Форми, види, методи контролю

Форми, види, методи контролю.

Техніка безпеки в харчовій лабораторії. Основні функції ветеринарного контролю на м’ясо переробних підприємствах

Методичні вказівки щодо самостійного вивчення питання 1.

При вивченні питання задач і функцій заводської лабораторії зверніть увагу на правила техніки безпеки при роботі з обладнанням, реактивами, матеріалами.

Загальні відомості. При роботі в хімічній лабораторії особливу увагу потрібно приділяти техніці безпеки. В хімічних лабораторія зазвичай є плакати по техніці безпеки з якими потрібно обов’язково ознайомитися.

Різного роду пошкодження (травми) можуть траплятися при невмілому поводженні зі склом, реактивами, нагрівальними та електричними приладами. Зазвичай нещасні випадки відбуваються чи з недбалості працючого чи як наслідок недотримання елементарних правил техніки лабораторних робіт і незнання властивостей матеріалів, з якими доводиться працювати.

Багато робіт в хімічній лабораторії пов’язані з можливістю забруднення, а також псування одягу при потраплянні на неї кислот чи інших реактивів. Тому кожний працюючий в хімічній лабораторії повинен одягати халат.

Необхідно мати два рушника: один для рук, а другий — для посуду та приладів. Одним і тим же рушником не можна витирати руки і посуд, так як це в деяких випадках пов’язано з можливістю отруєння, особливо при роботі зі шкідливими чи отруйними речовинами.

Потрібно слідкувати за чистотою рук і мити їх кожного разу, коли на них потрапляє будь яка речовина. Часті випадки, коли отруєння відбувалося лише тому, що шкідливі речовини потрапляли під нігті, а звідти — у їжу.

Поводження зі склом. При роботі з хімічним скляним посудом і приладами необхідно дотримуватися деяких правил. Хімічний посуд — в більшості випадків тонкостінний і хрупкий, тому при необережному поводженні з ним його можна розбити і порізатися. Посуд і прилади потрібно тримати в руках обережно, не стискаючи сильно пальцями. Хімічний посуд і прилади не можна різко ставити на стіл, особливо якщо він покритий керамікою чи металічними листами. При митті посуду йоршами чи скляною палочкою потрібно бути обережним, так як ними легко пробити дно чи стінки посуду. Щоб цього не сталося, на оголений проволочний кінчик йорша треба натягти шматочок резинової трубки підходящого діаметру.

Скляні товстостінні апарати і прилади призначені для роботи при розрідженні (під вакуумом), необхідно спочатку перевірити, так як часто відбувається, що, наприклад, колба Бунзена не витримує робочого розрідження і роздавлюється тиском атмосфери. Тому кожну нову колбу Бунзена потрібно спочатку випробувати в роботі при розрідженні. Точно так же необхідно перевіряти вакуум-ексикатори і інші вакуум-прилади.

Відкорковування заївших скляних пробок іноді пов’язано з небезпекою порізу чи викиду речовин з посуду. Такі пробки, якщо їми закриті сосуди, що містять вогненебезпечні речовини, не можна підігрівати над полум’ям.

У випадку порізу склом необхідно спочатку оглянути рану і видалити з неї шмоточки скла, якщо вони є. А потім промити поранене місце, змастити йодом і зав’язати бинтом.

При розрізанні скляних трубок і палок руки треба захищати рушником.

Поводження з реактивами. Дуже велике значення має знання властивостей хімічних сполук, з якими працюючому в лабораторії доводиться працювати. Тому кожний працюючий повинен вивчити по довідникам речовини, що використовуються в лабораторії, звертаючи особливу увагу на вогненебезпечність, отруєність і можливість утворення вибухових сумішей з іншими речовинами.

При роботі з рідкими кислотами потрібно пам’ятати, що вони можуть б ути причиною тяжких, важкозагоюваних хімічних опіків. Особливо обережно потрібно бути при переливанні кислот з великих бутилей. Великі бутилі з кислотами і лугами потрібно зберігати в стояках, тоді переливання з них полугшується і досягається більша безпека. Великі бутилі з кислотами та іншими рідинами не можна зберігати без корзин. Кожна така бутиль повинна бути знаходитись в плетеній корзині. Ці бутилі не можна ставити прямо на підлогу, особливо кам’яну. На кожній бутилі обов’язково повинна бути етике тка з написом, що вказує на вміст бутилі. Замість етикетки до шийки бутилі чи до корзини іноді прив’язують фанерну дощечку, на якій написано, яка ріди на знаходиться в бутилі. Концентровані розчини кислот і лугів для

Постійного використання потрібно тримати в невеликих бутилях чи склянках ємністю 1-2 літра. Під такий посуд потрібно підкладати чи шматок скла, чи підставку з пластмаси, стійкої до кислот і лугів.

