Ключові аспекти аграрноі політики в украіні

ТЕМА 3. Ключові аспекти аграрної політики в Україні (2 години)

3.1. Реформування відносин власності на селі

3.2. Особливості створення та функціонування підприємницьких структур аграрного сектору

1. Конспект лекцій

3.1. Реформування відносин власності на селі

Перехід аграрного сектору України до ринкових форм господарювання неможливий без глибоких реформ системи економічної діяльності агропромислового комплексу. Мета нинішнього реформування недержавних сільськогосподарських підприємств полягає у створенні формувань на основі приватної власності.

Реформування відносин власності на селі передбачало зміну відносин власності на землю та майно. Реформування відносин власності на землю проводилось у три етапи. Перший етап був пов’язаний з роздержавленням земель і передачею їх у власність колективним сільськогосподарським підприємствам. Другий етап реформування аграрного сектору базувався на створенні основ приватної власності на землю через паювання роздержавлених земель сільськогосподарських підприємств. Як наслідок цього члени сільськогосподарських підприємств отримали сертифікати на право на земельну частку (пай). Третій етап був пов’язаний з реформуванням і реструктуризацією сільськогосподарських підприємств у нові структури ринкового типу з впровадженням у них приватно-орендних відносин щодо використання земельних паїв. На базі існуючих сільськогосподарських підприємств створюються акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю та приватно-орендні підприємства.

Реструктуризація сільськогосподарських підприємств — це здійснення організаційно-економічних, правових або технічних заходів, спрямованих на зміну структури сільськогосподарського підприємства, його управління, форм власності, організаційно-правової форми, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшення обсягів конкурентноспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва, вдосконалення управління тощо.

Завдання реструктуризації:

— зміна суб’єкта власності, розпаювання майна та створення нових форм господарювання на селі

— впровадження ресурсозберігаючих технологій

— удосконалення механізму менеджменту та маркетингу

— запровадження ринкових механізмів та створення інфраструктури аграрного бізнесу

Виділяють наступні види реструктуризації: приватизаційна, виробнича, внутрішня організаційна, управлінська.

3.2. Особливості створення та функціонування підприємницьких структур аграрного сектору

Підприємство — це самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому законодавством.

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

— приватне підприємство;

— комунальне підприємство;

— державне підприємство;

— підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності).

В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.

Класифікація підприємств:

Форма власності: приватні, муніципальні, державні.

Форма організації:Одноосібне володіння, партнерство (товариство), корпорація.

Масштаби виробництва: індивідуальні, серійні, масові.

Рівень спеціалізації: спеціалізовані, універсальні.

Розмір: малі, середні, великі.

Сфера діяльності: виробничі, комерційні, фінансові.

До приватних підприємств відносять у АПК відноситься фермерське господарство.

Фермерське господарство в системі ринкової економіки народногосподарського комплексу є рівноправною формою ведення господарства поряд із державними, орендними, та іншими підприємствами і організаціями, господарськими товариствами.

Фермерське господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Членами ФГ можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об’єдналися для роботи в цьому господарстві.

Право на створення ФГ має кожний дієздатний громадянин України, який досягнув 18-річного віку, виявив таке бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, та пройшов конкурсний відбір.

Головою ФГ є засновник або особа, яка є його правонаступником.

ФГ діє в умовах самоокупності. Всі витрати покриваються за рахунок власних доходів.

Прикладом колективного підприємства в АПК є сільськогосподарський кооператив.

Сільськогосподарський кооператив представляє собою форму організації виробництва у вигляді добровільного об’єднання сільськогосподарських виробників для досягнення загальної господарської мети, діючого під контролем його членів на безприбутковій основі.

Види сільськогосподарських кооперативів: Заготівельно-збутові, постачальницькі, сервісні.

До господарських товариств належать: акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство.

 Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. 
 Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. 
 Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом. 

