Політичні діі і політичні рішення — №3

Таким чином, можна сказати, що країна має консолідовану демократію, якщо всі основні політичні сили приймають правила демократичної гри, що відповідають базовій характеристиці демократії.

У сучасному світі демократія розглядається як найбільш адекватний і ефективний вид політичного устрою. Тому не випадково, наприклад, повсюди спостерігається достатня сталість базових демократичних орієнтацій навіть в умовах економічної кризи й падіння життєвого рівня населення.

2. Характерні риси демократії

В залежності від того, як народ бере участь в управлінні, хто і як безпосередньо виконує владні функції, виділяють три Форми демократії: пряму, плебісцитарну та представницьку (реп­резентативну).

Пряма форма демократії надає можливість самим громадянам брати участь у підготовці, обговоренні й прийнятті рішень або знаходженні консенсусу між протилежними інтересами членів свого співтовариства. Практично вона можлива у невеликих колективах (на підприємствах, у селах, мікрорайонах тощо) або на рівні місцевого самоуправління (ізраїльські кібуци, швейцарські, американські громади, російські земські збори тощо).

Плебісцитарна форма демократії теж надає можливість безпосередньо виявити волю народу через механізм голосування для підтримки, схвалення чи не прийняття проектів законів або інших політичних рішень, які готуються президентом, урядом, партією або ініціативною групою.

Таким чином, якщо пряма форма демократії припускає участь громадян у підготовці, обговоренні й прийнятті рішень, то плебісцитарна форма демократії — тільки у голосуванні (референдуми, опитування тощо).

Важливими процедурами громадянського волевиявлення стали референдуми (від лат. «те, що має бути повідомлене»), які проводяться з метою ухвалення закону або інших рішень на основі виявлення волі народу щодо актуальних питань державної політики і суспільно-політичного життя в цілому. Перший референдум був проведений в 1439 р. у Швейцари щодо фінансового становища цієї республіки. Інститут референдуму знайшов своє законодавче закріплення у кінці XIX — на початку XX ст. у конституціях багатьох країн світу, особливо у Франції, Італії, Данії, Норвегії, Ірландії, Канаді, Бразилії та ін. 1 грудня 1991 р. референдум проводився в Україні щодо підтримки Акту незалежності України.

Всенародні голосування під час референдумів мають як законодавчу силу, так і консультативний характер. Але їхні результати в демократичному суспільстві завжди мають велике значення.

Суть Представницької (репрезентативної) форми демократії — в опосередкованій участі громадян у прийнятті рішень шляхом передачі своїх повноважень виборним депутатам, які мають висловлювати інтереси своїх виборців і приймати рішення в їх інтересах. При такому управлінні демократія розуміється як компетентне й відповідальне перед народом представницьке управління. Носіями представницької демократії є парламенти, інші законодавчі органи влади як у центрі, так і на місцях, а також виборні представники виконавчої і судової влади. Досить влучно висловився про суть представницької демократії німецький політолог Ральф Дарендорф. Він вважає, що демократія — це не правління народу, якого просто не буває. Демократія — це уряд, обраний народом, а якщо необхідно, то й народом скасований; крім того, демократія — це уряд зі своїм особистим курсом.

Жодна з цих форм демократії у «чистому вигляді» не існує. Політична реальність показує, що поєднання різних форм демократії є надійним інструментом виявлення волі більшості народу. Але принцип більшості не можна вважати бездоганно демократичним, якщо при цьому не забезпечується право меншості на опозицію. В такому випадку демократія може стати «тиранією більшості», переродитися на диктатуру парламенту або парламентської більшості. У демократичному суспільстві і більшість, і меншість громадян цілком рівні у своїх правах і свободах.

Таким чином, у сучасному світі демократія набула визнання та широкого поширення, хоча у багатьох країнах вона є тільки фасадом для авторитарної влади. Для того, щоб розвивались демократичні форми політичного життя, потрібні соціальні, економічні та культурні основи. Без них політичний процес проходить у недемократичних формах. Це — високий рівень економічного розвитку країни, різноманітність форм власності, наявність розвинутого ринку, конкуренції товаровиробників. Економічний розвиток і супроводжуючий його добробут призводить до соціальних зрушень: зростання урбанізації, освіти, грамотності, масових комунікацій. Саме вони ведуть до формування масового середнього класу як соціальної бази демократії, а також до розвитку демократичної політичної культури.

