Формування структур підприємництва і агробізнесу — №1

Тема 1. Формування структур підприємництва і агробізнесу ( 2 години)

1.1. Організаційно-правові форми підприємництва та їх характеристика

1.2. Види (типи) підприємницької діяльності

1.3. Виробнича та посередницька підприємницька діяльність

1.4. Біржове підприємництво

1.5. Підприємництво у фінансовій сфері

1. Конспект лекції

1.1. Організаційно-правові форми підприємництва та їх характеристика.

Загально відомі три основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності: одноосібне володіння; партнерства (товариства); корпорації.

Перевагами одноосібного володіння, як організаційно-правової форми підприємницької діяльності, є:

1. Повні самостійність, свобода і оперативність;

2. Відносна простота заснування та ліквідації фірми;

3. Максимум спонукальних мотивів діяльності;

4. Конфіденційність діяльності.

Недоліками одноосібного володіння, як організаційно-правової форми підприємництва є:

1. Повна відповідальність підприємця;

2. Обмежені фінансові можливості;

3. Відсутність спеціалізованого менеджменту;

4. Невизначеність термінів функціонування.

Перевагами партнерства, як організаційно-правової форми підприємництва є:

1. Широкі фінансові можливості;

2. Спеціалізація в менеджменті;

3. Велика свобода та оперативність дій;

4. Відсутність спеціальних податків.

Недоліками партнерства, як організаційно-правової форми підприємництва є:

1. Необмежена відповідальність;

2. Труднощі з розподілом прибутку;

3. Несумісність інтересів партнерів;

4. Труднощі з ліквідацією.

Перевагами корпорації, як організаційно-правової форми підприємництва, є:

1. Великі фінансові можливості;

2. Обмежена відповідальність;

3. Переваги великих розмірів підприємства;

4. Тривалий період функціонування.

2. Недоліками корпорації, як організаційно-правової форми підприємництва, є:

1. Подвійне оподаткування;

2. Розбіжності між функціями власності й контролю;

3. Потенціальні можливості для зловживань;

4. Труднощі з ліквідацією.

1.2. Види (типи) підприємницької діяльності.

Підприємницьку діяльність можна поділити на три основні її види: виробниче підприємництво, комерційне підприємництво, фінансово-кредитне підприємництво.

Виробниче підприємництво – підприємництво, що спрямоване на здійсненням безпосередніх виробничих функцій, тобто виробництво товарів або надання послуг.

Підприємництво у сфері виробництва товарів (послуг) насамперед має орієнтуватися на продукування і поставку на ринок традиційних або інноваційних видів товарів (послуг).

Посередницьке підприємництво – це підприємництво, що спрямоване на надання послуг пов’язаних з просуванням товару на ринок та його передачі від виробника до споживача.

В теорії посередницької підприємницької діяльності виділяють наступні форми: агентування, торгово-комерційна діяльність, аукціонна торгівля та біржове підприємництво.

Суб’єктами агентування є агенти, брокери, комісіонери, консигнанти.

Суб’єктами торгово-комерційної діяльності є: оптово-роздрібні фірми, торгові доми, дистриб’ютори, дилери, комівояжери..

Фінансове підприємництво – це діяльність, при якому об’єктом купівлі-продажу є специфічний товар – гроші, іноземна валюта, цінні папери.

Суб’єктами фінансового підприємництва є Національний банк України, комерційні банки, інвестиційні компанії, інвестиційні фонди, кредитні спілки тощо.

1.3. Виробнича та посередницька підприємницька діяльність

Підприємництво може здійснюватись у трьох основних видах:

Перший — здійснення виробництва товару, послуг, продукту;

Другий — виконання посередницької функції (переміщення товару від виробника до споживача, торгівля тощо);

Третій — підприємництво у фінансовій сфері.

Виробнича підприємницька діяльність є провідною, визначальною. Класична схема підприємницької діяльності відображає об’єктивно наявне протиріччя між суб’єктами економічних відносин: підприємець-споживач. Зазначене протиріччя не є антагоністичним. У такому своєрідному протистоянні активна роль зберігається за підприємцем.

