Геополітичне становище та зовнішньополітична діяльність украіни — №2

Міжнародні відносини представляють собою специфічний вид суспільних відносин. Міжнародні відносини – це сукупність політичних, економічних, ідеологічних, правових, військових, культурних та інших зв’язків і взаємин між державами й системами держав, між: головними соціальними, економічними, політичними силами, організаціями й громадськими рухами, які діють на світовій арені.

Формування й розвиток міжнародних відносин відбувається під впливом ряду факторів:

· складної світової економічної й політичної ситуації;

· балансу воєнно-стратегічних сил;

· діяльності міжнародних організацій;

· впливу окремих держав на хід подій у світі;

· стану природного середовища та ін.

Пріоритетною особливістю міжнародних відносин є відсутність у них єдиного центрального ядра влади й управління. Вони будуються на принципах поліцентризму й поліієрархії. Тому в міжнародних відносинах велику роль відіграють стихійні процеси й суб’єктивні фактори.

Головну роль у міжнародних відносинах відіграють міждержавні відносини. Але до суб’єктів міжнародних відносин поряд з державою відносяться також міжурядові й неурядові організації, політичні партії й рухи, соціальні групи й окремі особистості.

Останніми десятиліттями позначилася об’єктивна тенденція розширення учасників міжнародних відносин. Усе більш важливими їхніми суб’єктами стають міжнародні організації. Вони розподіляються на міждержавні чи міжурядові й неурядові.

Міждержавні організації є стабільними об’єднаннями держав, заснованими на договорах, мають певну компетенцію й постійні органи.

Складність міждержавних відносин у політичній сфері, потреба регулювати міжнародне життя призвели до створення неурядових організацій. Вони мають складнішу структуру, ніж міждержавні. Такі організації можуть бути й суто неурядовими, а можуть мати змішаний характер, тобто включати й урядові структури, і громадські організації, і навіть індивідуальних членів.

Як суб’єкти міжнародних відносин міжнародні організації можуть вступати в міждержавні відносини від власного імені й у той же час від імені всіх держав, що входять до них. Число міжнародних організацій постійно зростає.

Міжнародні організації охоплюють різні аспекти міжнародних відносин. Вони створюються в економічних, політичних, культурних, національних галузях, мають певні особливості й специфіку.

Найбільш значну роль у системі міжнародних відносин відіграє Організація Об’єднаних Націй (ООН). Вона стала практично першим в історії механізмом широкої багатогранної взаємодії різних держав з метою підтримання миру й безпеки, сприяння економічному й соціальному прогресу всіх народів.

Створена в 1945 р. ООН перетворилася в невід’ємну частину міжнародної структури, її членами є близько 200 держав і це свідчить про те, що вона практично досягла повної універсальності. Жодна велика подія у світі не залишається поза полем зору ООН.

Структура ООН складається із Секретаріату на чолі з Генеральним секретарем, якого обирають кожні 5 років, Ради Безпеки, що нараховує 15 країн, і Генеральної Асамблеї, до складу якої входять всі країни — члени організації.

У рамках ООН об’єдналися організації, які органічно ввійшли до системи міжнародних відносин і як структури ООН, і як самостійні організації. До них відносяться:

• ВООЗ (Всесвітня Організація Охорони здоров’я);

• МАП (Міжнародна Асоціація Праці);

• МВФ (Міжнародний Валютний Фонд);

• ЮНЕСКО (Організація, що займається питаннями культури й науки);

• МАГАТЕ (Міжнародне агентство з атомної енергії);

• ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі й розвитку);

• Міжнародний суд.

Міжнародні урядові організації мають більше важелів впливу на міжнародну політику й окремі держави, ніж громадські організації, які діють, як правило, через формування міжнародної суспільної думки.

Міжнародні відносини виступають тим простором, на якому зіштовхуються й взаємодіють на різному рівні: глобальні, міжрегіональні, регіональні й двосторонні різні сили (державні, економічні, політичні, суспільні, інтелектуальні та ін.).

На глобальному рівні вирішуються проблеми, які стосуються всього людства. А одним із основних механізмів, за допомогою якого вирішуються такі проблеми, є діяльність ООН.

Міжрегіональний рівень — це міжнародні відносини між представниками різних регіонів, що Мають спільні інтереси. Механізмом їхньої реалізації є різні міжнародні організації Для підтримання миру й солідарності: Всесвітня Рада Миру (ВСМ), Пагоушський рух; релігійні організації: Всесвітня Рада Церков (ВРЦ), Християнська Мирна Конференція (ХМК); професійні організації: Міжнародна Організація Журналістів (МОЖ), Міжнародна Організація Кримінальної Поліції (ІНТЕРПОЛ); демографічні організації: Міжнародна Демократична Федерація Жінок (МДФЖ), Всесвітня Асоціація Молоді (ВАМ) та ін.

Регіональний рівень — це відносини в рамках одного регіону — Європа, Близький Схід, Тихоокеанська зона й т. п. Суб’єктами таких відносин поряд з державами виступають і регіональні організації, такі, як Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), Європейське Співтовариство (ЄС), Ліга арабських держав (ЛАД) і т. д.

Двосторонній (локальний) рівень — це взаємини між двома державами, наприклад: Україна — Німеччина, Україна — Індія й т. п.

Основними формами міжнародних відносин виступають співробітництво, суперництво й конфлікт.

