Передача гвинт-гайка, з’єднання

Передача гвинт-гайка, З’єднання.

1. Передача гвинт-гайка

2. З’єднання

3. Зварювальні з’єднання

4. Шпонкові і шліцьові з’єднання

1. Конспект лекції.

1. Передача гвинт-гайка

Призначення передачі гвинт-гайка — перетворення обертального руху в поступальне. Передачі забезпечують великий виграш у силі, можливість одержання повільного руху, що несе велику здатність при малих габаритах, високій точності переміщень, простоту конструкції при малих габаритах.

Недолік передачі — великі втрати на тертя і низький КПД. Швидкість ковзання в різьбі більше швидкості осьового переміщення в 1/sinY раз; де Y — кут підйому різьби, так звичайно в 10 – 40 раз. Передача гвинт-гайка застосовується в машинобудівельних конструкціях, а саме підйомно-транспортувальних машинах.

По конструкції гвинт являє собою циліндричний стрижень з різьбленням на значній частині довжини, гайку в більшості випадків виконують у формі втулки з фланцем для осьового кріплення гайки. По призначенню (вантажні і ходові) гвинт різьба їх повинна забезпечувати найменше тертя між гвинтом і гайкою.

Гвинти передач без термообробки виготовляють зі сталей 45, 50 і ін. а з загартуванням зі сталей 65М, 40Х, 40ХГ і ін.

Для зменшення тертя і зносу різьблення гайки передач виготовляють із бронзи БРОФ10-1, Броцсб-6-3, БРАЖ-9-4. Останнім часом широке поширення одержали пари кулькові в яких значно менше втрати потужності на тертя, що збільшує КПД.

При проектувальному розрахунку гвинта-гайки на зносостійкість користуються формулою

108.-7001 — мм середній діаметр різьби,
де k=Н/d2 — відношення висоти гайки до середнього діаметру різьби; k=1,2-2,5 для суцільних гайок і k=2,5-3,5 для роз’ємних гайок;
[q] – загартована сталь по бронзі = 10-13 МПа;
[q] – для незагартованих сталей по бронзі = 8-10 МПа;
[q] – для прокатних станів нажимні гвинти = 15-20 МПа;
[q] – для сталі по чавуну = 5-6 МПа.

Розміри квадратної різьби:

H=0.1d2 – де h висота профілю різьби;
d=d2+h – зовнішній діаметр різьби;

D1=d2-h – внутрішній діаметр різьби;
P=2h – крок різьби.

Гвинт розраховують на міцність за гіпотезою найбільших дотичних напружень, тому що він працює і на розтяг і на стиск і на кручення.

108.-7002

Де Т – крутний момент в небезпечному поперечному перерізі гвинта,

F – повздовжня сила в небезпечному поперечному перерізі гвинта.

Т=0,5d2Ftg(Y+j) де j — кут тертя в різьбі.

2. З’єднання.

З’єднання деталей у механізмах бувають рухливі і нерухомі. У машинобудуванні термін "з’єднання" відносять звичайно до нерухомих з’єднань деталей, що у свою чергу розділяються на роз’ємні і нероз’ємні.

Роз’ємне з’єднання допускають багаторазове збирання і розбирання деталей. Сюди відносяться різьбові, шпонкові, шліцьові, клинові, штифтові, профільні.

Нероз’ємні з’єднання не допускають розбирання деталей без їхнього ушкодження чи руйнування.

У силу своїх переваг зварювальні з’єднання майже витиснули заклепувальні з’єднання, за винятком особливих випадків (у літакобудуванні, мостобудуванні і ін.).

3. Зварювальні з’єднання. Основним недоліком зварювальних з’єднань є наявність залишкових напружень у зоні шва, що викликають короблення конструкцій і утворення тріщин.

Конструкції зварювальних швів: стикові шви, напусткові, кутові, таврові. Основна геометрична характеристика шва — катет (к). Залежно від розміщення шва щодо лінії дії сили F кутові шви називаються лобовими, фланговими, комбінованими і кільцевими. Таврове з’єднання використовують при розміщенні з’єднаних деталей у взаємно перпендикулярних площинах. Це з’єднання виконують без підготовки кромок деталі або з підготовкою кромок. При статичному навантаженні з’єднання підготовку кромок можна не робити. Тоді катет k кутових швів не повинен бути більш ніж 1,2d, де d — найменша товщина зварювальних деталей.

Кутове з’єднання відповідно здійснюється без попередньої підготовки кромок і з підготовкою кромок. Здебільшого такі з’єднання є мало навантаженими і використовується для забезпечення щільності.

З’єднання точковим контактним зварюванням застосовують для плоских листових деталей сумарна товщина яких не перевищує 8 – 10 мм.

З’єднання шовним контактним зварюванням використовують для тонко листових деталей, до того ж товщина d деталей не повинна бути більш ніж 2-3 мм.

Розрахунок зварювальних швів. Найважливіша задача при проектуванні зварювальних з’єднань — забезпечення рівномірного шва і основного металу.

4. Шпонкові і шліцьові з’єднання.