Інтерес споживача спричинений рішенням підприємця виробляти нові (нетрадиційні) для ринку товари.

Виявлений інтерес споживача — результат вивчення очевидних, але незадоволених потреб споживача, які можна задовольнити, збільшуючи виробництво.

Важливо відмітити, що підприємництво у сфері виробництва може і мусить орієнтуватися на продукування і просування на ринок традиційних і нових товарів. Цього можна домогтися за умови постійно здійснюваної інноваційної діяльності на фірмі.

Практика господарювання дає багато прикладів того, що виробнича підприємницька діяльність може мати основний або допоміжний характер. Основні — це ті, види підприємницької діяльності, результатом яких є виробництво готової до кінцевого споживання продукції. Допоміжні види — це ті, результатом яких є розробка і передача товаровиробником нової техніки, технології, інших інновацій, застосування яких у виробництві впливає на підвищення якісних і кількісних характеристик продукції.

Посередницька підприємницька діяльність.

Загальновідомо, що на ринку мають бути присутні або самі виробник і споживач, або їхні представники. Осіб, що представляють інтереси виробників або споживачів, а самі не є такими, прийнято називати посередниками. Підприємницька діяльність у сфері посередництва має на меті інтегрувати економічні інтереси виробників і споживачів.

На погляд виробника посередництво підвищує ефективність його діяльності, оскільки дозволяє зосереджувати свою активність лише на виробництві, передаючи просування свого товару на ринок посереднику. Завдяки цьому скорочується строк оборотності капіталу і підвищується прибутковість виробництва.

Поширеною формою посередництва є агентування, тобто практика господарювання, за якої агент е посередником від імені і на користь відповідно виробника або споживача. Особу, від імені і на користь якої діє агент, називають принципалом. Принципалом може бути як власник товару, що доручає агенту продати його, так і споживач, котрий делегує агенту право купити йому потрібний товар. Розрізняють кілька типів агентів:

— агенти виробників;

— повноважні агенти зі збуту продукції;

— агенти по закупці товарів.

Агенти виробників — представляють інтереси кількох виробників товарів, що доповнюють один одного.

Повноважні агенти зі збуту отримують право на збут усієї продукції і є ніби відділом збуту, але не входять до організаційної структури виробника, взаємодіючи з ним на договірних умовах.

Агенти по закупках займаються підбором потрібного асортименту продукції.

Правовою основою здійснення подібних відносин є агентська угода (договір), укладена між принципалом і агентом.

Основною ланкою-посередником у торгово-комерційній сфері є оптово-роздрібні фірми, котрі безпосередньо реалізують продукцію.

У формуванні каналів збуту готових виробів певну роль відіграють дистриб’ютори-посередники, що спеціалізуються на придбанні товарів безпосередньо у виробників та їх реалізації своїм постійним клієнтам.

До поширених форм посередницьких операцій належить дилерство. Дилери — це юридичні або фізичні особи, які здійснюють перепродаж товарів від свого імені і за власний рахунок. Дилерський прибуток формується у вигляді різниці між ціною придбання та ціною продажу товару самим дилером.

Комівояжери — це підприємці-посередники, які не тільки продають, а й доставляють товари покупцям, тобто здійснюють продаж з доставкою.

До посередництва як виду підприємницької діяльності відносять аукціонну форму торгівлі.

Аукціон — це прилюдний торг, форма змагання покупців за право придбання товару. На аукціоні товари мають стартову ціну. Стартова ціна — це початкова ціна, а лот — неподільна партія товару, що виставляється на аукціон.

1.4. Біржове підприємництво

Особливим видом підприємницької діяльності є біржове підприємництво, суб’єктом котрого виступають біржі. Біржа є особливою організаційною формою оптової торгівлі.

