Методика дослідження освітлення виробничих приміщень — №4

150

2

0,5

Робота з матеріалами що світяться

Понад 0,5

VII

200

3

1,0

Загальне спостереження за виробничим процесом:

— постійне;

— періодичне.

VIII

А

Б

В

75

50

30

1

0,7

0,5

0,3

0,2

0,1

5. Прилади:

Найбільш поширеними приладами для вимірювання освітленості є фотоелектричні люксметри (Ю-16, Ю-116), принцип дії яких базується на фотоелектричному ефекті. При освітленні фотоелемента в замкнутому контурі, який складається з фотоелемента та вимірювача, виникає струм, що впливає на зміну показника вимірювання, шкала якого розмічена в люксах.

Люксметр Ю-16 має три головних межі вимірювання (25,100, 500 лк) та три додаткових (25000, 10000, 50000 лк). На корпусі приладу розміщені дві клеми та перемикач межі вимірювання. До клем приєднується селеновий фотоелемент. На корпус фотоелемента надівається поглинач, який дозволяє розширити межі вимірювання до 100 разів.

Люксметр Ю-116 складається з фотоелемента 1(мал. 1) з набором поглинальних насадок 3, 4, 5, 6 і гальванометра 2. Дія приладу також заснована на фотоелектричному ефекті. Світловий потік, що падає на селеновий фотоелемент, викликає електричний струм, величина якого фіксується стрілкою гальванометра пропорційно величині світлового потоку. Прилад має дві шкали виміру: від 0 до 30 лк та від 0 до 100 лк та, відповідні, їм кнопки керування. При натисканні лівої кнопки відлік показань ведеться по шкалі 0—30 лк, при натисканні правої — по шкалі 0—100 лк. Найбільшу погрішність вимірів прилад дає при малих відхиленнях стрілки гальванометра. Тому на кожній шкалі крапкою позначене припустимий початок виміру. На шкалі 0—30 лк ця крапка знаходиться над поділкою 5 лк, а на шкалі 0—100 лк — над поділкою 20 лк.

Для виміру великих освітлень (більше 100 лк) на фотоелемент надягають світлопоглинальні насадки (К, М, Р, Т). Насадка (К) виконана у виді напівкулі з білої світлорозсіющої пластмаси і послуговує для зменшення похибки пов’язаної з кутом падіння світла на фотоелемент. Насадка (К) застосовується тільки разом з однією з насадок (М, Р або Т). При використанні насадок (К) і (М) коефіцієнт ослаблення світлового потоку складає 10, при використанні насадок (К) і (Р) — 100, а насадок (К) і (Т)— 1000. Показання приладу при використанні насадок множать на відповідний коефіцієнт ослаблення.

Методика дослідження освітлення виробничих приміщень

Мал. 1. Люксметр Ю-116:

1 — фотоелемент; 2 — гальванометр; 3 — поглинальна насадка «К»; 4 — поглинальна насадка «Т»; 5 — поглинальна насадка «Р» ; 6 — поглинальна насадка «М».

Погрішність люксметрів має максимальне значення на початку шкали. Тому для більшої точності, при незначних відхиленнях показника, необхідно проводити вимірювання на середніх межах.

При вимірюванні освітленості від джерела світла з відмінним спектральним складом, ніж у ламп розжарювання необхідно використовувати поправочні коефіцієнти.

Для газорозрядних ламп: ЛБ (к=1,17), ЛД (к=0,99), ЛРП (к=1,09).

Для природного освітлення: (к=0,8).

При вимірюваннях фотоелемент люксметра розміщається в площині робочої поверхні.

6. Захист працюючих. Для створення раціональних умов освітлення, має важливе значення ретельний і регулярний догляд за устаткуванням природного та штучного освітлення, а також відповідне проектування освітлювальних установок.

В приладах з газорозрядними лампами необхідно слідкувати за належним станом схем вмикання та пускорегулюючих апаратів, про несправність яких свідчить значний шум дроселів та блимання світла. Терміни чищення світильників та віконного скла в залежності від рівня пилу та газів в повітряному середовищі передбачаються діючими нормами (для віконного скла від двох до чотирьох разів на рік; для світильників — від чотирьох до дванадцяти раз на рік). Своєчасно повинна проводитися заміна несправних ламп та ламп, що відпрацювали робочий строк. Після заміни ламп та чищення світильників необхідно перевіряти рівень освітленості в контрольних точках не рідше одного разу на рік. Фактично отримана освітленість повинна бути більшою або дорівнювати нормативній освітленості з урахуванням коефіцієнта запасу.

Для вимірювання рівнів освітленості на робочих поверхнях використовують Люксметри (наприклад, Ю-116).

