Біохімічні процеси та використання ферментів у харчових…

Біохімічні процеси та використання ферментів у харчових технологіях.

Мета роботи: Вивчити бІохімічні процеси та використання ферментів у харчових технологіях.

Завдання: вивчити бІохімічні процеси та використання ферментів у харчових технологіях.

За оцінками фахівців, близько 80% харчових виробництв так чи інакше пов’язані з використанням мікробіологічних процесів. У багатьох виробництвах вони використовуються ще з сивої давнини. Такими стародавніми біотехнологіями є хлібовипічка, виноробство, пивоваріння, виготовлення квасу, оцету, соління та квашення плодів, овочів, м’яса та риби, виробництво сирів та кисломолочних продуктів тощо. Відбір та вдосконалення технологій в цих виробництвах здійснювалися на протязі тисячоліть. Підсумком цього відбору є класичні, традиційні технології вказаних виробництв, які набули поширення в багатьох країнах світу.

На сучасному етапі розвитку харчових технологій спостерігається як подальша модернізація традиційних біотехнологій, так і розробка нових. Основними напрямками модернізації є застосування біотехнологій для інтенсифікації виробництва, для зменшення негативного впливу жорстких ре­жимів, для поліпшення якості, посилення смакових, арома­тичних та інших споживчих властивостей продукції. Поряд з цим у розвитку біотехнологій зараз прослідковується Три Чіткі тенденції. Перша Пов’язана з розробкою та впроваджен­ням біотехнологій виробництва нових видів продукції. Це, на­самперед, мікробіологічний синтез ферментів і комплексних ферментних препаратів, антибіотиків, біостимуляторів, харчо­вих добавок. Друга тенденція Стосується використання біотех­нологій для утилізації відходів харчових виробництв, побуто­вих відходів, для очищення стічних вод та промислових ви­кидів. Третя тенденція Пов’язана зі здатністю мікроорганізмів засвоювати нехарчову сировину та утворювати метаболіти, придатні для використання в харчових виробництвах. Це біоконверсійні методи переробки відходів деревопереробки (тріска, тирса, кора, хвоя), сільського господарства (солома, бадилля, лушпиння), целюлозно-паперового виробництва (луги), переробки вугілля, нафти та природного газу (па­рафіни, бітуми, смоли).

Більшість традиційних та нових біотехнологій засновані на використанні процесів бродіння, гідролізу та синтезу. Особливо широкого розповсюдження набули бродильні ви­робництва: виробництво етилового спирту, виноградних та плодово-ягідних вин, пивоваріння, хлібовипічка, молочнопереробне та інші харчові виробництва, основу технології яких складає процес бродіння.

Бродіння — Це процес розпаду безазотистих органічних речовин під впливом ферментів, які виділяються мікроорганізмами. В цьому процесі мікроорганізми переважно використовують вуглеводи, які для них є поживною речовиною.

При псуванні продуктів товаропросуванні найчастіше стикаємося з спиртовим, молочнокислим, оцтовокислим, пропіоновокислим, маннітним бродінням, бродінням целюлози, розклад деревини тощо.

Спиртовим бродінням Називається процес перетворення цукрів мікроорганізмами з утворенням етилового спирту і вуглекислого газу. В загальному вигляді процес можна представити хімічним рівнянням

С6Н12О6 = 2СН3СН2ОН + 2СО2 + енергія.

Збуджувачами спиртового бродіння є дріжджі, а також деякі плісняві гриби, особливо з роду мукорових, але вони, порівняно з дріжджами, утворюють значно менше етилового спирту.

Спиртове бродіння, внаслідок життєдіяльності вказаних мікроорганізмів, може стати причиною псування фруктово-ягідних соків, компотів, солодких вин з малим вмістом спирту, варення, джемів, які містять менше 60% цукру. Внаслідок бродіння в цих товарах змінюється зовнішній вигляд, консистенція, смак і запах. З спиртовим бродінням боротися важко, тому що чимало видів дріжджів не припиняє своєї життєдіяльності навіть при температурах О °С.

