Показники якості, їх класифікація

Показники якості, їх класифікація.

1. Дефекти продукції і їх види

2. Вимоги державних стандартів. Види стандартів.

3. Номенклатура показників якості.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми № 1

При вивченні питання № 1 з’ясуйте, що таке дефекти, на які групи вони діляться і як розраховується дефектність продукції.

Рекомендована література:

Б. В. Андрест и др., «Справочник товароведа продовольственных товаров», т.1, М. Экономика, 1987, стр 120-134.

Дефекти продукції, їх види

Дефекти – Кожна окрема невідповідність продукції встановленим вимогам.

Прикладами дефектів можуть служити: різні відхилення від нормативних документів (жиру, солі тощо) в продуктах, а також недопустимі відхилення форми, кольору, запаху тощо.

Брак – це продукція, передача якої споживачу не допускається через наявність дефектів.

Виправний брак – брак, всі дефекти в якому являються виправними.

Невиправний брак – брак, у якому хоча б один з дефектів не може бути виправним.

Визначення різних дефектів подано у ГОСТ 15467 „ Управление качеством продукции. Основные понятия, термины и определения”.

Розглянемо види дефектів:

Явний дефект – це дефект, для виявлення якого в нормативній документації, обов’язковій для даного виду контролю, передбачені відповідні правила, методи, засоби.

У ряді випадків явні дефекти встановлюються візуально, але неможливість візуального виявлення дефекту не може служити основою для затвердження про його відсутність. Таке ствердження можливе лише у тому випадку, коли дефект не виявлений передбаченими в нормативних документах правилами, методами, засобами контролю.

Прихований дефект – дефект, для виявлення якого в нормативній документації, обов’язковій для даного виду контролю, не передбачені відповідні правила, методи, засоби. Приховані дефекти часто слугують причинами передчасного зниження якості виробів або їх псуванню.

Розподіл дефектів на явні і приховані має важливе значення при оцінці і контролі якості продукції в процесі їх виробництва, обігу, реалізації.

Критичний дефект – дефект, при наявності якого використання продукції за призначенням практично неможливе або недопустиме. Наприклад, плоди або овочі, у яких гниллю уражено більше 50 % м’якоті, тощо.

Виправний дефект – дефект, виправлення якого технічно можливе і економічно обґрунтоване.

Невиправний дефект – дефект, виправлення якого технічно неможливо або економічно неефективно. Наприклад, бій склотари при виготовленні продукції.

Годна продукція – продукція, яка задовольняє всім вимогам, встановленим нормативною документацією.

Рівень дефектності – показує вміст дефектних одиниць партії продукції або число дефектів, що приходяться на 100 одиниць продукції і розраховуються за формулою

число дефектів

Рд = ———————————————————— · 100

число перевірених одиниць продукції

Дефектним вважається виріб, який має хоча б один дефект.

Приймальний рівень дефектності – рівень, який розглядається як максимально допустимий (приймальне число) для одиночних партій.

Браковочний рівень – розглядається, як мінімально незадовільний (браковочне число) в одиночній партії.

Дефектність партії має дуже велике значення при контролі якості партії та здачі продукції підприємствам торгівлі.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми № 2

При вивчені питання 2 „Вимоги державних стандартів. Види стандартів” візьміть до уваги ДСТУ 10 – 93 „Державна система стандартизації України. Основні положення.”

Зверніть увагу на нормативні посилання цього стандарту про розподіл вимог державних стандартів на обов’язкові та рекомендовані.

Ознайомтесь з „Види стандартів” і добре з’ясуйте їх характеристику.

Рекомендована література:

ДСТУ 10 – 93 „Державна система стандартизації України. Основні положення.”

Державні стандарти України містять обов’язкові та рекомендовані вимоги.

До обов’язкових належать:

— вимоги, що забезпечують безпечність продукції для життя, здоров’я і майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону навколишнього природного середовища і вимоги до методів випродувань цих показників;

— метрологічні норми, правила, вимоги та положення, що забезпечують достовірність та єдність вимірювань;

— положення, що забезпечують технічну єдність під час розроблення, виготовлення, експлуатації (застосування) продукції.