Співробітництво реалізується за допомогою участі в діяльності різних міжнародних організаційних структур, укладенні двосторонніх і багатосторонніх договорів про дружбу й співробітництво. Найбільш перспективне співробітництво, яке адекватно відповідає геостратегічним інтересам суб’єктів міжнародних відносин, називається стратегічним партнерством.

Стратегічне партнерство допускає масштабні й взаємовигідні способи взаємодії у будь-яких сферах громадського життя. Одночасно необхідною умовою стратегічного партнерства є спільність поглядів і підходів до ключових проблем міжнародної політики, глобального й регіонального розвитку.

Суперництво має мирний Характер боротьби між державами за вигідну реалізацію свого національного інтересу, починаючи від розширення своїх капіталів і технологій до розміщення військових баз. Суперництво властиве як країнам, що перебувають у відносинах стратегічного партнерства, так й у відносинах конфронтації.

Конфлікти на міжнародному рівні виникають тоді, коли не вдається врегулювати несумісні інтереси двох або декількох держав. Вони знаходять висвітлення в денонсації договорів, розриві дипломатичних відносин, економічній блокаді, провокуванні внутрішньої дестабілізації шляхом інформаційних диверсій, терористичних актів, військових переворотів і т. п.

Міжнародні відносини ґрунтуються на двох принципах: сили й права.

Принцип сили означає, що держава або група держав здатні нав’язувати іншим державам свої інтереси, розширювати свій вплив, використовуючи при цьому переваги у військовій силі, дипломатії, економічній могутності, технологічному або інтелектуальному розвитку. Цей принцип незалежно від зміни співвідношення в його структурі тих або інших елементів залишається найбільш важливим фактором геополітики. На сучасному етапі світового розвитку провідною є та держава, сила якої, власне кажучи, виміряється економічним, технологічним, інформаційним й інтелектуальним потенціалом.

Принцип права полягає в тому, що національна держава в міжнародних відносинах повинна опиратися не тільки на свою силу, але й дотримуватися норм міжнародного порядку.

Стабільний міжнародний порядок допускає оптимальне поєднання принципу права й принципу сили, або балансу сил. Баланс сил забезпечується здатністю держави або групи держав протистояти своїм супротивникам, їхнім агресивним намірам.

Сучасний етап міжнародних відносин характеризується стрімкістю змін, новими формами розподілу влади. Зруйнувалася стара система міжнародних відносин, що одержала назву біполярної — двополюсної. У XX ст. цю систему персоніфікували СРСР і США — дві наддержави, у руках яких після 1945 р. з’явилася ядерна зброя. Конфронтуючі системи вступили в період «холодної війни» і стримували розвиток одна одної шляхом нарощування своєї військової могутності. Увесь світ був поділений на сфери «життєвих інтересів» двох наддержав.

У 1991 році період «холодної війни» був завершений, а з ним відійшла у минуле й двохполюсна модель міжнародних відносин. Іде процес будівництва нової системи міжнародних відносин. При цьому з’являються як нові тенденції в їхньому розвитку, так і більш рельєфно проступають ті які діяли раніше

До основних тенденцій у розвитку сучасних міжнародних відносин варто віднести:

1. Розосередження влади. Іде процес становлення мультиполярного (багатополюсного) миру. Сьогодні все більшу роль у міжнародному житті здобувають нові центри. Відбуваються інтеграційні процеси в Європі. У Південно-Східній Азії виникли нові постіндустріальні держави — так названі «Азіатські тигри».

Tagged with: , , , , ,
Posted in Політологія

Перелік предметів:
  1. Інформаційні технологіі в галузі
  2. Інформаційні технологіі в системах якості стандартизаціісертифікаціі
  3. Історія української культури
  4. Бухоблік у ресторанному господарстві
  5. Діловодство
  6. Мікропроцесорні системи управління технологічними процесами
  7. Науково-практичні основи технологіі молока і молочних продуктів
  8. Науково-практичні основи технологіі м’яса і м’ясних продуктів
  9. Організація обслуговування у підприємствах ресторанного господарства
  10. Основи наукових досліджень та технічноі творчості
  11. Основи охорони праці
  12. Основи підприємницькоі діяльності та агробізнесу
  13. Політологія
  14. Технологічне обладнання для молочноі промисловості
  15. Технологічне обладнання для м’ясноі промисловості
  16. Технологічний семінар
  17. Технологія зберігання консервування та переробки молока
  18. Технологія зберігання консервування та переробки м’яса
  19. Технологія продукціі підприємств ресторанного господарства
  20. Технохімічний контроль
  21. Технохімічний контроль
  22. Управління якістю продукціі ресторанного господарства
  23. Вища математика 3к.1с
  24. Вступ до фаху 4к.2с.
  25. Загальні технології харчових виробництв
  26. Загальна технологія харчових виробництв 4к.2с.
  27. Мікробіологія молока і молочних продуктів 3к.1с
  28. Математичні моделі в розрахунках на еом
  29. Методи контролю харчових виробництв
  30. Основи фізіології та гігієни харчування 3к.1с
  31. Отримання доброякісного молока 3к.1с
  32. Прикладна механіка
  33. Прикладна механіка 4к.2с.
  34. Теоретичні основи технології харчових виробництв
  35. Технологія зберігання, консервування та переробки м’яса
  36. Фізика
  37. Харчові та дієтичні добавки
  38. Фізичне виховання 3к.1с

На русском

  1. Методы контроля пищевых производств
  2. Общая технология пищевых производств
  3. Теоретические основы технологий пищевых производств
  4. Технология хранения, консервирования и переработки мяса
LiveInternet

Интернет реклама УБС