Молочнокисле бродіння Відбувається під впливом гомоферментативних бактерій, які утворюють переважно молочну кислоту і незначну кількість побічних продуктів, і гетероферментативних молочнокислих бактерій, які при зброджуванні цукрів поряд з молочною кислотою (40%), утворюють значну кількість інших продуктів: бурштинову і оцтову кислоти, етиловий спирт, вуглекислий газ, водень. Загальну роботу цих двох видів молочнокислих бактерій можна представити такими хімічними рівняннями:

1) С6Н|2О6 = 2СН3СНОНСООН + енергія;

Цукор молочна кислота

2) С6Н,2О6 = СНзСНОНСООН + СООНСН2СН2СООН + СНзСООН +СН3СН2ОН + СО2 + Н2 + енергія;

Цукор молочна кислота бурштинна кислота оцтова кислота етиловий спирт

Молочнокислі бактерії найчастіше уражають такі продукти, як молоко, пиво, солодкі кріплені вина. У винах з’являється запах квашеної капусти або солоних огірків і дуже неприємний смак, сильно мутніють.

Гомоферментативні види молочнокислих бактерій здатні при бродінні нагромаджувати до 3,2% молочної кислоти. Оптимальна температура для розвитку 25-35 °С. Молочнокислі бактерії нездатні зброджувати полісахариди. Дуже вимогливі до азотного харчування, а тому не можуть рости в синтетичних середовищах. Також необхідно враховувати, що в сприятливому поживному середовищі, вони здатні проводити бродіння і при температурах 5 °С.

Маслянокисле бродіння Викликається різними видами маслянокислих бактерій, які здатні залежно від наявного ферментативного апарата зброджувати в анаеробних умовах різні вуглеводи, спирти й інші органічні сполуки до масляної кислоти. В загальному процес маслянокислого бродіння можна представити хімічним рівнянням

С6Н12О6 = СН3СН2СН2СООН + 2СО2 + 2Н2 + енергія

Крім масляної кислоти в процесі бродіння можуть утворюватися крім показаних речовин ще й оцтова кислота, бутиловий спирт, капронова і каприлова кислоти. Все залежить від середовища, в якому відбувається бродіння. Утворення масляної кислоти у значних кількостях відбувається в нейтральному середовищі, в кислому середовищі нагромаджується бутиловий спирт і ацетон. Маслянокислі бактерії беруть участь у мінералізації органічних речовин, руйнують пектинові речовини в рослинних тканинах. Цю здатність маслянокислих бактерій використовують при вимочуванні льону й інших волокнистих рослин. При переробці і зберіганні молока, овочів слід уникати маслянокислого бродіння, яке значно знижує органолептичні властивості товарів. Оптимальна температура розвитку маслянокислих бактерій знаходиться в межах 30-40 °С. Спори досить термостійкі, витримують кип’ятіння протягом кількох хвилин. Вони чутливі до кислотності середовища, оптимум рН = = 6,9 — 7,3, при рН нижче 4,9 перестають розвиватися.

Оцтовокисле бродіння — Це процес окислення оцтовими бактеріями етилового спирту в оцтову кислоту, який проходить у дві стадії:

1) СН3СН2ОН + О2 = 2СН3СНО + 2Н2О; 2) 2СН3СНО + О2 = 2СН3СООН.

Так як споживним субстратом для оцтовокислих бактерій є спирт, то в аеробних умовах, за наявності кисню повітря, оцтовокисле бродіння може відбутися в продуктах, які мають у своєму складі етиловий спирт в концентраціях не вище 10-11%. Оптимальна температура розвитку оцтовокислих бактерій лежить в межах 20-35 °С, Деякі види оцтовокислих бактерій здатні синтезувати вітаміни В], В2 і В|2.

Найчастіше оцтовокислим бродінням уражаються вина. Харчові продукти, після оцтовокислого бродіння мають запах оцтової кислоти, стають мутними і навіть ослизнюються.

Оцтовокисле бродіння покладено в основу виробництва оцтової кислоти для побутового споживання.