Обов’язкові вимоги державних стандартів підлягають безумовному виконанню органами державної виконавчої влади, всіма підприємствами та громадянами — суб’єктами підприємницької діяльності, на діяльність яких поширюється дія стандартів.

Рекомендовані вимоги державних стандартів є обов’язковими для виконання, якщо:

—  це передбачено чинними актами законодавства;

—  ці вимоги включено до договорів на розроблення, виготовлення та поставку продукції;

—  виробником (постачальником) продукції документально заявлено про відповідність продукції цим стандартам.

Державні стандарти затверджує Держстандарт України; а державні стандарти в галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів – Мінбудархітектури України.

Відповідно до специфіки об’єкта стандартизації, складу та змісту вимог, встановлених до нього, для різних категорій нормативних документів з стандартизації розробляють стандарти таких видів:

—  основоположні;

—  на продукцію, послуги;

—  на процеси;

—  методів контролю (випробувань, вимірювань, аналізу).

Основоположні стандарти встановлюють організаційно-методичні та загальнотехнічні положення для визначеної галузі стандартизації а також терміни та визначення, загальнотехнічні вимоги, норми та правила, що забезпечують впорядкованість, сумісність, взаємозв’язок та взаємопогодженість різних видів технічної та виробничої діяльності під час розроблення, виготовлення, транспортування та утилізації продукції, безпечність продукції, охорону навколишнього природного середовища.

Примітка. Стандарти та терміни та визначення всіх категорій, крім державних, до їх затвердження підлягають погодженню з Держстандартом України, а в галузі будівництва — Мінбудархітектури України.

Стандарти на продукцію, послугу встановлюють вимоги до груп однорідної або конкретної продукції, послуги, які забезпечують її відповідність своєму призначенню.

Стандарти на процеси встановлюють основні вимоги до послідовності та методів (засобів, режимів, норм) виконання різних робіт (операцій) у процесах, що використовуються у різних видах діяльності та які забезпечують відповідність процесу його призначення.

Стандарти та методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу) встановлюють послідовність робіт (операцій), способи (правила, режими, норми) і технічні засоби їх виконання для різних видів та об’єктів контролю продукції, процесів, послуг.

Загальні вимоги побудови, викладення та оформлення державних стандартів – за ДСТУ 1.5, а технічних умов – за ДСТУ 1.3.

Правила побудови, викладення і оформлення стандартів, що затверджується – Мінбудархітектури України, повинні відповідати вимогам стандартів Державної системи стандартизації.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми № 3

При вивчені питання 3 зверніть увагу, що таке вимоги до продукції, з’ясуйте класифікацію показників якості продукції та їх номенклатуру.

Рекомендована література:

Б. В. Андрест и др., «Справочник товароведа продовольственных товаров», т.1, М. Экономика, 1987, стр 135-159..

Вимоги до продукції і номенклатура показників їх якості

Під вимогами розуміють особливості, яким повинна відповідати продукція для того, щоб забезпечити можливість її використання за призначенням протягом певного часу. Характер і ступінь вимог у різні періоди відрізняються і залежать від матеріального і культурного рівня життя населення, Призначення продукції, наявності сировинних ресурсів, техніко-економічних можливостей виробництва і ступеня інформованості населення про продукцію. Між рівнем вимог і якістю продукції існує певна диспропорція, що сприяє їх безперервному підвищенню і оновленню. Вимоги до продукції можуть бути поточними і перспективними, загальними і специфічними.

Поточні вимоги розробляють і пред’являють до товарів серійного виробництва, які надходять у продаж, їх встановлюють з урахуванням технічних і економічних можливостей виробництва на певному етапі розвитку економіки держави. Ці вимоги, як правило, регламентуються державними стандартами і технічними умовами. Поточні вимоги періодично переглядаються, уточнюються і змінюються.

Перспективні вимоги об’єднують більш широкий за рівнем комплекс показників якості продукції. Підставою є поточні вимоги до якості продукції. Під час розробки перспективних вимог до товару враховують найповніше задоволення потреб, вдосконалення процесів виробництва, появу нових видів сировини та інші чинники.

