Формування структур підприємництва і агробізнесу 1 — №1

Тема 1. Формування структур підприємництва і агробізнесу ( 4 години)

1.1. Загальна характеристика ринкової економіки

1.2. Моделі ринкової економіки

1.3. Елементи організації ринкової діяльності

1.4. Сутність принципи і зміст підприємництва

1. Конспект лекції

1.1. Загальна характеристика ринкової економіки

Ринок — це ємна, багатогранна економічна категорія. По-перше, ринок — це не тільки місце та процес купівлі-продажу, або обміну товару на гроші чи товару на товар, а це і система відносин між продавцем та споживачем. По-друге, корисність праці виробника товару дізнає признання лише тоді, коли хтось придбав цей товар і заплатив за нього гроші. Ринок не може існувати без товарів. Не усякі результати праці можуть стати товаром. Купувати можна все, що пропонується для продажу, в той же час продати – це значно складніше питання. Дана проблема пов’язана з властивостями товару — споживчою вартістю, міновою вартістю та вартістю.

Споживча вартість — це властивість речі (продукту, послуги) задовольняти яку-небудь людську потребу. Наприклад, хліб, м’ясо та ін. продукти харчування задовольняють нашу потребу в їжі; шапки, сорочки — потребу в одязі.

Присутність споживчої вартості ще не робить річ товаром.

Другою властивістю товару є його мінова вартість, тобто здатність товару у визначених кількісних співвідношеннях обмінюватися на інші товари. Основою мінової вартості є праця, яка витрачена на їх виробництво та реалізацію. Таку працю називають вартістю. Товари, що мають одну вартість, обмінюються один на один і тому, що вони рівноцінні, еквівалентні.

Вартість тісно пов’язана з міновою вартістю, але не є ототожненою категорією, бо вартість — це внутрішня властивість товару, а мінова вартість — це зовнішня проява вартості шляхом обміну одного товару на інший.

Роль еквіваленту у товарній економіці виконують гроші — особливий товар, в якому виражається вартість усіх інших товарів.

В натуральному вигляді гроші складаються із 2-х основних елементів:

— готівка — монети та паперові гроші,

— гроші безготівкового обігу — це гроші, які зафіксовані в фінансово-кредитних установах у вигляді платіжних доручень і вимог, чекових внесків, кредитних карток.

Ринкова економіка — це тип господарства, головним результатом рушійною силою розвитку якого є ринок. Ринкова економіка характеризується повною самостійністю і незалежністю суб’єктів господарювання, вільним ціноутворенням, відсутністю дефіциту на товарному ринку та конкуренцією виробників, державним впливом на ринок переважно економічними методами, підтриманням умов для нормальної конкуренції виробників.

Основними складовими частинами механізму ринку виступають попит, пропозиція і ціна. Попит базується на потребах, які супроводжують людину від народження до смерті. Для задоволення потреб людина вступає в «ділові відносини» з іншими людьми. Людина мусить щось виробляти, щоб обміняти на об’єкт нової потреби. Ринок, задовольняючи одні потреби, народжує інші.

Для задоволення наших потреб необхідні товари та послуги. Які із своїх потреб людина може задовольнити — це визначається наявними коштами і ціною товарів, тобто купівельною спроможністю. Коли купівельна спроможність дає змогу задовольнити потреби і ці потреби 1 і починають діяти на ринку — з’являється попит.

Попит — це кількість продукту, який споживачі готові і можуть купувати за певною ціною і на протязі певного часу. Попит — це завжди грошовий вираз розміру потреб. Властивістю попиту є те, що при зниженні ціни попит зростає і, навпаки, підвищення ціни знижує попит. Зворотний зв’язок між ціною та розміром попиту називають законом попиту. Попит характеризується так званою еластичністю — показником ступеню чутливості (реакції) споживачів до зміни ціни товару. Еластичність попиту вимірюється за допомогою так званого коефіцієнту еластичності.

% зміни обсягу продаж

Коефіцієнт еластичності = —————————————

% зміни ціни

Знання ступеню еластичності попиту на товар має велике практичне значення. Продавці товару з високою еластичністю попиту можуть знизити ціну з метою різкого підвищення обсягу продаж і отримати більшу суму прибутку порівняно з незмінною ціною.

Крім ціни, до факторів, що впливають на рівень попиту належать:

— рівень доходів у суспільстві;

— суб’єктивні смаки покупців, мода;

— ціни на сполучені товари. Наприклад, магнітофон і аудіокасети.

Іншою діючою особою на ринку є товаровиробник. Він вирішує які саме товари виробляти, скільки виробляти і кому продавати.