Пропіоновокисле бродіння Полягає в тому, що цукор або молочна кислота, а також її солі, перетворюються на пропіонову і оцтову кислоти з виділенням вуглекислого газу і води

1) ЗС6НІ2О6 = 4 СН3СН2СООН + 2СН3СООН + 2СО2 + 2Н2О +енергія (1)

Цукор пропіонова к-та оцтова к-та

2) ЗСНзСНОНСООН — 2СН3СН2СООН + СН3СООН + С02 + Н20 +енергія (2)

Пропіоновокислі бактерії близькі молочнокислим бактеріям і нерідко розмножуються в субстратах разом з ними. Оптимальна температура розвитку — 30-35 °С, але досить добре ростуть і при температурах 15-20 °С. Розкладають також амінокислоти (дезамінують їх), при цьому утворюються жирні кислоти. Пропіоновокислі бактерії застосовують для отримання одержання вітаміну В12.

Пропіоновокисле бродіння викликає псування виноградних вин: в негативний бік змінюють запах, смак і колір вина. Використовується для формування специфічного гострого смаку в сичужних сирах.

Бродіння целюлози — Полягає в її руйнуванні в анаеробних умовах з утворенням масляної і оцтової кислот, вуглекислого газу, етилового спирту, водню або метану. Целюлоза (клітковина) є одним із найскладніших полісахаридів, для яких є притаманним дуже велика стійкість. Але під впливом ферменту целюлози, що виділяється відповідними бактеріями, клітковина гідролізується, розпадаючись на більш прості сполуки типу целлобіози, що під дією фермента целоллобіази розкладається до глюкози, яка вже піддається зброджуванню. Залежно від видів целюлозоруйнуючих бактерій бродіння відбувається за типом водневого бродіння або за типом метанового бродіння. При метановому бродінні клітковини утворюються багато газоподібних продуктів, а серед кислот переважає оцтова.

Целюлозоруйнівні бактерії широко розповсюджені в природі. Оптимальна температура для розвитку 30-35 °С. Вони відіграють велику роль у розкладі стічних і побутових вод. Однак можуть наносити значну шкоду, руйнуючи папір, книги, бавовняні тканини, рибальські сіті, обмотку кабелів та інші матеріали і товари з клітковини. Кожен у своєму житті стикався з випадком, коли гарне взуття розповзалося по швах. Як наслідок людина стає біднішою, а суспільство при недбалому поводженні з товаром також зубожіє.

Гниття. Під цим терміном слід розуміти процес глибокого розщеплення білкових речовин мікроорганізмами.

Відомо, що білки є найважливішою складовою більшості харчових продуктів, а також промислових матеріалів і товарів, а тому можуть бути чудовим середовищем для розвитку гнилісних мікроорганізмів.

Здатність розкладати в тій чи іншій мірі білкові речовини притаманна багатьом видам мікроорганізмів. Деякі з них безпосередньо розкладають білки, інші можуть діяти тільки на продукти їх гідролізу, простіші молекули — пептони, поліпептиди, амінокислоти тощо.

Бактерії плісняви і дріжджів використовують білки для свого живлення, а також як енергетичний матеріал. Залежно від цього одні мікроорганізми викликають поверхове розщеплення білка, інші роблять більш глибокий його розклад з утворенням різноманітних хімічних сполук.

Гниття — Це складний багатоступеневий біохімічний процес, кінцевий результат якого залежить від групи білкових речовин, що піддаються гниттю, виду мікроорганізмів і умов, в яких відбувається сам процес.

У зв’язку з тим, що білки не можуть безпосередньо надходити в клітини мікроорганізмів через їх величини, вони можуть бути використані мікроорганізмами, здатними виділяти протеолітичні ферменти у зовнішнє середовище.

Цільові та супутні продукти з культуральної рідини вилу­чають різними методами: шляхом фракціонування, осаджен­ня, адсорбції. Виділені фракції очищують, кристалізують або висушують.

