Основні поняття та визначення в галузі патентознавства міжнародна класифікація винаходів — №5

Використанням промислового зразка є виготовлення, пропонування до продажу, введення в оборот або зберігання із за значеною метою виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого промислового зразка.

Патент надає його власнику право забороняти іншим особам використання промислового зразка без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається відповідно до чинного законодавства порушенням прав власника патенту

Власник патенту може передати на підставі договору право власності на промисловий зразок іншій особі, яка стає право наступником власника патенту, а також видавати іншій особі дозвіл (ліцензію на використання промислового зразка на ос нові ліцензійного договору.

Власник патенту має право передати патент на промисловий зразок або право на використання промислового зразка як внесок у статутний фонд новоутворюваного підприємства.

5. Суб’єкти патентних прав.

5.1. Автори винаходів, корисних моделей і промислових зразків

У відносинах, пов’язаних зі створенням винаходів, корисні моделей і промислових зразків, а також набуттям, здійсненням та захистом прав на зазначені об’єкти прав інтелектуальної власності, бере участь велика кількість суб’єктів, представлених як фізичними, так і юридичними особами. До них належать автори творчих рішень, патентовласники, їхні правонаступники, Патентне відомство України, патентні повірені та деякі інші особи, наділені відповідними правами і обов’язками в цій сфері діяльності.

Однією з центральних фігур є автор технологічного, технічного або художньо-конструкторського рішення. Згідно зі ст. 1 законів України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та «Про охорону прав на промислові зразки» автором винаходу, корисної моделі чи промислового зразка визнається фізична особа, творчою працею якої вони створені. Для визнання особи автором відповідного рішення не мають значення ні її вік, ні стан дієздатності. Неповнолітні особи від 15 до 18 років не лише здобувають, а й самостійно здійснюють належні їм права, що випливають із факту створення об’єкта прав інтелектуальної власності (ст. 13 чинного ЦК України). Відповідно до ст. 34 глави 4 «Загальні положення про фізичних осіб» проекту ЦК України такі ж права мають неповнолітні особи від 14 до 18 років. Крім того, відповідно до ст. 33 проекту ЦК України дитина, яка не досягла 4 років, також має право здійснювати належні їй немайнові права автора на винаходи, корисні моделі чи промислові зразки (така норма не передбачена чинним ЦК України).

Поряд з українськими громадянами авторами та власника ми прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки можуть бути особи без громадянства, які проживають на території України. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають поза межами України, з урахуванням міжнародних зобов’язань нашої держави мають в Україні такі самі права, як і українські громадяни.

Якщо в створенні винаходу, корисної моделі чи промислового зразка брали участь кілька фізичних осіб, усі вони вважаються його авторами. Як свідчить статистика, частка вина ходів, корисних моделей чи промислових зразків, створених спільною творчою працею двох і більше осіб, постійно зростає і нині становить майже 80 % їхньої загальної кількості. При цьому не обов’язково щоб усі співавтори робили однаковий творчий внесок у спільний результат. Робота може бути розпочата однією особою, продовжена іншою, а завершена третьою. Не є також обов’язковою ознакою співавторства їхня праця в одному місці. Співавтори можуть бути віддалені один від одного на тисячі кілометрів, але якщо між ними налагоджений регулярний обмін отриманими результатами, це не заважає їм ста ти співавторами того чи іншого винаходу, корисної моделі або промислового зразка.

Спільна творча діяльність, що має наслідком співавторство, може здійснюватися на основі попередньої згоди всіх учасників творчого процесу про об’єднання зусиль для вирішення конкретного завдання. Однак на відміну від норм інституту авторських і суміжних прав норми інституту патентних прав такої попередньої згоди не передбачають як обов’язкової. Для виникнення співавторства достатньо самого факту, що винахід, корисна модель чи промисловий зразок створені творчими зусиллями кількох осіб.

Якщо до кола співавторів помилково не включена яка-не будь особа, яка зробила творчий внесок у створення винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, або, навпаки, включена особа, яка не брала творчої участі у цій справі, і не виникає спору з цього приводу, склад співавторів може бути змінений Патентним відомством України за спільним клопотанням осіб, зазначених у заявці як автори, а також осіб, що є авторами, але незазначені у заявці як такі.

Порядок розпорядження правами, що належать співавторам, визначається угодою між ними. Зокрема, співавтори самі визначають форму своєї участі у винахідницьких правовідносинах. Вони можуть виступати в них спільно, можуть наділити відповідними повноваженнями кого-небудь одного із співавторів, доручити ведення своїх справ патентному повіреному, тощо. Від розсуду самих співавторів залежить і розподіл часто: у належних їм правах у зв’язку зі створенням винаходу, корисно: моделі чи промислового зразка. У разі виникнення спору частки визнають рівними, хоча кожний із співавторів може до водити, що його творчий внесок у створення певного винаходу; корисної моделі чи промислового зразка був найбільшим. При виникненні спору з питань розпорядження належними співав торам правами він вирішується судом за позовом кожного і: співавторів.