Пропозиція — це кількість товарів, яку продавці готові виробляти і пропонувати для продажу на ринку за конкретними цінами на протязі певного часу. Виробник прагне продати свій товар за більш високими цінами.

В ринковій економіці між попитом і пропозицією встановлюється певна рівновага.

Ціноутворення на ринку виступає як автоматичний регулятор економічних відносин. За допомогою ціни ринок інформує виробника про необхідність внесення коректив у напрямках діяльності.

Ціноутворення має і природні «межі». Зростання ціни не може перевищувати купівельної спроможності населення — це верхня межа ринкової ціни. Нижньою точкою падіння ціни є собівартість виробництва продукції.

Ціна — це грошова форма вартості товару. Основою вартості є праця, а розмір вартості визначається суспільно-необхідними затратами праці.

Крім витрат виробництва, на рівень ціни впливають такі чинники:

— співвідношення попиту і пропозиції;

— циклічні коливання економіки;

— ступінь монополізації ринку;

— інфляційні процеси;

— державне регулювання цін;

— державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

— валютні курси.

Всі ці фактори діють одночасно. В залежності від положення товару на шляху від виробника до споживача розрізняють ціну виробництва, оптову ціну, роздрібну ціну.

Ціна виробництва складається з витрат на виробництво товару і середнього прибутку.

Оптові та роздрібні ціпи мають більш високий рівень тому, що крім витрат на виробництво і середнього прибутку, вони включають витрати і прибуток відповідних торговельних підприємств.

Для товарів споживчого призначення витрати в збутових ланках складають до 60 — 70% ціни виробників, а по окремих товарах навіть 100%. По мірі зростання кількості посередницьких ланок підвищується питома вага цінових надбавок.

Таким чином, ринкова ціна тісно пов’язана з собівартістю та прибутком.

Собівартість — це виражені у грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції. Метою будь-якого виробника чи продавця є одержання прибутку.

Прибуток — це доход підприємства, одержаний від реалізації продукції. Це різниця між оптовою ціною та собівартістю. Його величина залежить від собівартості і рівня цін. Узагальнюючим показником ефективності є рівень рентабельності. Норма прибутку — це відношення прибутку до середньорічної вартості його основних виробничих фондів та обігових коштів.

Таким чином, будь-яка ринкова діяльність особи чи підприємства, метою якої є отримання прибутку, являє собою бізнес, або підприємницьку діяльність.

1.2. Моделі ринкової економіки.

Ринкова економіка являє собою дієвий засіб підвищення ефективності виробництва. Основним її мотиваційним рушієм є особистий інтерес та зацікавленість у найкращих кінцевих результатах системи в цілому і кожного її учасника зокрема.

Ринкова економіка відбудеться при умові підтримки державною політикою країни, характером державного протекціонізму. Останнє формує відповідні економічні моделі ринкової економіки. У зв’язку з цим розрізняють виробничу, монетарисько-посередницьку та соціально-орієнтовану моделі ринкової економіки.

Виробнича модель ринкової економіки — передбачає спрямування дії ринкових механізмів на розвиток вітчизняного виробництва. Вона ставить у центр вітчизняного виробника. Маркетингова служба, банківсько-кредитна та фінансова системи країн виконують функції сприяння діяльності вітчизняного товаровиробника, забезпечуючи нормальні параметри своєї прибутковості (5-7%) від наданого кредиту. Така економічна модель прийнята в розвинутих країнах Заходу та в США. Вона забезпечує щорічне зростання валового внутрішнього продукту та добробуту народу, є фундаментом створення в країнах середнього класу.

Монетарисько-посередницька модель ринкової економіки (або модель «шокової терапії») — поширена переважно в країнах, які утворились після розпаду соціалістичної системи, її основним рушієм є одержання «швидких грошей». Банківсько-кредитна система побудована так, що Національний банк є кредитором комерційних. Річні кредитні ставки Нацбанку дуже високі. Комерційні банки, прагнучи одержати прибуток, нарощують розміри річної кредитної ставки на 15-20%.

Між комерційними банками відсутнє конкурентне середовище, перестають діяти ринкові механізми. При цьому накопичуються великі фінансові ресурси у комерційних банках, банківський кредит перестає бути рушієм виробництва та ефективним інструментом «відкачування» фінансових ресурсів.

В таких умовах виробництво занепадає, розвиваються інфляційні процеси. За таких умов єдиним шляхом підтримання національної валюти на певному рівні є одержання кредиту в світових фінансових структурах. Дана економічна модель тупикова, оскільки суспільство не може безмежно існувати на позичках. Ця модель є основною причиною зубожіння основної маси населення, поглиблення економічної поляризації та криміналізації суспільства, назрівання революційної ситуації.