Дозрівання, Як біотехнологічний процес, переважно є складовою частиною технологій виробництва деяких харчо­вих продуктів, тобто він є часткою, стадією інших техно­логічних процесів. Такі стадії мають місце в технологіях виго­товлення вина, пива, кисломолочних продуктів. Вони завер­шують технологічний процес і відбуваються при зберіганні цих продуктів. Проте в деяких виробництвах, таких як виго­товлення сирів, сирокопчених ковбас, мясокопченостей, соло­ної, пряної риби, рибних пресервів тощо процес дозрівання є вирішальним етапом технології, завдяки якому формуються основні функціональні та якісні характеристики продукту: смак, запах, консистенція, колір, структура та інші.

Сутність процесу дозрівання полягає в сукупній дії фер­ментів самої сировини або доданих до неї і ферментів мікроф­лори, яка бере участь в дозріванні продукту. Так, при дозріванні вина під дією ферментів сировини в ньому відбува­ються складні окислювально-відновні та гідролітичні проце­си. Паралельно з ними протікають автолітичні процеси дріжджових клітин. Продукти автолізу і метаболіти взаємодіють з компонентами вина і внаслідок цього форму­ються колір, смак, аромат, прозорість та інші характеристики вина.

При виробництві сирів стадія дозрівання обумовлена дією ферментів молока, сичугового ферменту, молочнокислої та іншої мікрофлори. Під їх впливом у сирній масі проходять процеси гідролізу білків, молочного жиру, молочнокисле та пропіоновокисле бродіння. В залежності від складу сировини, температурного режиму та інших виробничих умов ці процеси можуть протікати за різними механізмами і утворювати різні кінцеві продукти. Саме цим пояснюється така велика структура сирної продукції і суттєві відмінності в її споживчих характеристиках.

Використовуючи ферменти, можна цілеспрямовано змінювати структуру білка в самих різних напрямках. Завдяки частковому гідролізу білка Можна досягти підвищення розчинності, емульгувальної активності, стимулювати спроможність білка до піноутворення, стабілізації піни та емульсії. Завдяки специфічності ферментів, перетворення такого роду, переважно, зачіпає тільки певні ділянки або групи білкової молекули. Досить важливо, що більшість ферментативних процесів проходить у водному середовищі та, як правило, за фізіологічних умов. Однак не всі ферментативні реакції білків мають значення для харчової технології.

Особливий інтерес для модифікації білків та переробки їх у харчові продукти мають реакції розщеплення та утворення пептидних зв’язків, що каталізуються протеазами. Так, останнім часом почали використовувати частковий гідроліз білків сполучної тканини м’яса, тендеризацію м’яса для підвищення його якісних показників.

Найбільш ефективний метод підвищення розчинності білка — ферментативний гідроліз. Але визначено, що високий ступінь гідролізу білка тваринного походження під дією таких ферментів, як пепсин, папаїн, проназа, на тлі підвищення його розчинності супроводжується підсиленням накопичення пептидів гідрофобного характеру.

Значно ефективніше піддаються солюбілізації риб’ячі білки. Дослідженнями виявлено, що під дією амілосубтиліну, протосубтиліну, «Кпохуте Р-11», бромеліну при рН 6,5…7,0, температурі близько ЗО °С протягом 15 хв. білки риби збільшують емульгувальну активність у 1,5 раза, а розчинність їх зростає на 20 %.

Незважаючи на складність управління ферментативними процесами, вони мають певну перспективу, бо не призводять до вірат харчової цінності, не погіршують засвоєння білків.

Особливого ефекту досягається за поєднання ферментативного процесу та хімічної модифікації, наприклад сукцинування.

Ферменти-гідролізатори риб’ячого білка, які характеризуються високою пінотворною здатністю, у результаті сукцинування втрачають характерний рибний смак, що дозволяє їх використовувати у виробництві кондитерської продукції, морозива. Висока розчинність дозволяє їх застосовувати, виготовляючи напої.