5.2. Патентовласники

Патентовласник є особа, яка отримала патент на винахід, корисну модель чи промисловий зразок і тим самим права, що випливають з патенту, тобто патентні права. Ним може бути автор винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, його спадкоємець чи інший правонаступник. Право на одержання патенту на своє ім’я має автор винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, якщо тільки законом не встановлено інше. Дане право ґрунтується на самому факті створення патентоспроможного винаходу, корисної моделі чи промислового зразка і є одним із основних прав автора. Однак особи автора і патентовласника збігаються далеко не завжди. Навпаки, як свідчать статистичні дані, патентовласниками найчастіше є не творці винаходів, корисних моделей чи промислових зразків, а інші особи. До них належать спадкоємці та інші правонаступники, до яких ці права авторів перейшли на законних підставах.

Так, законодавство України надає авторові можливість уступити належне йому право на одержання патенту будь-якій фізичній або юридичній особі. Ця можливість може бути реалізована автором шляхом простого зазначення в заявці на видачу патенту імені чи найменування майбутнього патентовласника. Коли спочатку патент заявлявся автором на своє ім’я, автор може до моменту здійснення державної реєстрації прав на винахід, корисну модель чи промисловий зразок подати до Патентного відомства України заяву з проханням видати патент на ім’я іншої особи. Зрозуміло, що для цього така особа має на дати свою згоду. Зазвичай така переуступка права на одержання патенту здійснюється на основі спеціального договору, який укладається між автором і майбутнім патентовласником. Цей договір укладається за загальними правилами, встановленими цивільним законодавством, і не потребує особливої реєстрації.

Автор винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, який одержав патент на своє ім’я, може в будь-який момент уступити його на основі укладеного договору будь-якій юридичній або фізичній особі. Порядок та умови укладання і ви конання таких Договорів будуть докладно розглянуті далі при характеристиці прав патентовласника. Тут лише зазначимо, що особа, яка отримала патент, стає повноправним патентовласником і може здійснювати всі патентні права.

Окремої уваги заслуговує питання про осіб, які мають право на одержання патенту на так звані службові винаходи, корисні моделі та промислові зразки. Відповідно до чинного законодавства патентовласниками стосовно службових винаходів, корисних моделей та промислових зразків визначаються роботодавці авторів (ст. 9 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та ст. 8 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»). Таке вирішення питання є найбільш прийнятним. Стосовно інтересів авторів, то вони гарантуються обов’язковою виплатою їм винагороди, розмір і порядок виплати якої визначаються у письмовому договорі працівника і роботодавця, а у разі спору — встановлюються судом. При цьому розмір винагороди має відповідати економічній цінності винаходів, корисних моделей та промислових зразків або іншої вигоди, яка може бути одержана роботодавцем. Обов’язок виплатити винагороду автору винаходу чи корисної моделі роботодавець несе не тільки тоді, коли він реально одержує патент, а й у разі передачі роботодавцем права на одержання патенту іншій особі, прийняття ним рішення про збереження відповідного винаходу чи корисної моделі як комерційної таємниці або неотримання патенту за поданою заявкою з причин, що залежать від роботодавця.

За загальним правилом, роботодавець має право на одержання патенту на будь-який винахід, корисну модель чи промисловий зразок, що створений працівником:

У зв’язку з виконанням ним службових обов’язків чи дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачено інше. При цьому службові обов’язки це зафіксовані в трудових договорах (контрактах), посадових інструкціях функціональні обов’язки працівника, що передбачають виконання робіт, які можуть призвести до створення винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. Доручення роботодавця — це видане працівникові в письмовій формі завдання, яке має безпосереднє відношення до специфіки діяльності підприємства або роботодавця і може мати наслідком створення винаходу, корисної моделі чи промислового зразка; з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця.

Окремий договір при цьому укладається тоді, коли працівник і роботодавець хочуть обумовити особливий порядок здійснення прав на створені винаходи, корисні моделі та промислові зразки (збереження всіх патентних прав за автором, спільне володіння ними, уступка цих прав автором роботодавцю на основі спеціальної угоди тощо).

Якщо роботодавець упродовж чотирьох місяців від дати письмового повідомлення його автором про створений ним винахід, корисну модель чи промисловий зразок не подасть за явки на одержання патенту до Патентного відомства України, а стосовно винаходів і корисних моделей не передасть право на подачу заявки та одержання патенту іншій особі або не прийме рішення про збереження службового винаходу чи корисної моделі як комерційної таємниці, то право на одержання патенту переходить до автора або його правонаступника. У цьому разі за роботодавцем залишається переважне право на придбання ліцензії на даний винахід, корисну модель чи промисловий зразок.

