технологія зберігання, консервування та переробки м’яса
  36. Фізика
  37. Харчові та дієтичні добавки
  38. Фізичне виховання 3к.1с

На русском

  1. Методы контроля пищевых производств
  2. Общая технология пищевых производств
  3. Теоретические основы технологий пищевых производств
  4. Технология хранения, консервирования и переработки мяса
LiveInternet