Дуже цікаві перспективи дає наново відкрита пластеїнова реакція зворотний процес ферментативного розщеплення, коли під дією протеолітичних ферментів наново утворюються пептидні зв’язки. За допомогою цієї реакції можливо відтворити із часткових гідролізаторів білків поліпеп-тндні ланцюги з. молекулярною ласою. близько 30.0.0 Дальтон. .Японським ученим вдалося застосувати цю реакцію для підвищення біологічної цінності та функціональних властивостей білків.

Завдяки тому, що окремі амінокислоти, у тому числі й незамінні, здатні реагувати у формі ефірів, їх можна цілеспрямовано вбудовувати в білки. Що більшою є гідрофобність, то швидше амінокислота включається до складу білка або пептиду. За швидкістю вбудови амінокислоти розміщені в такому порядку: аланін<тирозин< метіонін< лейцин< фенілала-нін< триптофан.

(Швидкість реакції можна підвищити, подовжуючи алкільний ланцюг ефірної групи. Це дуже важливе для менше гідрофобних амінокислот, таких як лізин та глутамінова кислота.

Вбудовуючи триптофан, лізин та метіонін у зеїн — білок кукурудзи, який характеризується низькою харчовою цінністю, вдалося отримати пла-стеїн з доброю біологічною цінністю.

Біологічна цінність соєвих білків низька через незначну кількість сірковмісних білків. Шляхом часткового гідролізу цього білка пепсином, змішування його з частковим гідролізатом кератину шерсті, багатим на сірковмісні амінокислоти, і наступної пластеїнової реакції під впливом на-гарази ( протеази Васіїия зиЬпІіз) отримують пластеїн з харчовою цінністю, близькою до казеїну.

Дуже цікавими є властивості пластеїнів, що отримані завдяки включенню глутамінової кислоти. По-перше, глутамінові кислоти, які отримано із соєвих білків, розчинні за будь-яких значень рН і стійкі до термічної коагуляції. По-друге, вони отримали визначений смак термообробленого м’яса, що є характерним для глутамінату натрію.

Великі перспективи пластеїнова реакція має для вилучення небажаних амінокислот. До останніх можна зарахувати також і фенілаланін, присутність якого в їжі викликає тяжкі відхилення у хворих на фенілкето-нурію. Частковий ферментативний гідроліз пепсином, вилучення фенілаланінових пептидів гель-фільтрацією і наступний пластеїновий синтез у присутності етилових ефірів тирозину та триптофану під дією рослинної протеази папаїну приводить до отримання пластеїнів, вільних від фенілаланіну, але збалансованих за рештою амінокислот.

З рослинної сировини для промислових цілей найчастіше виділяють протеолітичні ферменти — папаін з динячого дерева (папайи), фіцін — з рослини інжиру, бромелаін — з ананаса. Усі ці препарати істотно поліпшують якість м’яса, сприяючи розм’якшенню твердих частин. З пророслого зерна одержують ферментні препарати для гідролізу крохмалю.

Широко відомі препарати амилолітичних, пектолітичних і протеолітичних ферментів, глюкооксідази, каталази та інші, одержувані за допомогою мікроорганізмів.

Цвілеві гриби, дріжджіподібні мікроорганізми і спороносні бактерії синтезують амилолитичні ферменти. Для одержання амилолітичних ферментних препаратів найчастіше використовують гриби роду Aspergillus видів: cryzae, awamori і ін.

Пектолітичні ферменти одержують за допомогою Penicillum glaucum, Penicillum expansum, Aspergillus і деяких інших.

Протеолітичні ферменти здатні вироблятися багатьма цвілевими грибами, актиноміцетами і бактеріями. Але найбільше часто використовуються як продуцентів Вас. subtilus і гриби різних видів роду Aspergillus.