При розведенні кислот, особливо сірчаної і азотної, потрібно додавати кислоту до води, а не воду до кислоти. Якщо додавати воду до кислоти, відбувається скипання води і розбризгування кислоти.

При переливанні димлячих кислот, таких, як концентрована соляна чи димляча азотна, потрібно одягати протигаз чи респіратор, або обв’язувати рот і ніс рушником, змоченим розчином соди. Використання запобіжних окулярів при цьому обов’язкове, роботу краще проводити під тягою (в витяжній шафі).

У випадку якщо кислота прольється на підлогу, її зараз же потрібно засипати піском, зібрати його і винести з приміщення. Облите місце потрібно промити розчином соди. При попаданні концентрованих кислот на руки, обличчя чи на одяг, облите місце потрібно спочатку обмити великою кількістю води, а потім розбавленим розчином соди.

Особливо обережного поводження потребують отруйні речовини, як рідкі, так і тверді. Переливати чи пересипати їх потрібно під тягою, обов’язко во в протигазі і в тонких резинових рукавичках, слідкуючи за тим, щоб не пролити чи не просипати речовини на стіл витяжної шафи.

Потрібно бути дуже обережним при перенесенні крупних бутилей з концентрованими розчинами кислот, лугів і інших речовин. їх можна переносити лише вдвох, використовуючи спеціальні ноші чи інші пристрої. Взагалі роботу з крупними бутилями (перенесення, переливання, та інші операції) не можна робити одному.

Дуже обережного поводження потребують луги — їдкий натр, їдкий калій і концентровані розчини аміаку. Не можна брати руками шматки твердого лугу, для цього потрібно надягати резинові рукавички чи користуватися тигельними щипцями. Після використання їх необхідно старанно вимити.

При розбавленні шматкового лугу потрібно надягати резинові рукавички, запобіжні окуляри і пов’язувати голову косинкою, щоб попередит и потрапляння на волосся розлітаючихся шматків лугу. Твердий луг може викликати дуже болючі опіки.

При розчиненні в воді їдкого калію і натру відбувається сильне розігрівання, тому розчиняти луги в скляному посуді, особливо в товстостінному, не рекомендується. Розчинення потрібно проводити в фарфоровому посуді, в склянках чи чашках відповідної ємності. Спочатку потрібно готувати концентровані розчини, дати їм відстоятися і охолонути. Охолоджений розчин обережно за допомогою сифону перелити в інший посуд. Зважувати твердий луг потрібно обов’язково в якій-небудь скляній чи фарфоровій тарі.

При потраплянні розчинів лугів на шкіру чи одяг вражене місце потрібно спочатку промити розбавленим розчином кислоти, краще всього оцтової, а потім водою.

Зберігати розчини лугів, як і тверді луги, потрібно в гарно закритому посуді. При зберіганні на відкритому повітрі луги поглинають двоокис вуглецю з повітря, в результаті чого шматки лугу вкриваються нальотом карбонату (вуглекислої солі), а в розчинах змінюється концентрація розчиненої речовини. Бутилі з лугами не можна закривати скляними притертими пробками.

Робота з концентрованим розчином аміаку також потребує великої уваги. Він надходить в лабораторію у вигляді 25 % — ого водного розчину. Переливати розчини аміаку із крупних бутилей в мілкі потрібно на відкритому повітрі чи під тягою, але обов’язково в протигазі.

Як правило, наповнення піпеток розчинами кислот, лугів і різноманітних шкідливих речовин проводять лише за допомогою груші, так як при набиранні цих речовин ротом вони можуть потрапити в рот і викликати опіки і навіть отруєння.

Зберігати в приміщенні лабораторії вогненебезпечні речовини, наприклад бензин, бензол, сірководень, ацетон, диетиловий ефір і т. д., можна лише в невеликій кількості. Роботу з вогненебезпечними речовинами можно проводити лише поодаль від вогню чи сильно нагрітих предметів чи включених електроплиток та інших нагрівних приладів.

Потрібно бути дуже обережним при роботі з органічними розчинниками, такими, як, спирти, ефіри, бензини, бензол, дихлор етан, чотирьоххлористий вуглець та ін. При постійному і довготривалому вдиханню їх парів може відбутися хронічне отруєння. Тому не рекомендується випарювати ці розчинники в відкритій посуді на лабараторному столі і тримати їх в відкритих чи в пагано закритих бутилях.