За профілем діяльності біржі поділяються:

— товарні біржі — спеціалізовані центри з торгівлі масовими товарами;

— фондові біржі — спеціалізовані центри з купівлі-продажу цінних паперів;

— валютні біржі — спеціалізовані центри з купівлі-продажу золота і валюти;

— біржі праці — організаційні утворення для обліку потреб і пропонування робочої сили, сприяння працевлаштуванню з організацією перенавчання.

Проведенням усіх операцій на біржі займаються біржові брокери. За виконані операції брокер отримує брокерську винагороду.

У процесі біржового підприємництва виконуються і деякі специфічні операції. Найважливішими з них є форвардні та ф’ючерсні контракти і опціони.

Форвардний контракт — передбачає зобов’язання продавця перед покупцем здійснити постачання певної кількості товару певної якості в зазначений час.

Ф’ючерсний контракт — це контракт на поставку обумовленої кількості певного товару за фіксованою ціною протягом зазначеного в договорі терміну.

Опціон — це договірне зобов’язання купити або продати товар за заздалегідь визначеною ціною в межах узгодженого періоду. За такої операції ризик є обмеженим порівняно з ф’ючерсним контрактом. В обмін на таке право покупець опціону виплачує продавцю певну суму премії. Ризик покупця обмежується розміром премії, а ризик продавця зменшується на величину такої премії. Опціони здійснюються стосовно конкретних товарів, цінних паперів, ф’ючерсних контрактів.

1.5. Підприємництво у фінансовій сфері

Підприємництво у фінансовій сфері, з одного боку, належить до посередницької діяльності, а з іншого — до надання безпосередніх послуг. Підприємництво у фінансовій сфері може здійснюватись банкірами або фінансистами шляхом створення й організації діяльності банків або інвестиційних компаній (фондів).

Tagged with: , , , , ,
Posted in Основи підприємницькоі діяльності та агробізнесу
Перелік предметів:
  1. Інформаційні технологіі в галузі
  2. Інформаційні технологіі в системах якості стандартизаціісертифікаціі
  3. Історія української культури
  4. Бухоблік у ресторанному господарстві
  5. Діловодство
  6. Мікропроцесорні системи управління технологічними процесами
  7. Науково-практичні основи технологіі молока і молочних продуктів
  8. Науково-практичні основи технологіі м’яса і м’ясних продуктів
  9. Організація обслуговування у підприємствах ресторанного господарства
  10. Основи наукових досліджень та технічноі творчості
  11. Основи охорони праці
  12. Основи підприємницькоі діяльності та агробізнесу
  13. Політологія
  14. Технологічне обладнання для молочноі промисловості
  15. Технологічне обладнання для м’ясноі промисловості
  16. Технологічний семінар
  17. Технологія зберігання консервування та переробки молока
  18. Технологія зберігання консервування та переробки м’яса
  19. Технологія продукціі підприємств ресторанного господарства
  20. Технохімічний контроль
  21. Технохімічний контроль
  22. Управління якістю продукціі ресторанного господарства
  23. Вища математика 3к.1с
  24. Вступ до фаху 4к.2с.
  25. Загальні технології харчових виробництв
  26. Загальна технологія харчових виробництв 4к.2с.
  27. Мікробіологія молока і молочних продуктів 3к.1с
  28. Математичні моделі в розрахунках на еом
  29. Методи контролю харчових виробництв
  30. Основи фізіології та гігієни харчування 3к.1с
  31. Отримання доброякісного молока 3к.1с
  32. Прикладна механіка
  33. Прикладна механіка 4к.2с.
  34. Теоретичні основи технології харчових виробництв
  35. Технологія зберігання, консервування та переробки м’яса
  36. Фізика
  37. Харчові та дієтичні добавки
  38. Фізичне виховання 3к.1с

На русском

  1. Методы контроля пищевых производств
  2. Общая технология пищевых производств
  3. Теоретические основы технологий пищевых производств
  4. Технология хранения, консервирования и переработки мяса
LiveInternet