Продуцентами глюкооксідази і каталази є деякі види грибів роду Aspergillus і Penicillum. Амилолітичні ферментні препарати застосовують у хлібопекарській промисловості для поліпшення якості й аромату хліба. При цьому час дозрівання тесту знижується на 30%, а витрата цукру на виробництво булочних виробів вищих сортів зменшується вдвічі. У пивоварної, спиртової і крахмалопаточній промисловості амилолітичні ферменти застосовують для оцукрювання крохмалю. У пивоварній промисловості застосування ферментних препаратів дозволяє заощадити близько 165 кілограмів ячменя при виробництві кожного декалітра пива. Застосування пектолитічних ферментів, глюкооксидази і каталази, що викликають мацерацію клітинних стінок і гідроліз пектинових речовин, дозволяє підвищити вихід соку зі слив, абрикосів, персиків і чорної смородини на 25 — 30%.

Особливе значення мають ферментні препарати в медицині для лікування багатьох захворювань. Так, при* лікуванні шлункових захворювань використовують ферментні препарати пепсину, трипсину й інші, одержувані з тканин тварин.

Широко використовують ферментні препарати в шкіряному і хутряному виробництві для зняття волосся зі шкір і розм’якшення шкіряної сировини. У текстильній промисловості за допомогою ферментів роблять розшліхтовку тканин, у результаті чого значно підвищується продуктивність праці.

За допомогою ферментів у великих кількостях ведеться промислове вироблення амінокислот і білкових препаратів, у першу чергу для тваринництва.

Для одержання мікробіологічних ферментних препаратів роблять посіви чистих культур на стерильні середовища визначеного складу з визначеною величиною рн і температурою. Після вирощування мікроорганізмів культуральна рідина, що містить розчинні речовини, відокремлюють від клітинного матеріалу і нерозчинних складових частин середовища. Для цього застосовують центрифуги або фільтрування. Концентрування неочищених ферментних розчинів виробляється випарюванням під вакуумом при низьких температурах.

У лабораторній і промисловій практиці широко використовують рідкі ферментні препарати. Для виділення ферментів з культуральної рідини застосовують два способи — осадження й адсорбцію. Осадження ведеться при низькій температурі щоб уникнути денатурації і інактивованих ферментів. Осадження найчастіше здійснюється органічними розчинниками і неорганічними солями. Для високого очищення опади розчиняються й обробляються методами хроматографії, електрофорезу, діалізу, кристалізації й ін.

Ферменти діють при визначеній температурі, рн середовища; їхня активність залежить від наявності хімічних речовин — активаторів і інгібіторів. Найважливішим фактором, від якого залежить дія ферментів, є температура. Активність ферменту (швидкість каталізуємої їм реакції) зростає з підвищенням температури. Оптимальна температура, тобто температура, при якій спостерігається максимум активності ферментів, для більшості з них 40—50 "С. При подальшому підвищенні температури активність ферменту знижується. При температурі 60—80 °С білок, що утворить фермент, денатурує і фермент інактивується (утрачає свою активність). При денатурації білка, як відомо, відбувається розгортання поліпептидного ланцюга з утратою їм біологічних властивостей.

Теплова денатурація ферментів має важливе практичне значення: пастеризація сировини сприяє руйнуванню ферментів і охороняє харчові продукти від ферментативного псування.

Доведено, що деякі ферменти мають здатність відновлювати свою активність після теплової денатурації. Відбувається мимовільне повторне згортання поліпептидного ланцюга білка з відновленням нативної (первісної) форми, що володіє ферментативною активністю. Це явище Називається Реактивацією ферменту.

Важливим фактором, що впливає на активність ферментів, є рн середовища. Ферменти розрізняються по оптимальним для їхньої дії рн. Так, оптимум дії пепсину знаходиться при рн 1,5—2, сичугового ферменту — при рн 6,2, лужної фосфатази — при рн 9,5. Як правило, при занадто кислій або лужній реакції середовища відбувається денатурація ферменту і він утрачає свою активність.