Перспективні вимоги з розвитком технічного прогресу переходять у групу поточних і регламентуються держстандартами і технічними умовами.

Розробка перспективних і перегляд точних вимог, що ставлять до якості товарів, є найважливішим завданням товарознавства.

Загальні вимоги ставляться до групи виробів або певного товару (наприклад, можливість і простота ремонту, естетичні вимоги тощо). Вимоги нешкідливості для організму людини є найважливішими для всіх видів товарів.

Поточні, перспективні, загальні і специфічні вимоги характеризується певним переліком показників якості і залежно від того, який бік споживання вони характеризують, можуть бути віднесені до соціальних, функціональних, технологічних, ергономічних, гігієнічних, естетичних показників надійності, вимог надійності, економічності, екологічності та ін.

Соціальні показники до продукції у широкому розумінні — це відповідність виробництва того чи іншого товару потребам суспільства, доцільність його виробництва і споживання. Аналіз статистичних показників, розробка моделей споживання і проведення соціологічних досліджень уможливлюють вияв цих вимог. На основі такого аналізу розробляють оптимальний асортимент товарів. Функціональні показники – характеризують вимоги до продукції, що виконують його основні функції згідно з призначенням. Ці вимоги характеризуються органолептичними (зовнішній вигляд, смак, запах, колір, консистенція) і фізико-хімічними показниками (вміст сухих речовин, цукрів, білків, жирів тощо), способом фасування, видом пакування, маркуванням.

Ергономічні показники передбачають зручність користування виробом в процесі експлуатації, його відповідність особливостям організму людини, забезпечення оптимальних умов експлуатації його людиною у побуті. Вони мають особливе значення під час оцінки якості товарів у виробничому процесі або у побуті у зв’язку з тим, що людина, яка користується тим чи іншим виробом, вступає з ним у взаємовідношення «людина — виріб», «людина — виріб — середовище» та ін.

Ергономіка — наука, що вивчає функціональні можливості людини у виробничих процесах або під час відпочинку з метою створення для неї оптимальних умов. Ергономічні вимоги визначають відповідність виробу гігієнічним, антропометричним, фізіологічним, психофізіологічним, психологічним та іншим особливостям організму людини, характеризують відношення суб’єкта до об’єкта. У зв’язку з цим ергономічні показники до виробів поділяють на гігієнічні, антропометричні, фізіологічні і психофізіологічні.

Гігієнічні вимоги передбачають забезпечення нешкідливих умов для життєдіяльності людини при її взаємодії з виробом і середовищем. Ці вимоги мають особливе значення для товарів, виготовлених з полімерних матеріалів і пластмас. Товари, що містять шкідливі для організму людини речовини, не придатні для використання за призначенням (посуд, парфумерія, одяг, харчові продукти, що містять заборонені консерванти та ін.), не повинні надходити у торгівлю. На реалізацію нових видів виробів необхідно отримати дозвіл Державної санітарної інспекції, який підтверджує безпечність цієї продукції.

При розробці вимог до хімічних токсичних речовин слід враховувати їх склад і властивості. Ці відомості, а також правила користування, заходи безпеки, способи захисту повинні бути вказані на етикетках на товарі або у спеціальних анотаціях, що супроводжують товар.

Антропометричні показники передбачають відповідність виробу або його деталей розмірам і формі тіла людини; фізіологічні — відповідність виробу фізичним можливостям людини під час користування ним; психофізіологічні — відповідність готової продукції особливостям органів чуття людини.

Вимоги, що характеризують відповідність готових виробів психіці людини, відносяться до психологічних.

Естетичні показники — це вимоги до форми конструкцій, зовнішнього оформлення та інших особливостей виробу. Вони свідчать про суспільну цінність, корисність, функціональну доцільність товару, зручність користування ним, а також відповідність смакам населення і моді.

Технологічні показники ставлять насамперед до матеріалів, наприклад, до тканин, пряжі, лаків, будматеріалів. Ці матеріали повинні відрізнятися простотою і легкістю у користуванні, піддаватися сучасним методам обробки.