Перехід до демократії — це шлях створення цивілізованої сучасної системи, здатної до саморозвитку. Демократизація суспільства потребує такої політики, яка забезпечила б розумний компроміс між зростанням політичної активності громадян, з одного боку, і збереженням порядку, дотриманням законності — з іншого. Для цього необхідно також, щоб всі суб’єкти політичних відносин навчилися жити в умовах демократії.

.3. Сутність і основні напрями демократизації в Україні.

Основними передумовами формування демократичного суспільства в Україні є:

Розширення економічної свободи

Радикальна зміна інститутів суспільства, усієї системи цінностей й психології людей, які породив тоталітаризм;

Підвищення рівня політичної дисципліни й політичної культури громадян;

Встановлення ефективного контролю суспільства над політикою можновладців, олігархів;

Подолання економічної кризи, тощо.

Динамізм демократичних процесів в Україні залежить від рівня:

Політичної активності громадян;

Економічної, соціальної й політичної стабільності суспільства;

Співвідношення політичних сил;

Розвитку національної ідеї та правосвідомості.

2. Типові завдання:

1. Яке значення має термін «демократія»?

2. Визначте історичні типи та основні концепції демократії?

3. Які принципи демократії ви знаєте?

4. Визначте основні форми демократії, особливості прямої та представницької демократії?

5. Визначте сутність поняття «хвиля демократизації» ?

Література:

Кирилюк Ф. М. Політологія Нової доби. — К.: ВЦ «Академія»,2003.

Муляр В. І. Політологія. — К.: ЦНЛ, 2003.

Політологія / За ред. О. В.Бабкіної, В. П.Горбатенка. — К.: Вид. центр «Академія» 2010.

Практикум з політології /Ред. Ф.М. Кирилюк. – К.: „Комп’ютерпрес”, 2004.

Політологія: наука про політику / За загал. Ред.: В. Г.Кремень, М. І.Горлач. — К.-Х..: «Единорог», 2002.

Політологія:У 2-х кн. Кн.1: Політика і суспільство. Кн.2: Держава і суспільство / За ред. А.Колодій. — К.: Ельга-Н, Ніка-Центр,2000.

Піча В. М. Політологія / В. М.Піча, Н. М.Хома. — К., Львів: «Каравела»: «Новий світ-2000»,2002.

Рудакевич О. М. Політологія. Лекції, семінари, самостійна робота : Навчальний посібник. — 2-ге вид., перероб., доп. — Тернопiль : Вид-во «Астон», 2007.

Юрій М. Ф. Політологія : Підручник / М. Ф. Юрій. — К. : Дакор, КНТ, 2006.

Tagged with: , , , , ,
Posted in Політологія
Перелік предметів:
  1. Інформаційні технологіі в галузі
  2. Інформаційні технологіі в системах якості стандартизаціісертифікаціі
  3. Історія української культури
  4. Бухоблік у ресторанному господарстві
  5. Діловодство
  6. Мікропроцесорні системи управління технологічними процесами
  7. Науково-практичні основи технологіі молока і молочних продуктів
  8. Науково-практичні основи технологіі м’яса і м’ясних продуктів
  9. Організація обслуговування у підприємствах ресторанного господарства
  10. Основи наукових досліджень та технічноі творчості
  11. Основи охорони праці
  12. Основи підприємницькоі діяльності та агробізнесу
  13. Політологія
  14. Технологічне обладнання для молочноі промисловості
  15. Технологічне обладнання для м’ясноі промисловості
  16. Технологічний семінар
  17. Технологія зберігання консервування та переробки молока
  18. Технологія зберігання консервування та переробки м’яса
  19. Технологія продукціі підприємств ресторанного господарства
  20. Технохімічний контроль
  21. Технохімічний контроль
  22. Управління якістю продукціі ресторанного господарства
  23. Вища математика 3к.1с
  24. Вступ до фаху 4к.2с.
  25. Загальні технології харчових виробництв
  26. Загальна технологія харчових виробництв 4к.2с.
  27. Мікробіологія молока і молочних продуктів 3к.1с
  28. Математичні моделі в розрахунках на еом
  29. Методи контролю харчових виробництв
  30. Основи фізіології та гігієни харчування 3к.1с
  31. Отримання доброякісного молока 3к.1с
  32. Прикладна механіка
  33. Прикладна механіка 4к.2с.
  34. Теоретичні основи технології харчових виробництв
  35. Технологія зберігання, консервування та переробки м’яса
  36. Фізика
  37. Харчові та дієтичні добавки
  38. Фізичне виховання 3к.1с

На русском

  1. Методы контроля пищевых производств
  2. Общая технология пищевых производств
  3. Теоретические основы технологий пищевых производств
  4. Технология хранения, консервирования и переработки мяса
LiveInternet