По хімічній природі ферменти являють собою білкові речовини. Вони можуть бути простими і складними білками. Небілкова частина складних білків називається Коферментом. До-ферментами можуть бути метали, вітаміни й інші з’єднання. Більшість гідролітичних ферментів є простими білками, окислювально-відновні і деякі інші ферменти — складними. Ферменти називають по тій речовині, на яке вони діють, додаючи до кореня назви закінчення «аза»: ліпаза, лактаза пептидаза й ін. Крім цих робочих назв маються більш складні систематичні назви, що відбивають механізм дії ферменту. В даний час відомо більш 1000 різних ферментів. Ферменти підрозділяють на шість класів: оксидоредуктази (ферменти, катализуючи окислювально-відновні реакції); трансферазы (ферменти, що переносять групи); гідролази (гідролітичні ферменти); ліази (ферменти відщіплення груп); ізомерази (ферменти ізомеризації); синтетази.

Контрольні питання

1. Що собою уявляє процес дихання продовольчої сиро­вини, які фактори впливають на інтенсивність дихання?

2. Охарактеризуйте процес ферментативного побуріння плодоовочевої сировини.

3. Якими методами обробки можна запобігти виникнен­ню побуріння?

4. Перелічіть і охарактеризуйте основні ферменти і фер­ментні препарати, що використовуються в харчових вироб­ництвах.

5. Назвіть фактори, що впливають на перебіг гідролітич­них процесів.

6. Що являють собою біотехнологічні процеси та які їх переваги?

7. Охарактеризуйте процес бродіння та його різновиди.

8. Які етапи та стадії перебігу біотехнологічиого процесу?

9. Якіі тенденції розвитку сучасних біотехпологій?

10. Дайте класифікацію бродильних процесів в харчових виробництвах.

11. Сфера використання бродильних процесів в харчових виробництвах.

12. Дайте характеристику спиртового бродіння.

13. Дайте характеристику молочнокислого бродіння. Охарактеризуйте оцтовокисле та лимоннокисле бродіння.

14. Що використовують в якості сировини в бродильних цехах?

Реферати

Реферати :

Вам буде цікаво:

Tagged with: , , ,
Posted in Теоретичні основи технології харчових виробництв

Перелік предметів:
  1. Інформаційні технологіі в галузі
  2. Інформаційні технологіі в системах якості стандартизаціісертифікаціі
  3. Історія української культури
  4. Бухоблік у ресторанному господарстві
  5. Діловодство
  6. Мікропроцесорні системи управління технологічними процесами
  7. Науково-практичні основи технологіі молока і молочних продуктів
  8. Науково-практичні основи технологіі м’яса і м’ясних продуктів
  9. Організація обслуговування у підприємствах ресторанного господарства
  10. Основи наукових досліджень та технічноі творчості
  11. Основи охорони праці
  12. Основи підприємницькоі діяльності та агробізнесу
  13. Політологія
  14. Технологічне обладнання для молочноі промисловості
  15. Технологічне обладнання для м’ясноі промисловості
  16. Технологічний семінар
  17. Технологія зберігання консервування та переробки молока
  18. Технологія зберігання консервування та переробки м’яса
  19. Технологія продукціі підприємств ресторанного господарства
  20. Технохімічний контроль
  21. Технохімічний контроль
  22. Управління якістю продукціі ресторанного господарства
  23. Вища математика 3к.1с
  24. Вступ до фаху 4к.2с.
  25. Загальні технології харчових виробництв
  26. Загальна технологія харчових виробництв 4к.2с.
  27. Мікробіологія молока і молочних продуктів 3к.1с
  28. Математичні моделі в розрахунках на еом
  29. Методи контролю харчових виробництв
  30. Основи фізіології та гігієни харчування 3к.1с
  31. Отримання доброякісного молока 3к.1с
  32. Прикладна механіка
  33. Прикладна механіка 4к.2с.
  34. Теоретичні основи технології харчових виробництв
  35. Технологія зберігання, консервування та переробки м’яса
  36. Фізика
  37. Харчові та дієтичні добавки
  38. Фізичне виховання 3к.1с

На русском

  1. Методы контроля пищевых производств
  2. Общая технология пищевых производств
  3. Теоретические основы технологий пищевых производств
  4. Технология хранения, консервирования и переработки мяса
LiveInternet

Интернет реклама УБС