При проектуванні освітлювальних установок необхідно, дотримуючись норм та правил освітлення, визначити потребу в освітлювальних пристроях, установчих матеріалах і конструкціях, а також в електричній енергії.

Найбільш розповсюджений в проектній практиці розрахунок за методом коефіцієнта використання потоку світла. Цей метод використовується для розрахунку загального рівномірного освітлення і дає змогу визначити світловий потік джерел світла, необхідний для створення нормованого освітлення розрахункової горизонтальної площини. Цим методом враховується прямий та відбитий (від стелі, стін та підлоги) потік світла.

Різновидом методу коефіцієнта використання потоку світла є метод питомої потужності. Питома потужність є потужність установки освітлення приміщення, у відношенні до площі його підлоги. Цей метод застосовують тільки для орієнтовних розрахунків. Він дає змогу визначити потужність кожної лампи Р (Вт) для створення нормованого освітлення:

Точковий метод дає найбільш правильні результати і використовується для розрахунку локалізованого та місцевого освітлення, а також освітлення негоризонтальних площин та великих територій. Він дає змогу визначити освітленість в будь-якій точці від будь-якого числа освітлювальних приладів.

Різновидом точкового методу розрахунку є метод ізолюкс (ізолюкса — крива, що являє собою геометричне місце точок даної площини з однаковими освітленостями). У цьому випадку точковим методом розраховують освітленість у горизонтальній площині від одного світильника чи компактної їх групи. Отримують сімейство ізолюкс, виконаних в масштабі, у якому накреслена та чи інша територія, яка підлягає освітленню. Ізолюкси при проектуванні накладають на план таким чином, щоб вони заповнили всю територію. Цей прийом дає змогу графічно розрахувати на тільки освітлення, а й координати місць встановлення опор світильників.

Рекомендована література:

1. «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України № 528 від 27.12.2001р.

2. Беляков Г. И. Практикум по охране труда.- М.: Агопромиздат, 1988.

3. Гандзюк М. П., Желібо Є. П., Халімовський М. О. Основи охорони праці — К. : Каравела, 2004. — 408с.

4. Жидецький В. Ц., Джигирей В. С., Сторожук В. М., Туряб Л. В., Лико Х. І. Практикум із охорони праці. — Л. : Афіша, 2000. — 348с.

5. Ткачук К. Н., Халімовський М. О. Основи охорони праці. 21-е видання, доповнене та перероблене. Київ, «Основа», 2006, с.436.

Tagged with: , , , ,
Posted in Основи охорони праці
фоторюкзак
Перелік предметів:
  1. Інформаційні технологіі в галузі
  2. Інформаційні технологіі в системах якості стандартизаціісертифікаціі
  3. Історія української культури
  4. Бухоблік у ресторанному господарстві
  5. Діловодство
  6. Мікропроцесорні системи управління технологічними процесами
  7. Науково-практичні основи технологіі молока і молочних продуктів
  8. Науково-практичні основи технологіі м’яса і м’ясних продуктів
  9. Організація обслуговування у підприємствах ресторанного господарства
  10. Основи наукових досліджень та технічноі творчості
  11. Основи охорони праці
  12. Основи підприємницькоі діяльності та агробізнесу
  13. Політологія
  14. Технологічне обладнання для молочноі промисловості
  15. Технологічне обладнання для м’ясноі промисловості
  16. Технологічний семінар
  17. Технологія зберігання консервування та переробки молока
  18. Технологія зберігання консервування та переробки м’яса
  19. Технологія продукціі підприємств ресторанного господарства
  20. Технохімічний контроль
  21. Технохімічний контроль
  22. Управління якістю продукціі ресторанного господарства
  23. Вища математика 3к.1с
  24. Вступ до фаху 4к.2с.
  25. Загальні технології харчових виробництв
  26. Загальна технологія харчових виробництв 4к.2с.
  27. Мікробіологія молока і молочних продуктів 3к.1с
  28. Математичні моделі в розрахунках на еом
  29. Методи контролю харчових виробництв
  30. Основи фізіології та гігієни харчування 3к.1с
  31. Отримання доброякісного молока 3к.1с
  32. Прикладна механіка
  33. Прикладна механіка 4к.2с.
  34. Теоретичні основи технології харчових виробництв
  35. Технологія зберігання, консервування та переробки м’яса
  36. Фізика
  37. Харчові та дієтичні добавки
  38. Фізичне виховання 3к.1с

На русском

  1. Методы контроля пищевых производств
  2. Общая технология пищевых производств
  3. Теоретические основы технологий пищевых производств
  4. Технология хранения, консервирования и переработки мяса
LiveInternet

Интернет реклама УБС