2. Термінологічний словник

Реструктуризація – це здійснення організаційно-економічних, правових або технічних заходів, спрямованих на зміну структури сільськогосподарського підприємства, його управління, форм власності, організаційно-правової форми, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшення обсягів конкурентноспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва, вдосконалення управління тощо.

Підприємство — самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому законодавством.

Фермерське господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Сільськогосподарський кооператив представляє собою форму організації виробництва у вигляді добровільного об’єднання сільськогосподарських виробників для досягнення загальної господарської мети, діючого під контролем його членів на безприбутковій основі.

 Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій. 
 Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів. 
 Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників. 
 Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. 
 Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники). 

3. Рекомендована література

1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV.

2. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.91.

3. Про невідкладні заходи реформування аграрного сектору економіки: Указ Президента України

4. Основи підприємницької діяльності та агробізнесу: Навч. посібник./Під редакцією професора І. М. Брюховецького.- Суми: «Козацький вал», 2001.- 474с.

5. Лобас М. Г., Македонський А. В., Бєляєв Д. Є., Грищенко О. В. Організація селянських (фермерських) господарств. — К.: 1998.- 228с.

6. Серова Е. В. Аграрная экономика: Учебник для студентов экономических вузов, факультетов и специальностей М.: ГУ ВІ1ІЗ, 1999.- 480с.

7. Рекомендації з паювання та виділення майна в натурі при реструктуризації колективних сільськогосподарських підприємств./ За редакцією академіка УААН П. Т. Саблука.- К.:1999.- 82с.

8. Реформування та розвиток підприємств агропромислового виробництва (посібник у питаннях і відповідях)/ За ред. П. Т. Саблука. — К.: ІАЕ, 1999.- 532с.

Tagged with: , , , , , , , , ,
Posted in Основи підприємницькоі діяльності та агробізнесу
Перелік предметів:
  1. Інформаційні технологіі в галузі
  2. Інформаційні технологіі в системах якості стандартизаціісертифікаціі
  3. Історія української культури
  4. Бухоблік у ресторанному господарстві
  5. Діловодство
  6. Мікропроцесорні системи управління технологічними процесами
  7. Науково-практичні основи технологіі молока і молочних продуктів
  8. Науково-практичні основи технологіі м’яса і м’ясних продуктів
  9. Організація обслуговування у підприємствах ресторанного господарства
  10. Основи наукових досліджень та технічноі творчості
  11. Основи охорони праці
  12. Основи підприємницькоі діяльності та агробізнесу
  13. Політологія
  14. Технологічне обладнання для молочноі промисловості
  15. Технологічне обладнання для м’ясноі промисловості
  16. Технологічний семінар
  17. Технологія зберігання консервування та переробки молока
  18. Технологія зберігання консервування та переробки м’яса
  19. Технологія продукціі підприємств ресторанного господарства
  20. Технохімічний контроль
  21. Технохімічний контроль
  22. Управління якістю продукціі ресторанного господарства
  23. Вища математика 3к.1с
  24. Вступ до фаху 4к.2с.
  25. Загальні технології харчових виробництв
  26. Загальна технологія харчових виробництв 4к.2с.
  27. Мікробіологія молока і молочних продуктів 3к.1с
  28. Математичні моделі в розрахунках на еом
  29. Методи контролю харчових виробництв
  30. Основи фізіології та гігієни харчування 3к.1с
  31. Отримання доброякісного молока 3к.1с
  32. Прикладна механіка
  33. Прикладна механіка 4к.2с.
  34. Теоретичні основи технології харчових виробництв
  35. Технологія зберігання, консервування та переробки м’яса
  36. Фізика
  37. Харчові та дієтичні добавки
  38. Фізичне виховання 3к.1с

На русском

  1. Методы контроля пищевых производств
  2. Общая технология пищевых производств
  3. Теоретические основы технологий пищевых производств
  4. Технология хранения, консервирования и переработки мяса
LiveInternet