Політичне прогнозування — №3

При довгостроковому прогнозуванні використовується Метод екстраполяції, умоглядного продовження на майбутнє тих тенденцій, що вже заявили про себе в сьогоденні. Метод екстраполяції спрямований на побудову динамічних (статистичних або логічних) рядів показників прогнозованого процесу з якомога більш ранньої дати аж до дати прогнозованої. Великий ефект при цьому дає використання формул складної екстраполяції, висновків теорії ймовірностей, теорії ігор, завдяки чому можна точніше оцінювати масштаби можливих зрушень в екстраполюючих тенденціях. За таким принципом були побудовані доповіді Римського клубу 60-х років, що застерігали про можливості вичерпання життєвих ресурсів планети, настання екологічних, енергетичних, сировинного криз.

Застосовується також Метод аналогії — порівняння положення справ у тій або іншій державі з аналогічним досвідом інших держав, подібними ситуаціями в історії.

Останніми десятиліттями, особливо з розвитком кібернетики, набули популярності Методи імітаційного моделювання. При цьому створюється спрощена, агрегійована модель досліджуваного об’єкта (наприклад, системи міжнародних відносин). Потім за допомогою ЕОМ досліджується його еволюція. Цей метод знаходить розвиток в ігровому імітаційному моделюванні, що дозволяє розглядати альтернативні варіанти тієї або іншої ситуації шляхом введення в модель можливих суб’єктивних реакцій учасників подій.

Через необхідність у політичному житті суспільства великої кількості факторів політичне прогнозування розробляються у вигляді варіантів, альтернатив розвитку, які описують вірогідний характер майбутніх подій, процесів, явищ. Чим довгостроковіший прогноз, тим більша ймовірність виникнення нових факторів, тенденцій, які в минулому про себе не заявляли і тому не могли бути враховані при аналізі вихідної бази даних прогнозів. Найбільш точні прогнози короткострокові.

Алгоритм найважливіших операцій розроблення політичного прогнозу включає такі основні етапи:

• передпрогнозна підготовча стадія (розроблення програми дослідження і конкретизація завдання на прогноз);

• побудова вихідної (базової) моделі прогнозованого об’єкта методами системного аналізу;

• збір даних прогнозного тла (наприклад, тенденції соціально-економічного розвитку, соціальна та міжнаціональна обстановка, вектор суспільної думки і т. д.);

• побудова серії попередніх пошукових моделей на основі прогностичних принципів і специфічних методів;

• побудова серії нормативних (ідеальних) моделей;

• оцінка вірогідності і точності прогнозу;

• вироблення рекомендацій для ухвалення політичного рішення;

• критичний розбір підготовленого прогнозу.

Прогнозування варто відрізняти від утопій та футурологічних концепцій.

Утопія і прогноз

Утопія у широкому значенні — це своєрідний вид науково-художньої творчості, соціального проектування, який існує в різних жанрах і формах і що дозволяє створювати образи бажаного або небажаного майбутнього. Термін введений англійсь­ким мислителем Т. Мором, автором книги «Утопія» (1516). Утопізм — процес мислення, що оперує ідеями, зверненими в ідеальне, фантастичне майбутнє. Кожний політичний рух розробляє свій міф, що має прийматися як надія, котра наповнює сенсом колективні дії.

Сучасні утопії являють собою також різні технологічні проекти: євгенічні, електронні, екологічні, феміністські, окультні, містичні. При цьому, як і на попередніх етапах розвитку людства, утопічна думка перетинається з релігійною проповіддю, соціально-політичним і культурним реформізмом та стихійним революціонаризмом.

Футурологія і прогноз

Футурологія — галузь теоретичних досліджень, наукових знань, соціальних прогнозів і уявлень про майбутнє людства. Термін ввів німецький соціолог О. Флехтхейм (1943). Основні напрями футурології визначилися в 60-ті роки XX ст. в діяльності «Комісії 2000 року» при Американській академії мистецтв і наук, а також у доповідях Римського клубу. У центрі уваги в цей період виявилися песимістичні прогнози, пов’язані з катастрофічними для людства наслідками інтенсивного виробництва і споживання.

Представники концепцій технологічного оптимізму (Г. Кан, пізніше — О. Тофлер), навпаки, пророкували повернення до традиційних цінностей на основі тривалого підйому виробництва до кінця століття. Автори цих концепцій намагаються обґрунтувати можливість застосування досягнень науки і техніки для вирішення гострих соціальних проблем, для згладжування суперечностей між класами; висувають ідеї «постіндустріального» (Д. Белл) і «технотронного» (3. Бжезинский) суспільства, «багатонаціональних корпорацій», що контролюють увесь світ і усувають можливість міжнародних конфліктів (Г. Кан) тощо.

Для 70—80-х років характерне прагнення до розроблення комплексних моделей суспільного розвитку, насамперед глобальних моделей, що враховують розвиток економіки, перспективну демографічну ситуацію, стан навколишнього середовища і мінерально-сировинної бази, енергопостачання. Для більшості напрямів футурології зберігається сподівання на швидке економічне зростання в глобальних масштабах, так само як і переконання, що прийдешня цивілізація розчинить у собі протилежні соціальні системи (Ф. Бааде, Ф. Поллак).