Патентовласниками щодо винаходу, корисної моделі чи промислового зразка можуть одночасно бути кілька осіб. Вони можуть передати свої права на одержання патенту одному чи кільком співавторам або одержати патент на ім’я всіх співав торів. Крім того, набути право на одержання патенту або на вже виданий патент може не лише одна, а й кілька осіб. Спів власниками патенту вправі бути і кілька спадкоємців.

Правовідносини з використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, патент на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. За відсутності такої угоди кожна з них може використовувати цей об’єкт прав інтелектуальної власності за власним розсудом, але не вправі надати на нього ліцензію або уступити патент іншій особі без згоди решти патентовласників.

Патентовласниками в Україні можуть бути не тільки українські, а й іноземні фізичні та юридичні особи. Іноземні патентовласники, що є громадянами чи юридичними особами держав — учасниць Паризької конвенції з охорони промислової власності або мають на території однієї з цих держав постійне місцезнаходження, користуються в Україні тим самим обсягом прав, що й українські патентовласники.

5.3. Спадкоємці

У разі смерті автора або власника патенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок власниками патентних прав стають їхні Спадкоємці. Спадкування патентних прав відбувається як за законом так і за заповітом. Однак при спадкуванні патентних прав до спадкоємців автора переходять не всі його права а лише ті, котрі забезпечують майнові інтереси спадкоємців. До них належать права автора на подачу заявки, на видачу патент} і на одержання винагороди, якщо патент вправі одержати роботодавець померлого автора. Особисті немайнові права, зокрема право авторства і право на авторське ім’я, у спадщину не пере ходять і погашаються смертю автора. Це не означає, що прав авторства та інші особисті немайнові права померлого автора не охороняються після його смерті. Навпаки, вони охороняють ся безстроково, але вже не як суб’єктивні права, а як суспіль значущий інтерес і захищаються у випадку їхнього порушення за позовом прокурора. Вважається, що з позовом на їхній захист можуть виступати і спадкоємці автора винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, хоча в законі таке право прямо не закріплено. Цей висновок можна зробити, виходячи із загальних положень цивільного права та спираючись на аналогічну норму; законодавства інституту авторських і суміжних прав.

При спадкуванні патентних прав до спадкоємців переходять майнові права патентовласника в повному обсязі. Проте строк їхньої дії обмежений терміном дії патенту, що залишився. Як повноправний патентовласник спадкоємець може переуступити патент будь-якій іншій особі. Якщо спадкоємців кілька, вони реалізують майнові права, що перейшли до них, за взаємною згодою. Вони це можуть робити спільно, можуть наділити відповідними правочинами одного із спадкоємців, передати, здійснення прав третій особі, наприклад патентному повіреному тощо. Спори між спадкоємцями з цього приводу розглядаються у судовому порядку.

Tagged with: , , , ,
Posted in Основи наукових досліджень та технічноі творчості
Перелік предметів:
  1. Інформаційні технологіі в галузі
  2. Інформаційні технологіі в системах якості стандартизаціісертифікаціі
  3. Історія української культури
  4. Бухоблік у ресторанному господарстві
  5. Діловодство
  6. Мікропроцесорні системи управління технологічними процесами
  7. Науково-практичні основи технологіі молока і молочних продуктів
  8. Науково-практичні основи технологіі м’яса і м’ясних продуктів
  9. Організація обслуговування у підприємствах ресторанного господарства
  10. Основи наукових досліджень та технічноі творчості
  11. Основи охорони праці
  12. Основи підприємницькоі діяльності та агробізнесу
  13. Політологія
  14. Технологічне обладнання для молочноі промисловості
  15. Технологічне обладнання для м’ясноі промисловості
  16. Технологічний семінар
  17. Технологія зберігання консервування та переробки молока
  18. Технологія зберігання консервування та переробки м’яса
  19. Технологія продукціі підприємств ресторанного господарства
  20. Технохімічний контроль
  21. Технохімічний контроль
  22. Управління якістю продукціі ресторанного господарства
  23. Вища математика 3к.1с
  24. Вступ до фаху 4к.2с.
  25. Загальні технології харчових виробництв
  26. Загальна технологія харчових виробництв 4к.2с.
  27. Мікробіологія молока і молочних продуктів 3к.1с
  28. Математичні моделі в розрахунках на еом
  29. Методи контролю харчових виробництв
  30. Основи фізіології та гігієни харчування 3к.1с
  31. Отримання доброякісного молока 3к.1с
  32. Прикладна механіка
  33. Прикладна механіка 4к.2с.
  34. Теоретичні основи технології харчових виробництв
  35. Технологія зберігання, консервування та переробки м’яса
  36. Фізика
  37. Харчові та дієтичні добавки
  38. Фізичне виховання 3к.1с

На русском

  1. Методы контроля пищевых производств
  2. Общая технология пищевых производств
  3. Теоретические основы технологий пищевых производств
  4. Технология хранения, консервирования и переработки мяса
LiveInternet