Шпонкові з’єднання — широко застосовуються в машинобудуванні. Вони служать для передачі обертального моменту від вала до с тупиці зубчастого колеса, шківа маховика і т. д..

Переваги — простота конструкції, легкість зборки і розбирання.

Недолік — ослаблення вала і ступиці, а також необхідність припасування елементів. Розрізняють напружені і ненапружені шпонкові з’єднання.

Ненапружені шпонкові з’єднання виконуються за допомогою призматичних та сегментних шпонок.

Призматичні шпонки підрозділяються на звичайні і направляючі, застосовують коли деталі переміщаються уздовж осі вала. Шпонки виготовляються із тягнутих вуглецевих сталей з допустимою витривалістю dв ³600 МПа. Матеріали для шпонок – ст. 6, 45, 50, 55, 60 та інші. Розміри поперечних переріз призматичних і сегментних шпонок приймають у залежності від діаметра вала по відповідному стандарті. Довжину призначають на 5.. 10 мм менше довжини ступиці. З’єднання розраховують на зминання.

108.-7003

Де Т – обертовий момент,

Lр – робоча довжина шпонки,

T1 – глибина врізання шпонки у вал,

[dзм] – допускне напруження на зминання для матеріалу шпонки при спокійному навантаженню.
При перемінних режимах навантаження допустимі напруження зменшують: при реверсивному крученню в 1,5 рази а при ударних навантаженнях у 2 рази.

У випадках коли міцність з’єднання не забезпечується, тоді ставлять 2 шпонки під кутом 120° чи 180°.

2. Рекомендована література.

Прикладная механика: Учебное пособие / А. Т.Скойбеда, А. А.Миклашевич, Е. Н.Левковский и др.; Под общ. ред. А. Т.Скойбеды. — Мн.: Выш. Шк., 1997 – 522с.

Иосилевич Г. Б., Лебедев П. А., Стреляев В. С. Прикладная механика. – М.: Машиностроение, 1985 – 576с.

Прикладная механика. К. И.Заблонский, М. С.Беляев, И. Я.Телис и др. – Киев: Вища школа, 1984 – 280с.

Анурьев В. Н. Справочник конструктора-машиностроителя: В 3 т. — М.: Машиностроение. 1979 — 1982.

Гузенков П. Г. Детали машин.-М.: Высшая школа, 1986 – 359с.

Дунаев П. Ф., Леликов О. П. Конструирование узлов и деталей машин.-М.: Высшая школа, 1985 – 416с.

Иванов М. Н. Детали машин.-М.: Высшая школа, 1984 – 336с.

Попов М. В. Теоретическая механика.-М.: Наука, 1986 – 336с.

Теория механизмов и машин. К. В.Фролов, С. А.Попов, А. К.Мусотов и др.; под редакцией К. В.Фролова – М.: Высшая школа, 1987 – 496с.

Феодосьев В. И, Сопротивление материалов.-М.: Наука, 1986 – 512с.

Реферати

Реферати :

Tagged with: , , , , , ,
Posted in Прикладна механіка
Перелік предметів:
  1. Інформаційні технологіі в галузі
  2. Інформаційні технологіі в системах якості стандартизаціісертифікаціі
  3. Історія української культури
  4. Бухоблік у ресторанному господарстві
  5. Діловодство
  6. Мікропроцесорні системи управління технологічними процесами
  7. Науково-практичні основи технологіі молока і молочних продуктів
  8. Науково-практичні основи технологіі м’яса і м’ясних продуктів
  9. Організація обслуговування у підприємствах ресторанного господарства
  10. Основи наукових досліджень та технічноі творчості
  11. Основи охорони праці
  12. Основи підприємницькоі діяльності та агробізнесу
  13. Політологія
  14. Технологічне обладнання для молочноі промисловості
  15. Технологічне обладнання для м’ясноі промисловості
  16. Технологічний семінар
  17. Технологія зберігання консервування та переробки молока
  18. Технологія зберігання консервування та переробки м’яса
  19. Технологія продукціі підприємств ресторанного господарства
  20. Технохімічний контроль
  21. Технохімічний контроль
  22. Управління якістю продукціі ресторанного господарства
  23. Вища математика 3к.1с
  24. Вступ до фаху 4к.2с.
  25. Загальні технології харчових виробництв
  26. Загальна технологія харчових виробництв 4к.2с.
  27. Мікробіологія молока і молочних продуктів 3к.1с
  28. Математичні моделі в розрахунках на еом
  29. Методи контролю харчових виробництв
  30. Основи фізіології та гігієни харчування 3к.1с
  31. Отримання доброякісного молока 3к.1с
  32. Прикладна механіка
  33. Прикладна механіка 4к.2с.
  34. Теоретичні основи технології харчових виробництв
  35. Технологія зберігання, консервування та переробки м’яса
  36. Фізика
  37. Харчові та дієтичні добавки
  38. Фізичне виховання 3к.1с

На русском

  1. Методы контроля пищевых производств
  2. Общая технология пищевых производств
  3. Теоретические основы технологий пищевых производств
  4. Технология хранения, консервирования и переработки мяса
LiveInternet