Всі рідини з неприємним запахом не можна зберігати на столі чи в шафах стола. Сосуди з ними обов’язково повинні стояти під тягою, тобто в ви тяжній шафі.

Роботу з шкідливими і отруйними речовинами проводять лише під тягою, дотримуючись всіх мір безпеки, передбачених інструкцією. В приміщенні, в якому працюють з отруйними речовинами, не можна зберігати і приймати їжу, так як це може призвести до отруєння.

Працювати з ртуттю потрібно дуже обережно. Категорично заборонено зберігати її відкритою. Краще зберігати її в запаяних ампулах. Або ж під шаром води, щоб запобігти випаренню з відкритої поверхні. Роботи з ртуттю потрібно проводити на противнях або в плоских кюветах з невеликим бортиком, щоб запобігти розливу ртуті по столу і потраплянню її на підлогу.

Повітря приміщення, в якому працюють зі ртуттю, час від часу потрібно перевіряти на присутність парів ртуті, так як вони шкідливі і навіть небезпечні.

Перед тим як починати працювати зі ртуттю, потрібно обов’язково озна йомитися зі спеціальною інструкцією.

Робота з нагріванням і нагрівними приладами. Невміле поводження з нагрівальними приладами часто служить причинами нещасних випадків і

Пожеж, тому нагрівання і прокалювання потрібно проводити з дотриманням певних правил.

Електричні, газові та інші нагрівальні прилади, особливо при довгочасному чи довготривалому використанні їх, неможна ставити безпосередньо на доску столу. Під нагрівальні прилади потрібно підкладати шар товстого азбестового картону або ставити їх на кирпичі з шамота, покриті листом азбесту або азбоцементною плитою. В якосі теплоізоляційного шару можна використовувати звичайну цеглу, вкладені в декілька шарів.

В бензинових чи гасових нагрівних приладів при довгочасній роботі розігріваються резервуар, а при його перегріві можливий вибух. Для попередження цього резервуар потрібно охолоджувати, краще всього мокрим азбестом.

Не справні газові горілки також можуть бути причиною пожежі. Велику небезпеку в цьому відношенні представляють газові горшки з „проскочившим" полум’ям.

Особливо обережним потрібно бути при роботі груповими газовими приладами чи горілками. При запалюванні їх без дотримування мір передостороги може відбутися легкий вибух, газ спалахує, утворюючи велике полум’я, яке може опалити працюючого і навіть викликати пожежу.

Електроплитки, що використовуються для нагрівання на столі, потрібно ставити на лист азбеста.

Перегорівші електричні прилади потрібно зразу ж вимикати, витягнувши вилку із штепсельної розетки. Ремонтувати такі прилади можно лише, коли вони відімкнені від мережі.

При спробі ремонту приладу, що знаходиться під напругою, неминучий нещасний випадок.

При необережній роботі дуже часто бувають опіки нагрітою скляною посудою, тиглями і т. д., тому не можна брати гарячий посуд голими незахищеними руками.

Зазвичай нагріті предмети беруть рушником, але більш зручно використовувати гумові напаличники. Напаличник представляє собою шматок резинової трубки підходящого діаметру, розрізаний вздовж. Потрібно мати не менш двох напаличників.

При опіках на опечене місце потрібно покласти ватку, змочену розченом марганцевокислого калію або розчином уротропіну; можна також використовувати мазі від опіків.

Необхідно уважно слідкувати за працюючими масляними банями, так як при перегріві їх можливо загорання масла, що може викликати пожежу. Роботу з масляною банею потрібно проводити обов’язково під тягою, тому щ о при довгочасному нагріванні масляних бань починають виділятися шкідлив і пари. Необхідно слідкувати за тим, щоб в масляну баню не потрапляла вода, так як це може викликати розбризгування масла.

При загоранні масляної бані її потрібно накрити листом азбесту.

В приміщенні лабораторії завжди повинні бути на поготові протипожежні засоби: вогнегасники, азбест, кошма, пісок і пожежний водопровідний кран. Потрібно пам’ятати, що гасити водою можна лише такі речовини чи матеріали, які розчиняються в воді чи важче неї. Зовсім недопустимо гасити водою такі органічні речовини, як наприклад масло, керосин, бензин, бензол, сірководень та ін. Тушіння водою цих речовин може викликати лише розповсюдження пожежі а не її ліквідацію.

В кожній лабораторії на стіні повинні бути вивишена інструкція про міри боротьби з пожежою.