Вимоги до надійності продукції (виробів) насамперед передбачають надійність у експлуатації. Надійність товарів, які виготовляються, повинна бути рівнозначною додатковому випуску аналогічних виробів. Вимоги надійності виробів, у свою чергу, виражаються у вимогах до його безвідмовності, ремонтопридатності, збереженості і довговічності, що сприяє продовженню термінів експлуатації товарів. Важливе значення мають терміни фізичного і морального зносу виробів.

Збереженість продукції. Ця вимога передусім пред’являється до умов, які забезпечують зберігання споживної вартості товарів протягом встановлених термінів і після їх закінчення. Особливе значення вона має для більшості продовольчих, хімічних товарів, парфумерії тощо, які під впливом чинників зовнішнього середовища (вологість, температура, світло та ін.) змінюють свої основні властивості, в результаті чого, як правило, знижуються якісні показники товарів.

Економічні показники включають у себе не тільки виробничі витрати, а й витрати споживачів, які пов’язані із придбанням, використанням, ремонтом й іншими витратами.

Екологічні показники виражаються показниками, що характеризують ступінь дії шкідливих речовин, які виникають під час зберігання, транспортування або споживання товарів на навколишнє середовище.

Нормативна документація встановлює регламентовані, номінальні, граничні та оптимальні значення показників якості продукції.

Регламентоване значення показника якості продукції — це таке значення, яке встановлюють нормативними документами, наприклад, вміст сахарози у цукрі-піску не повинен бути менше 99,75%, а у всіх видах рафінаду — не менше 99,9%.

Номінальне значення показника якості продукції є таким, відносно якого відраховують допустиме відхилення.

Граничне значення показника якості продукції — це найбільше або найменше регламентоване значення показника якості продукції. Граничні значення можуть бути:

• максимальними (наприклад, масова частка вологи у борошні, крупах — не більше 15%);

• мінімальними (наприклад, маса солоних огірків від загальної маси огірків з розсолом — не менше 55%);

• мінімально і максимально допустимими (наприклад, вміст солі у слабосолоних оселедцях не менше 7 і не більше 10%).

Tagged with: , , , , , ,
Posted in Методи контролю харчових виробництв
Перелік предметів:
  1. Інформаційні технологіі в галузі
  2. Інформаційні технологіі в системах якості стандартизаціісертифікаціі
  3. Історія української культури
  4. Бухоблік у ресторанному господарстві
  5. Діловодство
  6. Мікропроцесорні системи управління технологічними процесами
  7. Науково-практичні основи технологіі молока і молочних продуктів
  8. Науково-практичні основи технологіі м’яса і м’ясних продуктів
  9. Організація обслуговування у підприємствах ресторанного господарства
  10. Основи наукових досліджень та технічноі творчості
  11. Основи охорони праці
  12. Основи підприємницькоі діяльності та агробізнесу
  13. Політологія
  14. Технологічне обладнання для молочноі промисловості
  15. Технологічне обладнання для м’ясноі промисловості
  16. Технологічний семінар
  17. Технологія зберігання консервування та переробки молока
  18. Технологія зберігання консервування та переробки м’яса
  19. Технологія продукціі підприємств ресторанного господарства
  20. Технохімічний контроль
  21. Технохімічний контроль
  22. Управління якістю продукціі ресторанного господарства
  23. Вища математика 3к.1с
  24. Вступ до фаху 4к.2с.
  25. Загальні технології харчових виробництв
  26. Загальна технологія харчових виробництв 4к.2с.
  27. Мікробіологія молока і молочних продуктів 3к.1с
  28. Математичні моделі в розрахунках на еом
  29. Методи контролю харчових виробництв
  30. Основи фізіології та гігієни харчування 3к.1с
  31. Отримання доброякісного молока 3к.1с
  32. Прикладна механіка
  33. Прикладна механіка 4к.2с.
  34. Теоретичні основи технології харчових виробництв
  35. Технологія зберігання, консервування та переробки м’яса
  36. Фізика
  37. Харчові та дієтичні добавки
  38. Фізичне виховання 3к.1с

На русском

  1. Методы контроля пищевых производств
  2. Общая технология пищевых производств
  3. Теоретические основы технологий пищевых производств
  4. Технология хранения, консервирования и переработки мяса
LiveInternet