В умовах економічного занепаду посилюється податковий тиск на товаровиробника і на суспільство в цілому, адже державі необхідно утримувати армію, міліцію та інші державні структури. Монетарисько-посередницька модель — добре підґрунтя функціонування структур номенклатурно-кримінального характеру. Накопичені фінансові засоби вимагають матеріалізації, основним спрямуванням якої є створені суспільством виробничі об’єкти, земля тощо. Отже, монетарисько-посередницька економічна модель є тимчасовою і має бути замінена.

Соціально-орієнтована модель ринкової економіки — використовує ринкові механізми для вирішення соціальних потреб суспільства, ставлячи у центр людину та її потреби. Найвпливовіші на виробничу сферу системи (ціноутворення, банківська та фінансово-кредитна) покликані стимулювати вітчизняне виробництво. При цьому основною мотиваційною силою є конкуренція в усіх сферах — виробничій, фінансово-кредитній та банківській, а система ціноутворення регулюється попитом та пропозицією на ринках збуту товару та перебуває під патронатом держави. Національні банки країн із соціально-орієнтованою ринковою економікою не кредитують комерційних банків, що запобігає запровадженню монопольно-високих кредитних ставок. Вони коливаються в межах 5-6% річних і є важливим фактором сприяння вітчизняного виробництва. Податкова система прогресивно зростаюча. Вона не призводить до глибокої поляризації суспільства за доходами, а є добрим підґрунтям формування середнього класу. Найважливіші природні ресурси в країнах з соціально-орієнтованою ринковою економікою (земля, надра, водні ресурси) є або державною, або муніципальною власністю (Швеція, Ізраїль).

Стимулювання завдяки ринковим механізмам вітчизняного товаровиробника сприяє швидкому зростанню валового внутрішнього продукту і національного доходу, а прогресивно-зростаюча податкова система стає потужним джерелом наповнення бюджету.

Соціально-орієнтована модель стимулює розвиток підприємництва, бізнесових структур виробничого характеру, сприяє формуванню середнього класу.

Отже, ринкова економіка за своїм економічним змістом є потужним носієм мотиваційних важелів прискорення розвитку науково-технічного прогресу і економіки будь-якої країни.

Tagged with: , , , , , , ,
Posted in Основи підприємницькоі діяльності та агробізнесу

Перелік предметів:
  1. Інформаційні технологіі в галузі
  2. Інформаційні технологіі в системах якості стандартизаціісертифікаціі
  3. Історія української культури
  4. Бухоблік у ресторанному господарстві
  5. Діловодство
  6. Мікропроцесорні системи управління технологічними процесами
  7. Науково-практичні основи технологіі молока і молочних продуктів
  8. Науково-практичні основи технологіі м’яса і м’ясних продуктів
  9. Організація обслуговування у підприємствах ресторанного господарства
  10. Основи наукових досліджень та технічноі творчості
  11. Основи охорони праці
  12. Основи підприємницькоі діяльності та агробізнесу
  13. Політологія
  14. Технологічне обладнання для молочноі промисловості
  15. Технологічне обладнання для м’ясноі промисловості
  16. Технологічний семінар
  17. Технологія зберігання консервування та переробки молока
  18. Технологія зберігання консервування та переробки м’яса
  19. Технологія продукціі підприємств ресторанного господарства
  20. Технохімічний контроль
  21. Технохімічний контроль
  22. Управління якістю продукціі ресторанного господарства
  23. Вища математика 3к.1с
  24. Вступ до фаху 4к.2с.
  25. Загальні технології харчових виробництв
  26. Загальна технологія харчових виробництв 4к.2с.
  27. Мікробіологія молока і молочних продуктів 3к.1с
  28. Математичні моделі в розрахунках на еом
  29. Методи контролю харчових виробництв
  30. Основи фізіології та гігієни харчування 3к.1с
  31. Отримання доброякісного молока 3к.1с
  32. Прикладна механіка
  33. Прикладна механіка 4к.2с.
  34. Теоретичні основи технології харчових виробництв
  35. Технологія зберігання, консервування та переробки м’яса
  36. Фізика
  37. Харчові та дієтичні добавки
  38. Фізичне виховання 3к.1с

На русском

  1. Методы контроля пищевых производств
  2. Общая технология пищевых производств
  3. Теоретические основы технологий пищевых производств
  4. Технология хранения, консервирования и переработки мяса
LiveInternet

Интернет реклама УБС