При виникненні в лабораторії любої небезпеки: пожежа, несправність газопроводу та ін. — потрібно зберігати спокій та витриманість, не впадати в паніку. Паніка являється самим Грозним ворогом працюючого в хімічній лабораторії.

Поводження з сухим йодом, зрідженими і зжатими газами. Твердий двоокис вуглецю (сухий лід) має температуру близько -81 С, тому працювати з нею потрібно дуже обережно, так як при необережному

Поводженню можливе обмороження. Ще більш обережного поводження потребують скраплені гази, наприклад рідкий азот, рідке повітря і т. д. Такі гази зберігають в посудинах Дьюара, а великі кількості газу — в стальних балонах. Потрібно бути дуже обережним при роботі з балонами, наповненими скрапленими газами.

Необхідно твердо знати всі правила поводження зі зжатими і зрідженими газами і точно виконувати всі вимоги, передбачені інструкцією.

Рекомендована література

Ромоданова В. О., Костенко Т. П. Лабораторний практикум з технохімічного контролю підприємств молочної промисловості. — К.: УДУХТ, 1997. — 5-18 с

Методичні вказівки щодо самостійного вивчення питання 2.

При вивченні питання “Основні функції ветеринарного контролю на м’ясопереробних підприємствах” зверніть увагу, хто здійснює ветеринарний контроль, які функції цей контроль виконує.

Ветеринарна служба об’єднує всіх ветеринарних працівників, що задіяні на підприємстві (ветеринарних лікарів, фельдшерів, вет. санітарів тощо).

Основними обов’язками працівників ветеринарної служби являється контроль за виконанням на підприємстві ветеринарних правил і інструкцій при переробці, зберіганні і випуску продукції: проведення ветеринарного огляду забійних тварин. Ветеринарно-санітарної експертизи м’яса і м’ясних продуктів і протиепізоотичних заходів; клеймування м’ясних туш; видача ветеринарних свідоцтв і документів, які підтверджують санітарні благополуччя м’ясних продуктів; контроль за якістю м’ясопродуктів, що знаходяться на холодильниках або складах підприємств; участь в розгляді претензій на якість випущеної продукції і встановлення причин постачання недоброякісних виробів; облік ветеринарно-санітарної роботи і представлення встановленої звітності.

Рекомендована література

А. Т.Марх, Т. Ф.Зыкина, В. М.Голубев, Технохимический контроль консервного производства — М.: Агропромиздат, 1989, стр. 5-18.

Tagged with: , , , , , , ,
Posted in Методи контролю харчових виробництв
Перелік предметів:
  1. Інформаційні технологіі в галузі
  2. Інформаційні технологіі в системах якості стандартизаціісертифікаціі
  3. Історія української культури
  4. Бухоблік у ресторанному господарстві
  5. Діловодство
  6. Мікропроцесорні системи управління технологічними процесами
  7. Науково-практичні основи технологіі молока і молочних продуктів
  8. Науково-практичні основи технологіі м’яса і м’ясних продуктів
  9. Організація обслуговування у підприємствах ресторанного господарства
  10. Основи наукових досліджень та технічноі творчості
  11. Основи охорони праці
  12. Основи підприємницькоі діяльності та агробізнесу
  13. Політологія
  14. Технологічне обладнання для молочноі промисловості
  15. Технологічне обладнання для м’ясноі промисловості
  16. Технологічний семінар
  17. Технологія зберігання консервування та переробки молока
  18. Технологія зберігання консервування та переробки м’яса
  19. Технологія продукціі підприємств ресторанного господарства
  20. Технохімічний контроль
  21. Технохімічний контроль
  22. Управління якістю продукціі ресторанного господарства
  23. Вища математика 3к.1с
  24. Вступ до фаху 4к.2с.
  25. Загальні технології харчових виробництв
  26. Загальна технологія харчових виробництв 4к.2с.
  27. Мікробіологія молока і молочних продуктів 3к.1с
  28. Математичні моделі в розрахунках на еом
  29. Методи контролю харчових виробництв
  30. Основи фізіології та гігієни харчування 3к.1с
  31. Отримання доброякісного молока 3к.1с
  32. Прикладна механіка
  33. Прикладна механіка 4к.2с.
  34. Теоретичні основи технології харчових виробництв
  35. Технологія зберігання, консервування та переробки м’яса
  36. Фізика
  37. Харчові та дієтичні добавки
  38. Фізичне виховання 3к.1с

На русском

  1. Методы контроля пищевых производств
  2. Общая технология пищевых производств
  3. Теоретические основы технологий пищевых производств
  4. Технология хранения, консервирования и переработки мяса
LiveInternet