Слід зауважити, що галузь дослідження у футурології нечітко визначена і поєднує передбачувальні функції різних соціальних наук. У ній розглядаються як перспективи розвитку людства в цілому (глобальне прогнозування), так і окремих сфер громадянського життя (наука і техніка, культура й освіта, економіка й політика). У прогностичних дослідженнях проявилися дві ціннісні орієнтації: песимістична і оптимістична, що визначають вплив футурології на формування світоглядних орієнтацій сучасності.

Найефективнішим методом у футурології є моделювання суспільних процесів, розроблення сценаріїв можливого {пошукова модель — екстраполяція виявлених тенденцій) і бажаного майбутнього (нормативна модель, що враховує суспільні ідеали, потреби, норми) з урахуванням змінного впливу самого прогнозу. Прогностичні моделі будуються за допомогою інтегрування результатів анкетування експертів, «мозкових атак» фахівців, спеціальних ігрових ситуацій. Авторами різних футурологічних концепцій є: Д. Белл, 3. Бжезинский, Г. Кан, Р. Арон, Ф. Бааде, Р. Юнг, Дж. Гелбрейт, У. Ростоу, Г. Маркузе, О. Тофлер, Ю. Хабермас. Над передбаченням про майбутнє людства працюють спеціальні науково-дослідні організації в США, Європі, Росії та інших країнах.

2. Типові завдання:

1. У чому полягає необхідність та сутність політичного прогнозування

2. Визначте типи політичних прогнозів

3. Сформулюйте проблеми конкретності та точності прогнозу

4. Які сфери політичного життя є об’єктами прогнозування?

5. Які методи використовуються в політичному прогнозуванні?

6. Яке значення має наукове прогнозування в умовах реформування українського суспільства.

3.Література:

Кирилюк Ф. М. Політологія Нової доби. — К.: ВЦ «Академія»,2004.

Муляр В. І. Політологія. — К.: ЦНЛ, 2003.

Політологія / За ред. О. В.Бабкіної, В. П.Горбатенка. — К.: Вид. центр «Академія» 2010.

Практикум з політології /Ред. Ф.М. Кирилюк. – К.: „Комп’ютерпрес”, 2004.

Політологія: наука про політику / За загал. Ред.: В. Г.Кремень, М. І.Горлач. — К.-Х..: «Единорог», 2008.

Піча В. М. Політологія / В. М.Піча, Н. М.Хома. — К., Львів: «Каравела»: «Новий світ-2000»,2002.

Рудакевич О. М. Політологія. Лекції, семінари, самостійна робота : Навчальний посібник. — 2-ге вид., перероб., доп. — Тернопiль : Вид-во «Астон», 2007.

Юрій М. Ф. Політологія : Підручник / М. Ф. Юрій. — К. : Дакор, КНТ, 2006.

Tagged with: , , , ,
Posted in Політологія
Перелік предметів:
  1. Інформаційні технологіі в галузі
  2. Інформаційні технологіі в системах якості стандартизаціісертифікаціі
  3. Історія української культури
  4. Бухоблік у ресторанному господарстві
  5. Діловодство
  6. Мікропроцесорні системи управління технологічними процесами
  7. Науково-практичні основи технологіі молока і молочних продуктів
  8. Науково-практичні основи технологіі м’яса і м’ясних продуктів
  9. Організація обслуговування у підприємствах ресторанного господарства
  10. Основи наукових досліджень та технічноі творчості
  11. Основи охорони праці
  12. Основи підприємницькоі діяльності та агробізнесу
  13. Політологія
  14. Технологічне обладнання для молочноі промисловості
  15. Технологічне обладнання для м’ясноі промисловості
  16. Технологічний семінар
  17. Технологія зберігання консервування та переробки молока
  18. Технологія зберігання консервування та переробки м’яса
  19. Технологія продукціі підприємств ресторанного господарства
  20. Технохімічний контроль
  21. Технохімічний контроль
  22. Управління якістю продукціі ресторанного господарства
  23. Вища математика 3к.1с
  24. Вступ до фаху 4к.2с.
  25. Загальні технології харчових виробництв
  26. Загальна технологія харчових виробництв 4к.2с.
  27. Мікробіологія молока і молочних продуктів 3к.1с
  28. Математичні моделі в розрахунках на еом
  29. Методи контролю харчових виробництв
  30. Основи фізіології та гігієни харчування 3к.1с
  31. Отримання доброякісного молока 3к.1с
  32. Прикладна механіка
  33. Прикладна механіка 4к.2с.
  34. Теоретичні основи технології харчових виробництв
  35. Технологія зберігання, консервування та переробки м’яса
  36. Фізика
  37. Харчові та дієтичні добавки
  38. Фізичне виховання 3к.1с

На русском

  1. Методы контроля пищевых производств
  2. Общая технология пищевых производств
  3. Теоретические основы технологий пищевых производств
  4. Технология хранения, консервирования и переработки мяса
LiveInternet